Справа № 240/2360/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович Ірина Едуардівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
28 червня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Коростенського міського центру зайнятості на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коростенського міського центру зайнятості про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
в лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенського міського центру зайнятості (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Коростенського міського центру зайнятості щодо відмови в наданні їй статусу безробітного та припинення виплат по безробіттю;
- зобов'язати Коростенський міський центр зайнятості надати їй статус безробітної з 29 грудня 2020 року та поновити виплату допомоги по безробіттю з 29 грудня 2020 року;
- стягнути з Коростенського міського центру зайнятості на її користь 3000,00 гривень понесених витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 29 грудня 2020 року рішенням Коростенського міського центру зайнятості їй було призначено допомогу по безробіттю відповідно до статті 22 Закону України від 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Проте, цього ж дня відповідач прийняв рішення про припинення виплати їй такої допомоги у зв'язку з припинення реєстрації як безробітної. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що з 26.02.2011 вона отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку. Однак, позивач зазначає, що 22.12.2020 їй було призначено пенсію по інвалідності, а відтак на момент звернення до відповідача із заявою про призначення допомоги по безробіттю, вона на підставі п. 2 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" мала право на встановлення їй статусу безробітного, як особою з інвалідністю ІІ групи, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності. З огляду на вказані обставини, ОСОБА_1 вважає, що Коростенський міський центр прийняв протиправне рішення та порушив її право на отримання допомоги по безробіттю, а тому вона звернулась з даним позовом до суду.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням відповідачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Водночас, при обміні даними з Міністерством фінансів України за результатами верифікації (звірки) Коростенським міським центром було встановлено, що з 26.02.2011 ОСОБА_1 призначена пенсія за віком. Зазначена інформація також була підтверджена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Разом з тим, при реєстрації в службі зайнятості позивач не повідомила про те, що скористалась правом дострокового виходу на пенсію та з 26.02.2011 є отримувачем пенсії за віком по Закону України "Про державну службу" зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статусу і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відтак, 29 грудня 2020 року у зв'язку з встановленням факту подання ОСОБА_1 недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання статусу безробітного та призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття, Коростенським міським центром було прийнято рішення про припинення її реєстрації як безробітної та припинення виплати їй допомоги по безробіттю. Враховуючи вказані обставини, Коростенський міський центр вважає, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, а тому просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість судового рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, 02.03.2020 ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" було звільнено з роботи в Управлінні агропромислового розвитку Коростенської районної державної адміністрації у зв'язку з його ліквідацією.
У зв'язку з цим, в грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Коростенського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю.
За наслідками розгляду цієї заяви Коростенський міський центр зайнятості прийняв рішення про реєстрацію ОСОБА_1 як безробітної та призначення їй з 29.12.2020 по 25.02.2022 допомоги по безробіттю, як застрахованій особі без урахування страхового стражу відповідно до частин 2, 4 статті 22 та частини 3 статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", як особі передпенсійного віку.
Однак, під час перевірки обґрунтованості виплати ОСОБА_1 страхової виплати по безробіттю Коростенським міським центром зайнятості з Пам'ятки "Опрацювання рекомендацій за результатами верифікації", яка надійшла по обміну даними з Міністерством фінансів України, було встановлено інформацію, що ОСОБА_1 скористалась правом дострокового виходу на пенсію, оскільки їй з 26.02.2011 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статусу і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; з 04.05.2020 - пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статусу і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а з 22.12.2020 - пенсію по інвалідності.
Вказані обставини також були підтверджені листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.02.2021 №0600-0211-8/9799.
По даному факту Коростенським міським центром зайнятості 26.01.2021 був складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Оскільки, отримання ОСОБА_1 з 26.02.2011 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку суперечить п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення", де зазначено, що статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), Коростенський міський центр зайнятості дійшов висновку, що вона, як особа, яка скористалась правом дострокового виходу на пенсію, не може бути визнана безробітною, не має права бути облікованою у службі зайнятості як така, що шукає роботу, та відповідно не має права на отримання допомоги по безробіттю.
