Справа № 640/7070/21 Суддя першої інстанції: Добрівська Н.А.
28 червня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Черпіцької Л.Т.,
при секретарі - Ткаченко В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
У березні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної податкової служби України від 28.12.2020 року № 1503-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Не погоджуюсь із вказаним судовим рішенням, позивач звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 лютого 2022 року та направити справу до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
20 червня 2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 21906, від Державної податкової служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2021 року було відкрито провадження у справі № 640/22875/21 за позовом ОСОБА_1 до ДПС, предметом позову в якому було: визнання протиправною бездіяльності ДПС під час виконання постанови Верховного Суду від 22.07.2021 року у справі № 826/18679/15, скасування наказу ДПС від 28.12.2020 року 1503-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді», зобов'язання ДПС поновити ОСОБА_1 на посаді Директора управління ризиками, яка по своїх посадових обов'язках та повноваженнях є аналогічною або найбільш наближеною до посади з якої було звільнено ОСОБА_1 , втім, 30.12.2021 року ОСОБА_1 було подано заяву про відмову від позову і цю відмову було прийнято судом (ухвала ОАС м. Києва від 17.01.2022 року), провадження у справі було закрито, що в силу приписів ч.2 ст. 239 КАС забороняє позивачу повторно звертатися із аналогічними позовними вимогами до суду, отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі проте з підстав, зазначених у даному відзиві.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову у відкриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 по суті висловлює не згоду зі способом виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2020 №826/18679/15, втім Кодексом адміністративного судочинства України встановлений спеціальний порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, разом з тим позивач оскаржила наказ відповідача, виданий на виконання судового рішення, постановленого у справі №826/18679/15 шляхом подання адміністративного позову, а не заяви в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Колегія суддів, вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Колегія суддів звертає увагу, що, як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом даного позову є наказ ДПС України від 28.12.2020 року № 1503-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », який, на переконання позивачки суперечить чинному на дату винесення спірного наказу законодавства, не заснований на законних та підзаконних актах та не направлений на фактичне виконання рішення суду від 15.06.2020 року у справі № 826/18679/15, що й стало підставою для звернення до суду.
Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Тобто, аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Більш того, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
Верховний Суд також зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382, 383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, що, на думку суду, стосується і похідних від цього вимог.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судові рішення виконуються безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України, зокрема, зазначених вище.
Невиконання судового рішення або виконання такого рішення не у повному обсязі не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Вказаний правовий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеного у постановах від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15 (№К/9901/5159/18), від 03.04.2019 року у справі № 820/4261/18 (№ К/9901/1062/19).
Колегія суддів враховує доводи апелянта щодо того, що остання зверталась в порядку судового контролю до Окружного адміністративного суду м. Києва, яким, за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 ухвалою від 03.06.2021 року було відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, вказана ухвала постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року залишена без змін, втім незгода позивача із способом виконання судового рішення не є підставою для звернення до суду із новим позов, спрямованим на виконання іншого судового рішення.
Крім того, ч. 1 ст. 373 КАС України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, в межах адміністративної справи № 640/3538/21 колегія суддів дійшла висновку, що «ДПС виконала судове рішення у справі № 826/18679/15 у повній відповідності з резолютивною частиною, що підтверджується Наказом № 1503-о, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту правової роботи з 17 червня 2015 року, відповідним записом в трудовій книжці та виплатою ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про що внесено відповідний запис до її трудової книжки.
На момент ухвалення судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог державним виконавцем правомірно встановлено факт належного виконання судового рішення, яке перебувало у нього на виконанні, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог та скасування постанови головного державного виконавця Кузьменка О.С. від 13.01.2021 року про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанні виконавчого листа №826/18679/15, виданого 09.12.2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва про поновлення ОСОБА_1 у Державній податковій службі України на посаді, рівнозначній посаді заступника департаменту - начальника управління податку на прибуток підприємств Департаменту оподаткування та контролю об'єктів і операцій Міністерства доходів і зборів України».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Колегією суддів також враховуються доводи відповідача про те, що, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2021 року було відкрито провадження у справі № 640/22875/21 за позовом ОСОБА_1 до ДПС, предметом позову в якому було:
- визнання протиправною бездіяльності ДПС під час виконання постанови Верховного Суду від 22.07.2021 року у справі № 826/18679/15, скасування наказу ДПС від 28.12.2020 року 1503-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді»;
- зобов'язання ДПС поновити ОСОБА_1 на посаді Директора управління ризиками, яка по своїх посадових обов'язках та повноваженнях є аналогічною або найбільш наближеною до посади з якої було звільнено ОСОБА_1 , втім,
30.12.2021 року ОСОБА_1 було подано заяву про відмову від позову і цю відмову було прийнято судом (ухвала ОАС м. Києва від 17.01.2022 року), провадження у справі було закрито.
Відповідно до ч.2 ст. 239 КАС у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній позов (перша стр. із штампом вхідної кореспонденції суду), з якого можливо встановити дату подання такої позовної заяви, а тому не можливо встановити чи був поданий позов в рамках справи № 640/22875/21 першим по відношенню до позову у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2022 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 241, 242, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б.Глущенко
Л.Т.Черпіцька
Повний текст рішення виготовлено 28 червня 2022 року.