Справа №2а-1507/2009 р.
17 червня 2009 року в місті Горлівка Донецької області Калінінський районний суд міста Горлівка Донецької області у складі:
головуючого судді Дундар І.О.
при секретарі Бушніной В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горлівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про відновлення пропущеного строку позовної давності, стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги ветерану війни - учасникам війни,
22 квітня 2009 року позивач звернувся до суду з даним позовом, вказавши, що є учасником війни. Відповідно до Закону йому щорічно до 5 травня, повинна надаватися одноразова грошова допомога у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком. Але в 2006,2007 та 2008 роках дана грошова допомога була сплачена не в повному обсязі в сумі 170 грн, в той час як 3 мінімальних пенсії за три роки складає 3738 грн. Просив відновити строк позовної давності, так як про те, що його право порушено він дізнався тільки після прийняття Рішення Конституційним судом України в червні 2008 року. Просив визнати дії відповідача протиправними та стягнути на його користь 3568 грн.
У судове засідання сторони не з'явилися, надали суду заяви з проханням розглядати справу без їх участі.
Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі.
Судом при розгляді справи були встановлени такі факти та відповідні ним правовідносини.
Позивач має статус учасника війни (арк. спр. 7), має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників війни.
Таким чином, на позивача поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року (в подальшому Закон №3551).
Відповідно до ст. 12 Закону №3551 щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Позивач звертався до відповідача з приводу перерахунку допомоги до 5 травня, але отримав відмову (арк. спр. 8).
Статтею 77 пунктом 18 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року на 2006 рік була призупинена дія частини п'ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни, ст. 30 - встановлено, що в 2006 році виплата щорічної разової грошової допомоги здійснюється учасникам війни в розмірі 50 гривень.
Дані норми Закону не визнавались неконституційними.
Згідно довідки (арк. спр. 16) 21 квітня 2006 року позивачу було виплачено 50 гривень.
Таким чином відповідач діяв в межах, передбачених законодавством, і в задоволенні позовних вимог щодо стягнення невиплаченої суми допомоги до 5 травня за 2006 рік належить відмовити.
Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року на 2007 рік встановлено розмір щорічної разової допомоги інвалідам З групи в сумі 300 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року по справі №1-29/2007 визнани таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" - стаття 29 в частині розміру щорічної разової допомоги до 5 травня, тобто відповідач повинен був доплатити на користь позивача грн з наступного розрахунку: 406*3-55=1163, де 406 - мінімальна пенсія за віком на час виплати, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 55 - фактично сплачена допомога (арк. спр. 16).
На підставі ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач в позовній заяві заявив клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, так як він пропустив його з поважних причин, а саме: його права були порушени прийняттям неконституційних нормативніх актів, про що йому стало відомо тільки після оприлюднення рішення Конституційного суду.
Відповідно до ч.2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин і даний строк йому належит поновити, адміністративну справу належит розглядати.
Таким чином в частині позовних вимог щодо визнання неправомірними дій даного відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку та невиплаті допомоги до 5 травня за 2007 рік належит задовольнити.
В 2008 році пунктом 20 розділу 2 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" внесено зміни до ст. 12 Закону №3551, а саме щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 р. N 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" в 2008 році учасникам війни проводиться виплата разової грошової допомоги в сумі 65 грн.
Як виходить з довідки відповідача (арк. спр. 16) позивачу була сплачена дана сума в 2008 році.
Але рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року по справі №1-28/2008 були визнани такими, що не відповідають Конституції України (є
неконституційними), в тому числі п. 20 розділу 2 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік"; п. 6 - рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
На підставі ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Крім того, ч.2,3 ст. 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийняття нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.2 ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання дій відповідача щодо відмови у виплаті одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком за 2008 рік неправомірними і стягнення недоплаченої щорічної одноразової допомоги до 5 травня за 2008 рік, підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, що втратили працездатність.
Станом на 1 квітня 2008 року прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила прецездатність встановлений ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлений у розмірі 481 гривня.
Таким чином три мінімальних пенсії складають 1443 гривні, 65 гривень було сплачено позивачу і з відповідача на користь позивача належит стягнути 1378 гривень (481*3-65=1378).
Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2541 гривня (1163+1378=2541 - за 2007 та 2008 роки).
При цьому суд не прийняв до уваги посилання відповідача на відсутність порядку сплати щорічної допомоги за 2008 рік у зв'язку із прийнятими Конституційним судом України рішень з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від надходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги.
На підставі ст. 8 Конституції України, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року, керуючись ст. ст. 8-12,159-163 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про відновлення пропущеного строку позовної давності, стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги ветерану війни- учасникам війни задовольнити частково.
Визнати дії Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради щодо відмови у виплаті одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 3 мінімальних пенсії за віком за 2007 та 2008 роки згідно вимог ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ОСОБА_1 неправомірними.
Зобов'язати Калінінське управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2007 та 2008 роки в розмірі 2541 (дві тисячі п'ятсот сорок одна) гривня за рахунок коштів Державного бюджету України.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду через Калінінський районний суд м. Горлівка протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.