Справа № 420/27133/21
28 червня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 28.05.2021 р № 0487326-2404-1511 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 72 071.80 грн. за 2020 рік.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 6 липня 2021 року ОСОБА_1 отримала поштою конверт з Головного управління ДПС України в Одеській області, в якому знаходилось податкове повідомлення-рішення від 28.05.2021 р № 0487326-2404-1511 про те що їй, як власнику нерухомого майна, визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 72 071,80 грн. за 2020 рік, тоді як у 2017, 2018, 2019 роках позивач сплачувала за цю нерухомість податкові зобов'язання у розмірах 5 327,04 грн., 4 131,79 грн., 4 631, 20 грн.
У Болградській податковій інспекції позивачу пояснили, що у 2020 році до неї не застосовується податкова пільга зі сплати податку на нерухоме майно, оскільки відносно неї начебто встановлено порушення податкового або земельного законодавства.
Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення винесене безпідставно на суму у розмірі 72 071.80 грн., оскільки відсутні документи, які підтверджують порушення законодавства і виключають можливість застосування пільги при розрахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Позивач зазначає, що Болградська міська рада ніколи не повідомляла її про порушення законодавства.
Крім того, як зазначає позивач, податкове повідомлення-рішення від 28.05.2021 р № 0487326-2404-1511 було оскаржене нею до Державної податкової служби України в адміністративному порядку 14 липня 2021 року. Не отримавши відповідь протягом 20-денного строку, посилаючись на статтю 56.9 Податкового кодексу України, позивач вважала оскаржуване повідомлення-рішення скасованим. Проте, 02.12.2021 року ОСОБА_2 отримала рішення про результати розгляду скарги від 14 липня 2021 року з Державної податкової служби України, у якому вказується, що скарга залишена без задоволення.
У своєму рішенні Державна податкова служба пояснює пропуски всіх строків надання відповіді на заяву тим, що начебто Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби» зупиняється перебіг строків, встановлених: статтею 56 цього Кодексу. Але, на думку позивача, такі посилання безпідставні, оскільки стосуються платників податків в частині процедури адміністративного оскарження, а саме щодо подання скарг платників податків.
Вважаючи незаконним та безпідставним податкове повідомлення-рішення від 28.05.2021 р № 0487326-2404-1511, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 04.01.2022 року прийнято справу до провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач не погоджується з доводами позивача та заперечує проти позову з огляду на наступне.
Згідно ITC «Податковий блок» за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстрований наступний об'єкт нерухомого майна, який увійшов до розрахунку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення: нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 ; загальною площею 1109,8 кв.м.
Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на підставі прийнятого рішення Болградської міської ради Одеської області (рішення № 1925-VІІ від 25.06.2019 року): 1109,80 кв.м. * 70,85 грн/кв.м. (1,50% * 4723 грн. мінімальна заробітна плата на 01.01.2020 рік) = 72 071,80 грн. (з урахуванням звільнення платників по сплаті за березень 2020 року).
Стосовно посилання Позивача на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України відповідач зауважує наступне. Дійсно, даним підпунктом визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування, до яких віднесено, зокрема, склади. В свою чергу, підпунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за належним Позивачу об'єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 ; загальною площею 1109,8 кв.м. - статусу складів не визначено.
У відзиві на адміністративний позов відповідач також не погоджується з доводами позивача щодо пропуску строку розгляду скарги від 14.07.2021 року Державною податковою службою України, зазначивши, що в рішенні ДПС України про результати розгляду скарги у другому абзаці наявне пряме посилання на відповідні норми законодавства, відповідно до яких «...зупиняється перебіг строків, встановлених ст. 56 ПК України (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків...» (п. 528 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України). Процедура адміністративного оскарження починається з дня подання відповідної скарги та закінчується днем отримання платником відповідного рішення ДПС України (пп. 56.17.3 п. 56.17 ст. 56 ПК України), а тому включає в себе строки розгляду відповідних скарг по п. 56.9 ст. 56 ПК України. Отже, твердження Позивача, що зупинення перебігу строків по ст. 56 стосується тільки подання скарг - є лише власним припущенням, що не відповідає нормам чинного законодавства.
З наведених підстав відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
11.02.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач звертає увагу саме на різницю суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2017-2019 роках та 2020 році та на те, що у відзиві відповідачем не роз'яснено, чому позивач у 2020 році стала порушником земельного законодавства.
Інших заяв по суті станом на час розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, основний вид економічної діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на час виникнення спірних відносин позивач є власником нежитлової будівлі загальною площею 1109,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Головним управлінням ДПС в Одеській області було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.05.2021 року №0487326-2404-1511 про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, у розмірі 72 071,80 грн.
Як зазначає позивач, дане повідомлення-рішення було отримано нею 06.07.2021 року.
Не погоджуючись із сумою податкового зобов'язання, позивач оскаржила податкове повідомлення-рішення від 28.05.2021 року №0487326-2404-1511 до Державної податкової служби України.
23 листопада 2021 року ОСОБА_1 отримала податкову вимогу від 14.09.2021 року №0101004-1305-1511 з ГУ ДПС в Одеській області, в якій вказано, що на 13 вересня 2021 року сума податкового боргу позивача становить 72 504,38 грн., у тому числі, зокрема, податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 72 504,38 грн.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 01.12.2021 року звернулась до ГУ ДПС в Одеській області із заявою, в якій просила відкликати податкову вимогу від 14.09.2021 року, відкликати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2021 року №0487326-2404-1511 та вважати його скасованим. Дана заява обґрунтована тим, що відповідно до ст. 56.9 Податкового кодексу України контролюючим органом не надіслано вмотивоване рішення за скаргою платника податків, а також рішення щодо продовження строку її розгляду, протягом 20-денного строку, а тому скарга ОСОБА_1 , на думку позивача, вважається повністю обґрунтованою, а податкове повідомлення-рішення від 28.05.2021 року №0487326-2404-1511 скасованим.
