ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.06.2022Справа № 910/16197/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України
до Фізичної особи-підприємця Випущенко Людмили Миколаївни
про стягнення 5 546,76 грн.,
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Випущенко Людмили Миколаївни (далі - відповідач) 5 546,76 грн. пені, нарахованої за порушення відповідачем строків поставки товару за укладеним між сторонами договором від 11.08.2020 року № 108/ВЗЗ/2020.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2021 року позовну заяву Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України до Фізичної особи-підприємця Випущенко Людмили Миколаївни про стягнення 5 546,76 грн. передано за територіальною підсудністю до господарського суду Полтавської області.
У той же час, постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 року ухвалу господарського суду міста Києва від 11.10.2021 року скасовано, справу № 910/16197/21 надіслано до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2022 відкрито провадження у справі № 910/16197/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
31.05.2022 року на електронну адресу та 03.06.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача від 30.05.2022 року № 2022-05/2-30 на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позову з огляду на те, що відразу після отримання від позивача заявки на поставку товару Фізична особа-підприємець Випущенко Людмила Миколаївна повідомила виробника продукції про обсяг необхідного товару та дату його поставки. Однак, виробник продукції, посилаючись на дефіцит сировини для виготовлення олії соняшникової рафінованої, вказав про відсутність у нього можливості поставити товар у встановлені строки та зазначив про затримку поставки. Крім того, після отримання товару безпосередньо від виробника відповідач був зобов'язаний провести його експертизу на повну відповідність встановленим нормам. Означені об'єктивні обставини призвели до неможливості поставки товару позивачу до 15.10.2020 року, про що останній завчасно був повідомлений листом відповідача від 04.09.2020 року. Будь-яких заперечень щодо перенесення дати поставки від замовника на адресу постачальника не надходило, під час приймання товару позивач не зазначав про порушення умов договору, а відповідні видаткові накладні підписані сторонами без жодних зауважень. Крім того, Фізична особа-підприємець Випущенко Людмила Миколаївна вказувала на те, що доказом порушення покладених на постачальника зобов'язань щодо строків поставки за умовами укладеного між сторонами договору є відповідний акт про порушення, а відсутність такого акту свідчить про відсутність порушення відповідачем строків поставки.
09.06.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 03.06.2022 року № 78/6-652 на відзив на позовну заяву, в якій Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України навела аргументи на спростування висловлених відповідачем заперечень проти позову.
23.06.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача від 20.06.2022 року № 2022-06/2-20 на відповідь на відзив, в яких Фізична особа-підприємець Випущенко Людмила Миколаївна заперечила проти задоволення вимог позивача з огляду на відсутність складеного у встановленому порядку акту про порушення умов договору, який у подальшому буде підставою для встановлення факту порушення зобов'язання.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
11.08.2020 року між Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Випущенко Людмилою Миколаївною (учасник) укладено договір № 108/ВЗЗ/2020 (далі - Договір), за умовами якого учасник зобов'язався у визначені Договором строки поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Вказаний правочин підписаний відповідачем та уповноваженим представником позивача, а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 1.2 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 23.12.2020 року № 1 до нього, найменування (номенклатура, асортимент) товару: сирі олії та тваринні і рослинні жири - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 15410000-5 (олія соняшникова рафінована). Кількість товару за Договором: 24 982,60 кг.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що учасник гарантує, що товар, який є предметом цього Договору, належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, не перебуває під забороною відчуження, арештом, та є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 2.1 Договору якість товару, що поставляється учасником, повинна відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів та ДСТУ 4492:2017 та Технічному опису (Додаток № 2 до Договору).
Товар за показниками безпечності та окремих показників якості повинен відповідати документам та одиниці товару, в тому числі щодо виробника, які були надані замовнику під час проведення процедури закупівлі.
Товар, який учасник зобов'язується передати замовнику, має відповідати вимогам до його якості на момент його передачі замовнику, а також протягом строку його придатності.
Пакування товару повинне відповідати діючим стандартам, технічним умовам та забезпечувати зберігання споживацьких властивостей товару під час його транспортування та зберігання.