У зв'язку з цим, комісією щодо розслідування страхових випадків Коростенського міського центру зайнятості було прийнято рішення, оформлене протоколом від 26.01.2021, про зняття ОСОБА_1 з обліку як безробітної з 29.12.2020 - з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення.
29 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Коростенського міського центру зайнятості із заявою про надання роз'яснення підстав для припинення її реєстрації у статусі безробітної та виплати допомоги по безробіттю.
У відповідь на вказану заяву Коростенський міський центр зайнятості надіслав позивачу лист від 05.02.2021 №96-21 в якому повідомив, що виплату допомоги по безробіттю їй було припинено у зв'язку з припиненням реєстрації як безробітної. В свою чергу, реєстрація у службі зайнятості як безробітної були припинена у зв'язку з встановленням факту подання нею недостовірних даних та документів на підставі яких приймалось рішення про надання їй статусу безробітного та призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття, а саме факту того, що з 26.02.2011 вона отримує пенсію за віком, що згідно з п. 1 ч. 1 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" позбавляє її права на встановлення статусу безробітної.
ОСОБА_1 вважає, що таке рішення Коростенського міського центру зайнятості є протиправним та таким, що безпідставно позбавило її, як особу, яка з 22.12.2020 отримує пенсію по ІІ групі інвалідності, права на отримання матеріальної допомоги по безробіттю, оскільки, з огляду на положення пункту 2 частини 1 статті 43 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", така допомога гарантується особам з інвалідністю, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримують пенсію по інвалідності.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час розгляду справи доведено та підтверджено наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, натомість відповідачем не спростовано наявність у ОСОБА_1 права на встановлення з 29.12.2020 статусу безробітної та отримання відповідної допомоги по безробіттю.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Спірним питанням, у межах даної справи, є те, чи має право особа на отримання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю, у контексті положень частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", за умови, що такій особі призначалась пенсія за вислугу років зі зниженням пенсійного віку, однак, на час звернення до центру зайнятості за призначенням вищезазначеної допомоги, така вже була переведена на інший вид пенсії - пенсію по інвалідності.
Згідно зі статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені Законом України від 02.03.2000 року №1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон №1533-III).
Відповідно до положень пункту 1 статті 1 Закону №1533-III, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №1533-III право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Згідно з положеннями пункту 6 статті 1 Закону №1533-III передбачено, що об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 Закону №1533-III.
Страховим випадком, згідно п. 8 ст. 1 Закону №1533-III, є подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; або ж через яку застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.
Відповідно до положень частини 1 статті 7 Закону №1533-III встановлено, що одним із видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю визначені ст. 22 Закону №1533-III.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що особа набуває право на отримання допомоги по безробіттю у випадку дотримання таких умов: наявності статусу застраховано особи; визнання особи у встановленому законом порядку безробітною; наявності протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, страхового стажу не менше ніж шість місяців.
В ході розгляду даної справи встановлено, що підставою для прийняття Коростенським міським центром зайнятості оскаржуваного рішення про припинення реєстрації ОСОБА_1 як безробітної, та як наслідок припинення виплати їй допомоги по безробіттю став встановлений відповідачем факт призначення їй з 26.02.2011 пенсії за віком по Закону України "Про державну службу" зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статусу і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що, з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI "Про зайнятість населення", позбавляє її права на отримання статусу безробітної.
Перевіривши правомірність прийняття відповідачем такого рішення із зазначених у ньому підстав, колегія суддів встановила наступне.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначені в Законі України від 05.07.2012 № 5067-VI "Про зайнятість населення" (далі - Закон №5067-VI).
Згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №5067-VI безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до пункту 14 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 792, передбачає, що статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення".
Згідно з частиною 1 статті 43 Закону №5067-VI статус безробітного може набути:
1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;
2) особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю";
3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Із конструкція вказаної правової норми вбачається, що частина 1 статті 43 Закону №5067-VI визначає три самостійні підстави для встановлення особі статусу безробітної.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 43 Закону №5067-VI визначено, що особа має право на отримання статусу безробітного за одночасної наявності таких умов: - вона є особою працездатного віку; - їй не призначалась пенсія (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років); - не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів через відсутність роботи; - готова та здатна приступити до роботи.
