Справа № 404/3126/22
Номер провадження 2-о/404/116/22
29 червня 2022 року Суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Іванова Н.Ю., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, -
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, просила суд встановити юридичний факт, а саме факт її проживання в АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_2 ) в період з 22 травня 2019 року до 15 квітня 2022 року.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що заявник з момент народження і до ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала в м. Краматорську Донецької області в будинку, який належав її матері за адресою: АДРЕСА_2 ). До 22 травня 2019 року була зареєстрована за вказаною адресою. У зв'язку з конфліктом з матір'ю, вона 22 травня 2019 року знялась з реєстрації, але продовжувала проживати в цьому будинку зі своїм сином.
Вказано, що внаслідок військової агресії Російської Федерації, через бойові дії, які велись поблизу м. Краматорська, і часті обстріли, 15 квітня 2022 року вона змушена була залишити місце проживання та евакуюватись у більш безпечне місце. Евакуація була проведена волонтером Червоного Хреста, який з м. Краматорська довіз на власному автомобілі її та інших мешканців до м. Дніпра 16 квітня 2022 року. 21 квітня 2022 року вона прибула в м. Кропивницький, була поселена в місце комплектного проживання для внутрішньо переміщених осіб - в заклад дитячої освіти №35.
Заявник зазначає, що по приїзду в м. Кропивницький вона звернулась в ЦНАП для реєстрації як внутрішньо переміщена особа, на що отримала усуну відмову. Після цього вона подала 26 травня 2022 року письмове звернення до Департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради про реєстрацію її як внутрішньо переміщеної особи, долучила документи, які підтверджують факт її проживання в м. Краматорську, на яке отримала відповідь з відмовою у реєстрації ВПО. Як вбачається з листа, підставою відмови є недостатність доказів для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення. У зв'язку з зазначеним заявник змушена звернутися до суду з вказаною заявою.
Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства України, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 7 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно зі ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; встановлення фактів, що мають юридичне значення; відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Згідно з пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, факти визнання батьківства щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року; батьківства; реєстрації батьківства; факти прийняття спадщини, встановлення місця відкриття спадщини та фактів володіння будівлею на праві приватної власності.
При вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 квітня 2019 року, справа № 320/948/18, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року №1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч 1. ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково. Разом із заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.
Згідно п.п. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Як вбачається зі змісту ч.7 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.
У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.
У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності (за наявності), документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).
Отже, у вищезазначеному пункті наведений перелік документів та процедура їх оформлення уповноваженим органом.
За позицією Верховного Суду України щодо розгляду даної категорії справ, яка викладена в п.2 постанови Пленуму «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» за №5 від 31.03.1995 року, при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено не судовий порядок встановлення певних фактів.
Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в передбаченому законом порядку.
З урахуванням наведеного зазначене питання не підлягає судовому розгляду, а повинне вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури.
З огляду на викладене, перевіривши, чи може заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки для цього передбачений позасудовий порядок врегулювання.
Тому суд, вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в цивільній справі в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.
Керуючись ст. ст. 263, 293, 315, 353 ЦПК України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали.
Повний текст ухвали суду складено 29.06.2022 року.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда Н. Ю. Іванова