справа № 165/4203/21
провадження №2-а/165/25/22
24 червня 2022 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської у складі:
головуючого судді Ференс-ПІжук О.Р.,
з участю секретаря Пилипчук М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області, Управління патрульної поліції України у Волинській області, ГУНП України у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 21.09.2021 та закриття провадження у справі та поновлення пропущенного строку зверненян до суду, -
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кромський М.В. звернувся до суду з позовом до Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення від 21.09.2021 та закриття провадження у справі і з клопотанням про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 10.01.2022 до участі в справі в якості співвідповідача залучено Управління патрульної поліції України у Волинській області.
Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 22.02.2022 до участі в справі в якості співвідповідача залучено Головне управління національної поліції України.
В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що 21 вересня 2021 року поліцейським СРПП ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП у Волинській області сержантом поліції Мартинюком С.В. було винесено постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 175-1, ст. 176, ч. 2 ст. 178 і ч. 4 ст. 182 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
У постанові вказано, що ОСОБА_1 21 вересня 2021 року о 23 год. 20 хв. курив тютюнові вироби за адресою: АДРЕСА_1 , у під'їзді та розпивав алкоголь, при собі мав самогон, голосно себе поводив у громадському місці.
Вказує, що 14 грудня 2021 року, дружині позивача ОСОБА_2 на месенджер прийшло повідомлення про відкрите виконавче провадження у Нововолинському МВ ДВС по її чоловіку ОСОБА_1 . 15 .12.2021 державний виконавець надав під розпис ОСОБА_2 копію оскаржуваної постанови від 21.09.2021 та супровідного листа виконавчої служби від 14.12.2021. Про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався зі слів дружини лише 15.12.2021. Наголошує, що у той час позивач перебував за межами країни, а саме у Чеській Республіці, тому з поважних причин пропустив строк звернення до суду, який просить поновити.
Із вказаною постановою не погоджується, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю доказів наявності у нього умислу на вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 175-1, ст. 176, ч. 2 ст. 178 і ч. 4 ст. 182 КУпАП, та наголосив при цьому, що зазначену постанову прийнято з порушенням вимог ст. 251, 280, 283 КУпАП.
Вказує, що 21.09.2021 дружина позивача викликала поліцію з приводу сімейної сварки, однак по приїзду працівників поліції, ОСОБА_1 ніяких протиправних дій не вчиняв, в той день ніякі документи не оформлялись, також не виносилась оскаржувана постанова.
По суті адміністративних правопорушень зауважив, що позивача притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 4 ст. 182 КУпАП, хоча вказана стаття Кодексу про адміністративні правопорушення не містить частини четвертої, тому вважає, що за даною статтею відсутній склад адмінправопорушення. Також наголошує на тому, що ОСОБА_1 протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності, яка передбачена ч. 1 ст. 175-1 та ч. 1 ст . 178 КУпАП, тому в даному випадку відсутній склад адмінправопорушення за ч. 2 ст. 175-1 та ч. 2 ст. 178 КУпАп за якими на позивача накладено адміністративне стягнення спірною постановою. Також вказує, ст. 176 КУпАП передбачає відповідальність за виготовлення або зберігання без мети збуту самогону чи інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення, однак по суті правопорушення у постанові вказано лише, що порушник мав при собі самогон. Ніяких дій щодо огляду та вилучення алкоголю поліцейським вчинено не було та в подальшому не призначено експертних досліджень рідини із характерним запахом.
Вказує, що оскаржувана постанова прийнята у відсутності позивача. У постанові не зазначені опис обставин справи, постанова містить підпис особи, який не належить ОСОБА_1 . Наголосив, що позивач не перебував у під'їзді будинку АДРЕСА_1 та не вчиняв вищезазначених правопорушень і не мав умислу на їх вчинення, а матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних доказів вчинення ним адміністративних правопорушень.
Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити.
У судове засідання ОСОБА_1 та його представник Кромський М.В. не з'явилися у судове засідання, представник позивача подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові, просив їх задоволити (а.с.73).
Представники відповідачів ГУНП у Волинській області та Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с.69-71), правом подачі відзиву на позов не скористалися та доказів, що підтверджують заперечення проти позову, у встановлений судом строк, не подали.
Представник Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП у поданому відзиві на позовну заяву (а.с.32) просив у задоволенні позову відмовити, оскільки вважають, що УПП у Волинській області ДПП є неналежним відповідачем у даному спорі.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності,та використовуючи визначений ст.62 Конституції України принцип, відповідно до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, прийшов до висновку про відсутність доказів на підтвердження тих обставин, що позивач вчинив адміністративні правопорушення, за які на нього накладено стягнення, з огляду на таке.