Проте, 02.12.2021 року на адресу позивача надійшло рішення Державної податкової служби України від 24.11.2021 року про результати розгляду скарги, яким скаргу ФО-ПП ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 28.05.2021 року №0487326-2404-1511 протиправним, звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).
Предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності винесеного податковим органом податкового повідомлення-рішення відносно позивача щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік.
Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування податком є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
За приписами пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.
Приписами підпункту 14.1.129. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:
а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Відповідно до вимог підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункт 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Таким чином, платником податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а обчислення бази оподаткування здійснюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт. Визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об'єкту нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, як об'єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місце розташування об'єкта (тобто адреса будівлі) та тип об'єкта (тобто тип будівлі).
За правилами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єкта/об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості (пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України).
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України).
Відповідно пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному ст. 42 ПК України, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єкта/об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється саме контролюючим органом.
Так, відповідачем відносно позивача, як власника нежитлової нерухомості, прийнято податкове повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік.
Згідно п. 12.3. ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Відповідно до частини першої статті 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Підпунктом 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПК України встановлено, що копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них.
Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (пп. 266.4.2 п.266.4. ст. 266 ПК України).
Так, згідно норм чинного податкового законодавства, рішенням №1925-VII від 25.06.2019 р. Болградської міської ради Одеської області встановлено податок та пільги із сплати податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Болград. Зазначене рішення введено в дію з 01.01.2020 року.
Відповідно даного рішення ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2020 рік на нежитлові будівлі становить 1.5% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. Для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності фізичних та юридичних осіб, площа яких перевищує 500 кв. м. розмір пільги становить 93% суми податкового зобов'язання за рік. Пільга не застосовується для об'єктів нежитлової нерухомості, що розташовані на земельних ділянках, відповідно до яких уповноваженими органами, встановлено порушення податкового та/або земельного законодавства (використання землі з порушення законодавства про плату за землю, не цільове використання землі).
На підставі матеріалів справи, а саме листа Болградської міської ради №1115/02-12 від 19.09.2019 року щодо виклику ОСОБА_1 на засідання комісії по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам, рішення Виконавчого комітету Болградської міської ради №294 від 16.10.2019 р. щодо визначення та відшкодування розміру збитків власникам землі та землекористувачам, повідомлення Болградської міської ради Одеської області від 23.10.2019 року на адресу ОСОБА_1 щодо необхідності відшкодування збитків, листа Ізмаїльського управління ГУ ДПС в Одеській області №556/02-13 від 18.05.2020 р., а також листа Болградської міської ради Одеської області від 01.12.2021 р. №2125/02-12, судом встановлено, що до позивача не застосовується податкова пільга із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з 01.01.2020 року.
Сума податку за об'єкт нежитлової нерухомості розраховується за формулою:
Сума податку = ЗП * (МП * СП)
ЗП - загальна площа об'єкту нежитлової нерухомості
МП - мінімальна заробітна плата встановлена законом на 01 січня звітного (податкового) року;
СП - ставка податку, встановлена за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, на 1 січня звітного (податкового) року за 1 квадратний метр бази оподаткування.
З огляду на зазначене, на підставі прийнятого рішення №1925-VII від 25.06.2019 р. Болградської міської ради Одеської області Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік: 1109,80 кв.м. * 70,85 грн/кв.м. (1,50% * 4723 грн. мінімальна заробітна плата на 01.01.2020 рік) = 72 071,80 грн.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу Позивача та отримано ОСОБА_1 особисто.
Враховуючи вищезазначене, оскільки доказів порушення законодавства при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 28.05.2021 р № 0487326-2404-1511 позивачем не надано, а прийняття оскаржуваного рішення відбувалось на підставі діючого законодавства, що також доведено відповідачем, суд приходить висновку, що позовні вимоги не належать до задоволення.
При цьому суд відхиляє посилання позивача на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, тобто, через те, що нежитлові будівлі, що перебувають у власності ОСОБА_1 не є об'єктом оподаткування, та зазначає наступне.
Відповідно підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Підпунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 5 статті 12 Закону № 1952-IV встановлено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за належним Позивачу об'єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 ; загальною площею 1109,8 кв.м. - статусу складів не визначено, а отже зазначений об'єкт нерухомого майна, що належить позивачу, не підпадає під дію цієї норми.
Крім того, суд погоджується з доводами відповідача стосовно зупинення перебігу строків, встановлених ст. 56 ПК України, щодо скарг платників податків. Законом України від 13 травня 2020 року №591 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (редакція якого діє з 29.05.2020) внесені зміни до п. 52-8 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні Положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідно до якого тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених ст. 56 ГІК України (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.
Суд зазначає, що процедура адміністративного оскарження починається з дня подання відповідної скарги та закінчується днем отримання платником відповідного рішення ДПС України (пп. 56.17.3 п. 56.17 ст. 56 ПК України), а тому включає в себе строки розгляду відповідних скарг по п. 56.9 ст. 56 ПК України.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) і “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів позивача, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139. 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.