Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
від "14" вересня 2007 р. Справа № 3/180"Б"
За заявою: Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції (смт. Володарськ-Волинський)
До боржника: Володарсько-Волинського комунального підприємства "Тепловодоканал" (смт. Володарськ-Волинський)
про визнання банкрутом
Суддя Машевська О.П.
Присутні:
- від ініціюючого кредитора: Красуцька Т.Г. - предст. ініціюючого кредитора
- від кредиторів: не з'явився
- від боржника: Приємська С.Й. - дов. 3581 від 27.11.06р., Вербило Ю. В. - керуючий санацією
Ухвалою господарського суду від 31.07.2007 року було зобов'язано керуючого санацією Вербила Ю.В. подати суду звіт керуючого санацією відповідно до статті 21 Закону та докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром; протокол комітету кредиторів на якому розглядався звіт та пропозиція про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
У судовому засіданні керуючим санацією Вербило Ю.В. подано звіт про проведену роботу, у якому зазначено про те, що з об'єктивних причин план санації не виконано, заборгованість по заробітній платі та перед кредитором - Пенсійним фондом України збільшилася; кошти від наданих послуг покривають не більше 50% проведених витрат; підприємство невзмозі без додаткових джерел фінансування самостійно вийти з фінансової кризи та погасити заявлені кредиторські вимоги.
У поданій довідці про фінансовий стан КП "Тепловодокал" керуючим санацією зазначено, що в процесі санації не вдалося погасити заборгованість згідно графіку:
- по заробітній платі на суму 180,00 тис.грн.,
- по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України на суму 137,7 тис.грн.,
- зі сплати податків на суму 85,5 тис.грн.
Загалом планувалося погасити 456,9 тис. грн. кредиторської заборгованості, але отримані кошти спрямовувалися для погашення поточних боргів, в тому числі по заробітній платі.
За дев'ять місяців 2007 року надійшло на рахунок підприємства:
- 250,2 тис.грн., в тому числі від продажу майна 40,2 тис.грн від запланованих 700 тис.грн. ;
- 120,0 тис. грн. від населення та організацій за надані послуги від заплановапних 380 тис.грн.;
- 90,0 тис. грн. - фінансова допомога.
Отримані кошти в сумі 250,1 тис. грн. витрачені на поточні потреби, і зокрема:
- 81,8 тис. грн. на виплату заробітної плати,
- 91,6 тис.грн. на оплату спожитої електроенергії,
- 59,7 тис.грн за проведення ремонтів мережі водопостачання, придбання матеріалів;
- 17.0 тис.грн. на пальне для автотранспорту.
У зв'язку з цим, виконання плану санації не вдалося та допущено ріст заборгованості із заробітної плати та до цільових фондів.
Окрім того, ліквідатором до звіту надано копію балансу станом на 01.07.2007 року підприємства; копію листа відділення Національної служби посередництва і примирення в Житомирській області від 27.03.2007 року № 131; лист від 13.09.2007 року на адресу селищного голови смт Володарськ-Волинського Онофріюк В.Г. щодо внесення питань на сесію селищної ради наступного змісту: про створення підприємства по водопостачанню та водовідведенню, про передачу функції вивозу сміття іншому комунальному підприємству; про виділення коштів з бюджету селища на реконструкцію мереж водопостачання, водовідведення, водонапірної башти. В якості додатків додано копії висновків оцінювача про вартість об'єктів оцінки: бойлерної на суму 8208 грн., котельні на суму 32 467 грн., бойлерної на суму 10208 грн., автомобіля УАЗ 31512-01 на суму 5851 грн.
У зв'язку з наведеним, керуючим санацією заявлено клопотання про відкриття ліквідаційної процедури.
Подано також протокол засідання комітету кредиторів № 9 від 11.09.2007 року на якому розглядався звіт керуючого санацією про стан здійснення процедури санації та пропозиція ввести процедуру ліквідації боржника. За результатами засідання було прийнято рішення укласти мирову угоду.
