Справа № 405/8915/21
2/405/1420/21
заочне
24 червня 2022 року м. Кропивницький
Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого-судді: Драного В.В.
при секретарі: Дятел О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 07.02.2019 року у розмірі 15810,36 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.02.2019 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети - Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А - Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета - Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https:a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ «АБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Проте в порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 16.11.2021 року має заборгованість в сумі 15810,36 грн., яка складається з: 12441,65 грн. - заборгованість за кредитом; 3368,71 грн. - заборгованість по відсоткам.
За таких обставин, просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі.
Разом з позовом АТ «Акцент-Банк» подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи позивач не заперечує.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.01.2022 року було відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Копія ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду, з копією позовної заяви та доданими до неї документами були направлені за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцю проживання відповідача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст. ст. 128-131 ЦПК України.
Поштова кореспонденція, направлена судом на адресу ОСОБА_1 повернута з відміткою «адресат відсутній», тому він вважається повідомленим відповідно до норм п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК.
Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За таких обставин, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою зазначеної вище статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.02.2019 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с. 8).
В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладання та згодний з його умовами.
До кредитного договору банк додав витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ "Акцент-Банк" та тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» ресурс: розділ «Умови та правила», розміщений на сайті https://a-bank.com.ua/terms. (а.с. 8 на звороті -114).
Відповідно до розрахунку, наданого АТ "Акцент-Банк", у зв'язку
з порушенням ОСОБА_1 зобов'язань за вказаним договором, його заборгованість перед банком станом на 16.11.2021 року становить 15810,36 грн., яка складається з: 12441,65 грн. - заборгованість за кредитом; 3368,71 грн. - заборгованість по відсоткам. (а.с.6-7).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у згаданому випадку - АТ "Акцент-Банк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника від 07.02.2019 року процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, зокрема, крім основної заборгованості за кредитом (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за користування кредитними коштами (заборгованість за відсотками).
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг
з Умов та Правил надання банківських послуг розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
До такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови, що розміщені на офіційному сайті позивача, змінювалися самим АТ "Акцент-Банк" з часу виникнення спірних правовідносин (07.02.2019) до моменту звернення до суду з указаним позовом (грудень 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Зазначені вимоги позову про стягнення заборгованості за відсотками не можуть бути задоволені у зв'язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов'язку відповідача щодо їх сплати позивачу у анкеті-заяві від 11.03.2016 року, оскільки витяг з Умов та Правил, який викладений на банківському сайті не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Крім того, позивач, обгрунтовуючи розмір заборгованості по відсотках надав разом з позовом до суду паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» від 07.02.2019 року, який містять підпис ОСОБА_1 (а.с.8 на звороті-9).
Дослідивши вказаний доказ, суд встановив, що зазначена у паспорті споживчого кредитування інформація містить альтернативні розміри відсоткової ставки з урахуванням ліміту кредитування та зберігає чинність і є актуальною до 01.01.2019 року.
Тобто, на час отримання кредитних коштів і нарахування АТ «Акцент-Банк» заборгованості по відсотках, були відсутні погоджені з відповідачем такі умови кредитування.
За таких обставин, банк не довів, що саме надані ним Умови
та Правила ОСОБА_1 мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитом.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
Також судом встановлено, що відповідно до наданого АТ «Акцент-Банк» розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , останній здійснював як використання кредитних коштів так і погашення кредиту, що підтверджує фактичне виконання умов кредитного договору (а.с. 6-7).
Відповідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ "Акцент-Банк" не повернуті, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12441,65 грн., оскільки банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1786,27 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, рах. № НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором від 07.02.2019 року в розмірі 12441 (дванадцять тисяч чотириста сорок одна) грн. 65 коп., а також судовий збір в розмірі 1786 (одна тисяча сімсот вісімдесят шість) грн. 27 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
В порядку статті 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда В.В. Драний