ЄУН193/506/22
Провадження №1-кп/193/103/22
28 червня 2022 року сел. Софіївка Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі судді ОСОБА_1 , розглянувши в спрощеному порядку обвинувальний акт, складений 24.06.2022 у кримінальному провадженні, внесеного 15.06.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022046580000016, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, відносно: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар'ївка, Криворізького району, Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, одруженого, освіта - середня, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 КК України не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
Формулювання обвинувачення, яке не оспорюються учасниками судового провадження та визнане судом доведеним
09.06.2022 року близько 23:30 години ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийшов до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , де перебував неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , неповнолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та почав висловлюватись нецензурною лексикою в бік неповнолітньої ОСОБА_6 , на що неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 зробив ОСОБА_2 зауваження та запропонував продовжити бесіду на подвір'ї вказаного домоволодіння. На подвір'ї між неповнолітнім потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникла словесна сварка, в ході якої, на ґрунті раптово виниклих неприязливих відносин, ОСОБА_2 , реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс один удар долонею правої руки по потилиці неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 , чим завдав останньому фізичного болю.
Після чого, ОСОБА_2 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, схопив неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 правою рукою за шию, нахилив вперед та наніс один удар коліном правої ноги в область лівого ока, в результаті якого останній втратив рівновагу та впав.
Одразу ж після цього, ОСОБА_2 , наніс неповнолітньому потерпілому ОСОБА_3 ще один удар кулаком правої руки в область грудної клітини, чим спричинив останньому фізичного болю.
Вказаними протиправними діями ОСОБА_2 , спричинив ОСОБА_3 , легкі тілесні ушкодження у вигляді - синця з нечіткими контурами, які відповідно до висновку експерта Криворізького міжрайонного відділення КЗ «Дніпропетровське обласне Бюро судово-медичної експертизи» ДОР № 762 від 21.06.2022 року, за своїм характером, відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки.
Отже, ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.
Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
21.06.2022 до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України з клопотанням прокурора Софіївського відділу Криворізької східної окружної прокуратури про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту додані:
- письмова заява підозрюваного ОСОБА_2 складена в присутності захисника ОСОБА_7 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні;
- заява неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 про проведення судового розгляду справи без його участі;
-заява законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 про проведення судового розгляду справи без її участі;
- матеріали досудового розслідування.
Як видно з наданих матеріалів, на час надходження обвинувального акту до суду щодо ОСОБА_2 не застосовано затримання після виявлення вчиненого кримінального проступку.
Ураховуючи зазначене, суд вважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини 2 статті 381 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Установлені органом досудового розслідування обставини і викладені судом, не оспорюються учасниками судового провадження, так як під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.
Окрім того, обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Отже, саме з підстав викладеного суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_2 , який реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, завдав неповнолітньому ОСОБА_3 фізичного болю, чим вчинив кримінальний проступок і підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_2 встановлено, що обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання останньої є щире каяття, та відсутності обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують його покарання.
Мотиви призначення покарання.
Суд вважає, що підстави застосування ст. 69, 69-1 КК України при призначенні покарання - відсутні.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
З урахуванням вищевикладених обставин по справі, особистості обвинуваченого, тяжкості вчиненого кримінального проступку, відсутності завданої шкоди, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, відсутності в обвинуваченого сталого матеріального стану, обставин, що пом'якшують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення покарання ОСОБА_2 у виді громадських робіт строком на 100 годин.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68, 69-1 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання. Також суд врахував, що обвинувачений не працює, не має сталого доходу, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей. При цьому, відомості про те, що ОСОБА_2 є інвалідом першої чи другої групи, у матеріалах справи відсутні. Отже на думку суду, такий вид покарання як штраф не може бути застосований до обвинуваченого. При цьому покарання у виді арешту, який полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції, не є необхіднім для досягнення мети покарання.
Саме з цих підстав суд дійшов висновку про те, що громадські роботи, які полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування, відповідають особистості обвинуваченого, оскільки залучення до такого виду праці створить процес позитивних змін, які відбуваються в особистості та створюють готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Крім того, такий вид покарання застосується через органи пробації, якими передбачено проходження пробаційних програм, які передбачені для осіб, які засуджені до покарань не пов'язаних з позбавленням волі, і що створить можливість ОСОБА_2 змінити про кримінальне мислення та попередити вчинення ним повторних злочинів.
Мотиви прийняття інших рішень при ухваленні вироку.
Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлявся. Процесуальні витрати по справі відсутні. Речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст. 7, 17, 301, 302, 368-371, 374, 381, 382 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 100 (сто ) годин.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Матеріали кримінального провадження за №12022046580000016 від 15 червня 2022 року, в одному томі, залишити при обвинувальному акті, справа №193/506/22, провадження №1-кп/193/103/22.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1