Справа № 740/122/22
Провадження № 2/740/441/22
27 червня 2022 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участю секретаря судового засідання Лазоренко Л. Ю.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Лосинівської територіальної громади в особі Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування та як за колишніми членами суспільної групи господарств - колгоспний двір,
установив:
У січні 2022 року позивачі звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили визнати право власності за ОСОБА_1 - на 1/12 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частки - у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/6 частки - за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - за кожним, як за колишніми членами колгоспного двору.
Позов мотивовано тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 відноситься до суспільної групи господарств - колгоспний двір, що підтверджується довідкою Лосинівської селищної ради від 12.08.2021 року №218.
Згідно з довідкою, виданою виконкомом Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області від 12.08.2021 року № 218, станом на 15.04.1991 року в будинковолодінні за адресою: АДРЕСА_1 , мешкали та були зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Оскільки усі вони були членами колгоспного двору, кожен з них має право на 1/6 частки вищезазначеного будинковолодіння.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину після його смерті прийняли - дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_1 . Таким чином, вони успадкували 1/6 частки вказаного будинковолодіння рівними частинами.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщину після неї прийняв син ОСОБА_1
16 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Другої чернігівської державної нотаріальної контори з метою свідоцтво про право на спадщину на частину житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , проте державним нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину житлового будинку з відповідною частиною будівель та споруд.
Позивачі не мають іншої можливості отримати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати своє право власності на нерухоме майно, тому за захистом своїх прав змушені звернутися до суду з цим позовом.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 січня 2022 року відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08-30 год. 16 лютого 2021 року, яке у подальшому відкладалося з різних причин, востаннє - на 27 червня 2022 року 09-30 год.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 днів введено воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався. Останнім Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 08 березня 2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема, Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області. Розпорядженням Голови Верховного Суду від 04 травня 2022 року № 27/0/9-22 «Про відновлення територіальної підсудності судових справ судів Чернігівської області» відновлено територіальну підсудність судових справ, зокрема, Ніжинського міськрайонного суду з 05 травня 2022 року.
У підготовче засідання сторони не з'явилися.
Позивачі подали до суду заяву, в якій підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, розглянувши справу без їхньої участі.
Представник відповідача - селищний голова Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області подав заяву, в якій позов визнав у повному обсязі, просив розглядати справу за відсутності відповідача.
Відповідно до ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 206 ЦПК України.
Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки під час розгляду справи відповідач визнав позов у повному обсязі, і таке визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та ухвалення рішення в підготовчому засіданні.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.
Судом установлено, що будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності в цілому як колгоспний двір, головою якого є ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на жилий будинок, виданим 29 листопада 1989 року Виконавчим комітетом Лосинівської селищної Ради народних депутатів, та довідкою, виданою КП «Ніжинське МБТІ» № 01/34/659 від 29.11.2021 (а. с. 22, 24).
Станом на 15 квітня 1991 року в цьому будинку крім голови двору - ОСОБА_5 проживали: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а. с. 20).
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно із ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Після введення в дію Закону України «Про власність» 15 квітня 1991 року у всіх членів колгоспного двору виникло право власності на все його майно в рівних частинах, в тому числі і на будинок з господарськими спорудами, які відносилися до цього колгоспного двору.
Зі справи вбачається, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не втратили права на вказане будинковолодіння, їхні частки є рівними - по 1/6.
Постановою державного нотаріуса Другої чернігівської державної нотаріальної контори від 16 грудня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкову частину вказаного житлового будинку з будівлями і спорудами у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа, в якому була б визначена частка житлового будинку, належна особисто спадкодавцю (а. с. 21).
Таким чином установлено, що ОСОБА_1 є власником 1/12 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/4 частки - після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/6 частки - як колишній член колгоспного двору. Крім того, по 1/6 частці указаного будинковолодіння належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як колишнім членам колгоспного двору.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як передбачено ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою.
Відмова в оформленні права власності на спірний будинок, свідчить про наявність правових підстав для визнання цього права в судовому порядку.
Разом з цим у п. 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно зі ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Положеннями ст. 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.
Таким чином, право на спадщину є самостійним майновим правом, яке виникає на підставі факту її прийняття та підлягає захисту в передбачений законом спосіб, і через відмову нотаріуса у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину, не може бути захищене в інший спосіб.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання за позивачами права власності на частки в зазначеному будинковолодінні, як за колишніми членами колгоспного двору та в порядку спадкування.
При цьому зі справи не вбачається, що набуття позивачами права власності на зазначене будинковолодіння порушує права та законні інтереси інших осіб.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 206, 247, 263 - 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Лосинівської територіальної громади в особі Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування та як за колишніми членами суспільної групи господарств - колгоспний двір - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) право власності на 1/12 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) право власності на 1/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) право власності на 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , як колишнім членом колгоспного двору.
Визнати за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 ) право власності на 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , як колишнім членом колгоспного двору.
Визнати за ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_3 ) право власності на 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , як колишнім членом колгоспного двору.
Визнати за ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_4 ) право власності на 1/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , як колишнім членом колгоспного двору.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складене і підписане 29 червня 2022 року.
Суддя І. М. Шевченко