Як слідує з наявного у матеріалах листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.02.2021 №0600-0211-8/9799 ОСОБА_1 з 26.02.2011 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статусу і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; з 04.05.2020 - пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статусу і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а з 22.12.2020 - пенсію по інвалідності.
Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що факт призначення особі пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку позбавляє таку особу права на встановлення статусу безробітної на підставі пункту 1 частини статті 43 Закону №5067-VI.
В той же час, апеляційний суд зауважує, що стаття 43 Закону №5067-VI передбачає три самостійні підстави для встановлення особі статусу безробітної, а відтак наявність будь-якої із них надає особі право на встановлення вказаного статусу.
Згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 43 Закону №5067-VI передбачено, що особа має право на отримання статусу безробітного за одночасної наявності таких умов: - вона є особою з інвалідністю; - не досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу.
Відповідно до наявної у матеріалах справи довідкою до акту огляду МСЕК серії ЖИА №028252 від 24.03.2005 підтверджується, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.
Згідно паспортних даних позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак на момент звернення до Коростенського міського центру зайнятості (грудень 2020 року) їй виповнилось 58 років. Вказане свідчить, що встановленого частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 60-річного пенсійного віку вона не досягла.
Крім того, з довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.02.2020 №143 встановлено, що з 22.12.2020 ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності.
Вищезазначені обставини, що були встановлені судом першої інстанції під час розгляду справи та підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, свідчать на користь висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання статусу безробітного, так як відповідає критеріям, передбаченим пункті 2 частини 1 статті 43 Закону №5067-VI.
Згідно з положеннями пункту 2 частини 1 статті 44 Закону № 5067-VI зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Щодо доводів Коростенського міського центру зайнятості про те, що факту отримання позивачем з 26.02.2011 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно з пунктом 1 частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" позбавляє її права на встановлення статусу безробітної, колегія суддів зазначає таке.
У відповідності до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.02.2021 №0600-0211-8/9799, ОСОБА_1 дійсно з 26.02.2011 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статусу і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; з 04.05.2020 - пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статусу і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а з 22.12.2020 - пенсію по інвалідності.
В ой же час, той факт, що позивач в період з 26.02.2011 по 22.12.2020, тобто до звернення за призначення допомоги по безробіттю, отримувала пенсію за вислугу років зі зниженням пенсійного віку, значення для вирішення питання наявності у неї права на отримання статусу безробітного не має, так як відповідність особи вимогам закону для отримання статусу безробітного, повинна визначатись саме на час звернення особи за встановленням такого статусу.
В спірних правовідносинах позивач на момент звернення до Коростенського міського центру зайнятості із заявою про встановлення їй статусу безробітної та призначення у зв'язку з цим матеріальної допомоги по безробіттю отримувала пенсію по інвалідності та відповідала визначеним у пункті 2 частини 1 статті 43 Закону №5067-VI вимогам для надання їй вказаного статусу та призначення відповідної допомоги.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Коростенський міський центр зайнятості діяв протиправно приймаючи рішення, оформлене протоколом від 26.01.2021, про зняття ОСОБА_1 з 29.12.2020 із обліку як безробітної та припинення виплати їй допомоги по безробіттю.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення в частині розподіл судових витрат колегія суддів керуючись положеннями ст.ст. 132, 134 КАС України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та враховуючи, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, ОСОБА_1 до матеріалів справи додала: договір про надання правової допомоги від 15.02.2021, укладений між нею та адвокатом Дмитренком В.В., акт виконаних робіт від 17.02.2021 із зазначенням у ньому про надання адвокатом послуг з підготовки процесуальних документів вартістю 3000,00 гривень, а також прибутковий касовий ордер №15-02-2021 від 15.02.2021 про отримання гонорару в сумі 3000,00 грн., погоджується з висновком суду першої інстанції, що уваги зміст виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та їх вартість є співмірними в контексті розгляду даної справи, та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 гривень.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Коростенського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.