У судовому засіданні встановлено, що 21 вересня 2021 року поліцейським СРПП ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП у Волинській області сержантом поліції Мартинюком С.В. було прийнято постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 175-1, ст. 176, ч. 2 ст. 178 і ч. 1 ст. 182 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень
Суд не бере до уваги твердження представника позивача, про те, що ОСОБА_1 , притягнуто до відповідальності за ч. 4 ст. 182 КУпАП,, оскільки із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 182 КУпАП.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Згідно з ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена, зокрема, ст.183 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, місце проживання чи перебування; опис обставин,установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи не вбачається встановлення відповідачем даних обставин.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 175-1, ст. 176, ч. 2 ст. 178 і ч. 1 ст. 182 КУпАП, суб'єкт владних повноважень не надав належної правової оцінки його діям, не встановив фактичних обставин справи, ступеня вини позивача, його майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та виніс рішення у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши права позивача, в тому числі на правову допомогу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Правомірності прийнятого рішення у спосіб, передбачений законом, відповідач суду не довів.
За таких обставин твердження позивача на заперечення факту порушення КУпАП заслуговують на увагу, як і твердження проте, що постанова є незаконною, оскільки не відображає дійсних обставин справи і прийнята за відсутності належних доказів.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами про те, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, за яке до нього застосовано адміністративне стягнення, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження та підлягають до задоволення.
Суд також наголошує, що необхідною умовою притягнення до адміністративної відповідальності є наявність вини особи, що вчинила адміністративне правопорушення.
Частиною 1 ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 10 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Судом, із оскаржуваної постанови, не встановлено беззаперечних доказів наявності у діях позивача складу адміністративних правопорушень, передбачених 2 ст. 175-1, ст. 176, ч. 2 ст. 178 і ч. 1 ст. 182 КУпАП а саме їх об'єктивної сторони, тому приймає до уваги твердження позивача, які не спростовані відповідачами.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже,особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Згідно з ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зазначені положення повністю відповідають і вимогам п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», які вказують, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Зважаючи на те, що відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову, суд приходить до висновку, що жодним доказом наявність адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 175-1, ст. 176, ч. 2 ст. 178 і ч. 1 ст. 182 КУпАП в діях позивача встановлена не була.
Отже, поліцейським, при виявлені правопорушень, фіксації правопорушень, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення не дотримано вимог ст.258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Згідно ч.1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Враховуючи наведене, суд вважає висновки поліцейського про порушення позивачем вимог КУпАП припущеннями та такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини з якими закон пов'язує настання даних подій відповідачем не доведені.
Приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Наведене свідчить, що під час винесення постанови були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об'єктивний та справедливий розгляд справи.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачем ГУНП у Волинській області, як суб'єктом владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи дії відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення, посадовою особою її не було мотивовано та не дотримано встановленого законом порядку її винесення, поліцейським при її винесенні не було зібрано відповідні докази, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, у постанові не вказано обставин правопорушення, не надано на підтвердження повторності вчинення адмінправопорушень відповідних доказів, крім того поліцейським при постановленні постанови було вчинено ряд порушень, зокрема: також постанова містить підпис у графі «примірник постанови отримав», що не належить позивачу, що не може свідчити, про те, що позивач був ознайомлений з оскаржуваною постановою, також постанова була складена у відсутності позивача та його захисника, було порушено право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі не відбирались у нього пояснення з приводу обставин стосовно порушення, чим враховуючи вище перелічені порушення, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
У судовому засіданні встановлено, що позиція позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 175-1, ст. 176, ч. 2 ст. 178 і ч. 1 ст. 182 КУпАП КУпАП нічим не спростовується, інспектором при винесенні рішення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були дотримані положення КУпАП щодо необхідності з'ясування всіх обставин справи, а тому суд вважає, що постанова про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому суд враховує, що відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України при обґрунтованості заявлених вимог щодо наявності підстав для скасування рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд уповноважений закрити справу про адміністративне правопорушення, а тому з метою повного відновлення прав позивача, суд вважає необхідним закрити справу про адміністративне правопорушення щодо нього.
Як зазначає позивач, постанова про адміністративне правопорушення йому не була вручена, і лише зі слів його дружини ОСОБА_3 , яка 15.12.2021 отримала у відділі виконавчої служби копію оскаржуваної постанови, йому стало відомо про її постановлення. Враховуючи, що на той час він перебував за кордоном України, зокрема в Чеській Республіці, тому він своєчасно не звернувся до суду. Дана обставина підтверджується інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 07.06.2022 (а.с.67) Суд вважає причину пропуску строку звернення до суду поважною і поновлює даний процесуальний строк.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Дотримуючись вимог ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП у Волинській області понесені витрати ОСОБА_1 на сплату судового збору у розмірі 454 грн. та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджено документально (а.с.1, 8,9,74).
На підставі ст.ст. 222, 258, 265-2, 283, 287, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 9, 139, 143, 246, 250, 268, 286 КАС України
вирішив :
Поновити позивачу строк звернення до суду.
Позов задоволити.
Постанову серії ГАВ № 089599 від 21.09.2021, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 175-1, ст. 176, ч. 2 ст. 178 і ч. 1 ст. 182 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, скасувати, а справу про адміністративні правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 , сплачений судовий збір в розмірі 454 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок, 5000 (п'ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу, всього 5454 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст.286 КАС України, у відповідності до ч.4 цієї статті, може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий підпис О.Р. Ференс-Піжук