Справа № 298/10/22
Номер провадження 3/298/381/22
29 червня 2022 року смт. Великий Березний
Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Зизич В.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділення поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Чорноголова Ужгородського району Закарпатської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , непрацюючого, за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №777562 від 12 жовтня 2021 року, складеного інспектором СРПП ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області О.Кирлик, 12 жовтня 2021 року близько 23.00 годин по місцю проживання ображав свою співмешканку гр. ОСОБА_2 нецензурними словами та виганяв її з будинку, чим вчинив психологічне та економічне насильство в сім'ї.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення останнього про час, місце та дату розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
За правилами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно положень ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року (далі Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачає наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як домашнє насильство.
З фабули протоколу вбачається, що 12 жовтня 2021 року близько 23.00 годин ОСОБА_1 по місцю проживання ображав свою співмешканку гр. ОСОБА_2 нецензурними словами та виганяв її з будинку, чим вчинив психологічне та економічне насильство в сім'ї.
Водночас фабула протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №777562 від 12 жовтня 2021 року не містить суті адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в такому не розкрито зміст дій ОСОБА_1 судом зауважується, що протоколу не містить відомостей, в яких саме діях ОСОБА_1 проявилось вчинення ним економічного насильства по відношенню до потерпілої.
Із письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 від 12 жовтня 2021 року вбачається, що між нею та її співмешканцем ОСОБА_1 виник конфлікт, в ході якого він ображав її нецензурними словами та виганяв з будинку.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що психологічне насильство в частині висловлювання словесних образ, нецензурної лайки буде мати місце тоді, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З огляду на наведене, сам лише факт висловлювання, зокрема, нецензурною лайкою не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
При розгляді даної справи суддя зауважує на тому, що доказова база, яка долучена до протоколу, ґрунтується на письмових поясненнях ОСОБА_1 від від 12 жовтня 2021 року та потерпілої ОСОБА_2 від 12 жовтня 2021 року, що не доводять винуватості ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства. Інших доказів, в розумінні ст.251 КУпАП, які б давали правові підстави для висновку про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно потерпілої, до справи не долучено.
Що стосується наявного в матеріалах справи рапорту помічника чергового відділення поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області Мулеса Х.І. від 12.10.2021 року, то такий вказує лише на факт реєстрації повідомлення, яке надійшло зі служби «102» та, на переконання судді, не може бути покладений в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Жодних належних доказів на підтвердження провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, до суду не надано, і таких доказів в ході судового розгляду судом не встановлено.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин, приходжу висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, є недоведеним.
З огляду на вказане, суддя вважає за необхідне провадження в справі закрити, у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що відповідатиме вимогам ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 173-2, 247, 283, 284, 294 КУпАП, суддя,-
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Зизич В.В.