Справа № 504/1286/20
Провадження № 2/504/434/22
25.05.2022смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенка В.К.,
секретаря - Мельникової В.М., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 10, смт. Доброслав, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судового збору, -
І. ПРОЦЕДУРА
29.04.2020 року (дата на поштовому конверті) позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача кредитну заборгованість у розмірі 8749,33 грн. та судові витрати в сумі 2102,00 грн.
В порядку підготовки справи до розгляду відповідно до ч. 7 ст. 187 ЦПК України суддею встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином справа територіальна підсудна Комінтернівському районному суду Одеської області.
Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.10.2021 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та за наявними у справі матеріалами.
Матеріали справи містять заяву представника позивача щодо розгляду справи за його відсутності, в якому також зазначено, що представник не заперечує проти заочного розгляду справи.
На адресу реєстрації відповідача ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного цивільно-процесуального законодавства судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення надсилалась копія ухвали про відкриття провадження, а також копія позовної заяви з додатками.
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернуто до суду з відміткою про отримання адресатом поштової кореспонденції 05.05.2022 року, тобто завчасно.
Відзиву або будь-яких інших заяв щодо розгляду справи від відповідача не надійшло.
Таким чином процесуальних перешкод для розгляду справи в порядку спрощеного провадження судом не встановлено.
ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Представник позивача в позові зазначає, що ОСОБА_2 19.12.2014 року підписала заяву, згідно якої отримала кредит у розмірі 8750,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ПАТ «ПриватБанк» надав можливість ОСОБА_2 розпоряджатись кредитним коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Позивач відповідно до умов договору виконав свої зобов'язання по наданню кредитних коштів, однак відповідачем умови договору не виконуються, порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів, в зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла.
24.05.2018 року ПАТ «ПриватБанк» направив претензію кредитора до Лиманської районної державної нотаріальної контори.
13.09.2018 року ПАТ «ПриватБанк» було отримано відповідь Лиманської районної державної нотаріальної контори в якій зазначено, що спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_2 , яка звернулась із заявою про прийняття спадщини є ОСОБА_1 .
07.10.2019 року до ОСОБА_1 позивачем було направлено лист- претензію, згідно яких позивач заявив свої вимоги.
Правом на подання відзиву відповідач ОСОБА_1 не скористалась.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_2 19.12.2014 року звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з Анкетою-Заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, копія якої надана позивачем до позовної заяви. З вказаного документу вбачається, що в ньому зазначені персональні дані відповідача щодо дати народження, місця проживання, реквізитів паспорту громадянина України, дата та підпис.
При цьому в заяві зазначено, що заявник ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також, що дійсна Заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між заявником та банком договір про надання банківських послуг.
На підтвердження позовних вимог суду надано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».
ПАТ «ПриватБанк» надав можливість ОСОБА_2 розпоряджатись кредитним коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла.
24.05.2018 року ПАТ «ПриватБанк» направив претензію кредитора до Лиманської районної державної нотаріальної контори.
13.09.2018 року ПАТ «ПриватБанк» було отримано відповідь Лиманської районної державної нотаріальної контори в якій зазначено, що спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_2 , яка звернулась із заявою про прийняття спадщини є ОСОБА_1 .
07.10.2019 року до ОСОБА_1 позивачем було направлено лист- претензію, згідно яких позивач заявив свої вимоги.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позову, станом на 11.11.2019 року загальна заборгованість становить 8749,33 грн., з них: сума заборгованості по кредиту - 8749,33 грн., сума заборгованості за простроченим тілом кредиту - 8749,33 грн.
З витребуваних матеріалів спадкової справи № 163/2018 заведеної до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що спадщину, шляхом подання заяви про її прийняття прийняла ОСОБА_1 .
Інший спадкоємець- ОСОБА_3 16.05.2018 року відмовилась від своєї частки від спадщині на користь ОСОБА_1 .
Зі змісту довідки від 10.05.2018 року № 230 Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області на день смерті ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , крім покійної, були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (доньки), ОСОБА_4 (онук), ОСОБА_5 (чоловік).
Спадкове майно (станом на час дослідження матеріалів спадкової справи) складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельної ділянки за цією ж адресою, площею 0,236 га, кадастровий номер 5122785800:02:001:1372, цільове призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».
IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
Правові норми щодо вимог стягнення тіла кредиту.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Правові норми щодо кола спадкоємців.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1261-1262 ЦК України).
Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Правові норми щодо стягнення заборгованості із спадкоємців позичальника.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов'язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов'язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов'язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов'язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)). Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється (статті 608, 609, 1219 ЦК України). Зобов'язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений законом строк (див., наприклад, висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 598 і частини четвертої статті 1281 ЦК України, сформульований у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (пункти 59-62), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 69.5), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 39)).
Оскільки зі смертю боржника грошові зобов'язання включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Стаття 1281 Цивільного кодексу України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов'язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов'язань (подібний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19)).
Відповідно до частин першої та другої статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
За правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта статті 1281 ЦК України).
Правові норми щодо порядку задоволення вимог кредитора спадкодавця.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.
Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.
V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано Заяву ОСОБА_2 , яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; копію паспорта відповідача; відомості з ЄДРПОУ; копії банківської ліцензії та витягу з Статуту.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1261-1262 ЦК України).
Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину, і як спадкоємець до майна ОСОБА_2 є її правонаступником у спірних правовідносинах.
Позовні вимоги до ОСОБА_5 не заявлялись і не є предметом розгляду цієї справи.
Суд враховує, що спадкоємець відповідає по боргах спадкодавця в межах суми вартості тієї частки у спадщині, яка належить спадкоємцю.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що спадкове майно, яке прийнято ОСОБА_1 та яке їй належить від часу відкриття спадщини у своїй вартості вочевидь перевищує суму заборгованості за даним кредитом, і тому суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити повністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.
VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір 2102 грн., при ухваленні рішення судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 158, 263-265, 273, 280-289, 354-355 ЦПК України ст.ст. 16, 526, 530, 536, 611, 612, 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.12.2014 року у розмірі 8749,33 (вісім тисяч сімсот сорок дев'ять) гривень 33 (тридцять три) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячи сто дві) гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В. К. Барвенко