Розглянувши подані у судове засідання документи та дослідивши наявні у матеріалах справи, заслухавши представників кредиторів та керуючого санацією, керуючись ст.43 ГПК України, ст. 17, 21, 36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі- Закон), господарський суд прийшов до висновку про відмову у затвердженні мирової угоди як наступної судової процедури у справі про банкрутство комунального підприємства "Тепловодоканал", і зокрема.
У судове засідання, яке відбулося 21.06.2007 року подано:
- протокол комітету кредиторів № 8 від 22.05.2007 року про прийняте рішення укласти мирову угоду як наступну судову процедуру у справі про банкрутство;
- проект мирової угоди, підписаний від боржника керуючим санацією Вербило Ю.В.; від кредиторів: головою комітету кредиторів Ратушнюк С.І. (представник УПФУ у Володарськ-Волинському районі) та членом комітету кредиторів Володарсько-Волинською МДПІ (начальником податкової інспекції Матвієнко В.Г.; погоджено з головою Володарсько-Волинської селищної ради Онофріюк В.Г.;
- заперечення щодо укладення мирової угоди кредитора у справі - відділення виконавчої дирекції Фонду СС НВ та ПЗ України у Володарсько-Волинському районі, у якому зазначено, що у разі дії передбаченої в угоді умови про розстрочення сплати страхових внесків до Фонду, при виплаті заборгованості по заробітній платі останні не будуть сплачуватися, що перешкоджатиме своєчасному фінансуванню витрат по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди потерпілим за рахунок коштів Фонду.
Ухвалами господарського суду від 21.06.07 року та від 04.07.2007 року було зобов'язано керуючого санацією подати звіт про здійснені заходи, в тому числі докази, які вказують на зростання поточної заборгованості підприємства та неможливість його фінансового оздоровлення , а кредиторів викласти свою позицію щодо доцільності запровадження мирової угоди.
У судовому засіданні 31.07.2007 року розглядалось питання щодо доцільності укладення мирової угоди, у зв'язку з незадовільними результатами санації та щодо правомірності її затвердження, з огляду на приписи ч.2 ст. 36 Закону, дію якої зупинено на 2007 рік, а також було з'ясовано невідповідність звіту керуючого санацією вимогам статті 21 Закону та відсутність протоколу комітету кредиторів, проведеного після 04.07.2007 року на виконання вимог ухвали суду від 04.07.2007 року, що у сукупності стало підставою для відкладення розгляду справи.
11.09.2007 року комітетом кредиторів у складі Управління пенсійного фонду у Володарськ-Волинському районі (138 голосів) та МДПІ Володарськ-Волинського району (86 голосів) повторно прийнято рішення про укладення мирової угоди та одночасно погоджено звіт керуючого санацією, у якому останній повідомив про неможливість відновлення підприємством платоспроможності та погашення боргів як перед конкурсними, так і перед поточними кредиторами.
Відповідно до статті 35 Закону під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Відповідно до частини 4 статті 37 Закону мирова угода має містити положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника, відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, а також інші умови.
Закріплення таких умов мирової угоди спрямоване на відновлення платоспроможності підприємства, а умова щодо прощення (списання) частини боргів є, до того ж, підставою для припинення зобов'язальних відносин.
Однак не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування. Кредитори з такими вимогами вправі погоджуватись на умови мирової угоди лише щодо відстрочки та розстрочки погашення боргу.
В свою чергу, у частині 2 статті 36 Закону законодавчо закріплена презумпція згоди органів стягнення на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах їх відстрочки, розстрочки, а також прощення (списання) з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства.
За змістом зазначеної норми згода податкового органу як на укладення мирової угоди, так і на її умови не потрібна. Такі умови мирової угоди є обов'язковими для податкового органу як органу стягнення. Ухилення від підписання мирової угоди керівником податкового органу не є підставою для відмови в затвердженні мирової угоди господарським судом (постанови ВГСУ від 09.11.2005 року у справі №6/154, від 11.02.2004 року у справі № 13/8/36-Б, від 18.01.05 року у справі № 36/95).
Наведене свідчить, що для податкового органу умови мирової угоди щодо відстрочки, розстрочки, списання (прощення) боргів набувають чинності в силу закону.
Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при затвердженні мирової угоди господарський суд зобов'язаний перевірити порядок укладення мирової угоди, встановлений Законом, та відповідність умов мирової угоди чинному законодавству.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. ст. 1, 4, 35 Закону мирова угода одночасно є і цивільно-правовою угодою (правочином), і судовою процедурою у справі про банкрутство.
Так, у частині 1 статті 38 Закону визначено, що арбітражний керуючий протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинен подати до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди . Перелік обов'язкових документів, які подаються до заяви про затвердження мирової угоди.
Як свідчать матеріали справи, мирову угоду укладено 19.06.2007 року, про що вже було зазначено.
У судове засідання, яке відбулося 21.06.2007 року арбітражним керуючим Вербило Ю.В. заяву не подано. У числі документів, поданих разом з текстом мирової угоди відсутній список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номеру (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості.
У п.2.3 Мирової угоди зазначено, що сторони домовились про рострочку погашення боржником грошових зобов'язань перед кредиторами відповідно до положень цієї Мирової угоди. У п.3.3.1 Мирової угоди кредитори зобов'язались дотримуватись домовленостей, зафіксованих в пункті 2.3. даної Мирової угоди, тобто щодо розстрочки погашення боргів.
Однак, як свідчить додаток № 2 до Мирової угоди від 19.06.2007 року сторони домовились про розстрочку сплати боргу лише по заробітній платі на суму 210 321,20 грн. починаючи з 25.07.2007 року до 25.06.2008 року.
Тоді як щодо погашення боргів перед іншими кредиторами, сторони обрали відстрочку, починаючи з 25.01.2010 року, про що необумовили у тексті Мирової угоди.
У п.3.1.2 сторони, так само як і в додатку № 2 до неї, не ідентифікували кредитора, перед яким існує бюджетна заборгованість боржника з виплати податку з доходів фізичних осіб-найманих працівників, не визначили її розмір, яку боржник зобов'язаний погасити в період даної Мирової угоди, тоді як розмір, порядок і строк виконання зобов'язання боржником є істотною умовою мирової угоди, про що зазначено у ч.4 статті 37 Закону.
Окрім того, Законом України від 19.12.2006 року № 489-ІV зупинено дію частини другої статті 36 на 2007 рік, про що внесено зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом".
Зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" розповсюджуються на правовідносини між боржником та його кредиторами, які виникли з 01.01.2007 р., тобто після введення в дію Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Наведене свідчить, що у 2007 році зупинено дію законодавчо закріпленої презумпції згоди податкового органу на відстрочку сплати боргу з податків, зборів (обов'язкових платежів), так само як і щодо їх розстрочки, списання (прощення), тому підписання тексту Мирової угоди МДПІ у Володарськ-Волинську як спосіб волевиявлення органу стягнення не може подолати пріоритет норми Закону.
Як вже було наголошено, мирова угода як правочин повинна відповідати вимогам цивільного законодавства, оскільки невідповідність її умов чинному законодавству є підставою для відмови у її затвердженні господарським судом ( ч.3 ст.38).
Загальні вимоги до правочинів встановлено у статті 203 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а відповідно до частини 5 цієї статі правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку, що укладення мирової угоди на умовах, у ній передбачених, суперечитиме ч.2 ст.36 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що мирова угода як правочин не забезпечить реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею, зокрема повне погашення боргів перед конкурсними кредиторами виключно на умовах розстрочки та відстрочки їх погашення при існуванні постійно зростаючої поточної заборгованості з оплати праці, зі сплати внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування та інші види соціального страхування, виникненні нових зобов'язань боржника зі сплати податків зборів та обов'язкових платежів.
За наведених обставин у затвердженні мирової угоди слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 35-38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , ст.33, 43, 86 ГПК України, господарський суд
1. Відмовити у затвердженні мирової угоди.
Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.
Суддя Машевська О.П.
Дата підписання"_____"______________________
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - ініц. кред.
3- керуючому санацією Вербило Ю.В. (з відміткою у книзі про вручення нарочним)
4- УПФУ в Вол - Волинському районі
5- ЖО ВВД ФСС ТВП
6- Вол.- Вол. ВВД ФСС НВВ ПЗ
7- Вол. -Вол. центру зайн.