Маркування товару повинно відповідати вимогам Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" та Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів".
Відповідно до пункту 3.1 Договору контроль за станом виконання договірних зобов'язань учасником здійснюють замовник, представники замовника (відповідні посадові особи військової частини, які уповноважені на вчинення дій, визначених цим Договором).
Під час поставки кожної партії товару, замовник протягом 2 робочих днів проводить обов'язкову перевірку окремих показників якості та безпечності товару, що постачається учасником (пункт 3.2 Договору).
Згідно з пунктом 4.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 23.12.2020 року № 1 до нього, ціна Договору складає 770 463 ,41 грн., у тому числі податок на додану вартість 20 % - 128 410,57 грн.
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці. Строк поставки товару за цим Договором складає 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання учасником письмової заявки замовника, але не пізніше дати, вказаної в ній. Не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця учасник (представник учасника) прибуває до замовника для отримання письмової заявки.
Заявка вручається під особистий підпис учасника (представника учасника) або, у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається учаснику рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу учасника, зазначену в розділі 14 Договору.
У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
У випадку корегування інформації, яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку, з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. У разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.
Право власності на товар переходить від учасника до замовника після прийняття товару на склад замовника, факт якого засвідчується підписами уповноваженими на це особами учасника та замовника на відповідній видатковій накладній (пункт 6.5 означеної угоди).
Пунктом 6.8 Договору передбачено, що товар, доставлений замовнику з порушенням вимог до маркування, або тари, або упаковки, встановленим у нормативних документах (ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ), вважається не поставленим, про що складається відповідний акт, у якому фіксується порушення. Товар має бути замінений учасником протягом 3 (трьох) календарних днів.
У разі виявлення представниками замовника порушень при прийманні товару, протягом 24 годин складається акт про порушення умов договору у двох примірниках. Один примірник залишається у замовника, другий примірник надається представнику учасника під підпис, а у разі відмови від підписання акту про порушення умов Договору або відсутності представника учасника на території військової частини на момент складання вищезазначеного акту - комісійно (у складі не менше трьох осіб представників замовника), що засвідчується підписами представників замовника та протягом 3 (трьох) календарних днів надсилається учаснику рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладення, що вважається належним доказом ознайомлення учасника з вищезазначеним актом (підпункт 6.8.1 пункту 6.8 Договору).
За умовами пункту 11.1 Договору останній набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.
З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2020 року позивач нарочно вручив відповідачу (його уповноваженому представнику Терещенко Ю.П. під особистий підпис, яка діяла на підставі виданої відповідачем довіреності від 18.03.2020 року) заявку від 02.09.2020 року до Договору (вихідний № 78/5/7-1912 від 03.09.2020 року), в якій було зазначено про необхідність поставки позивачу соняшникової рафінованої олії у загальній кількості 5 000 кг, у тому числі: 1 000 кг - за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, 146, дата (строк) поставки - 15.09.2020 року; 4 000 кг - за адресою: місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, 8-А, дата (строк) поставки - 15.09.2020 року.
Крім того, 01.10.2020 року позивач нарочно вручив відповідачу (його уповноваженому представнику Ошкадер Я.В. під особистий підпис, яка діяла на підставі виданої відповідачем довіреності від 01.07.2020 року) заявку від 30.09.2020 року до Договору (вихідний № 78/5/7-2235 від 01.10.2020 року), в якій було зазначено про необхідність поставки позивачу соняшникової рафінованої олії у загальній кількості 20 000 кг, у тому числі: 3 000 кг - за адресою: Калинівка, вулиця Івана Мазепи, 46, дата (строк) поставки - 08.10.2020 року; 4 000 кг - за адресою: місто Одеса, вулиця Люстдорфська Дорога, 7, дата (строк) поставки - 08.10.2020 року; 2 000 кг - за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Північне шосе, 113, дата (строк) поставки - 08.10.2020 року; 2 000 кг - за адресою: місто Дніпро, вулиця Надії Алексієнко, 46, дата (строк) поставки - 08.10.2020 року; 3 000 кг - за адресою: місто Львів, вулиця Стрийська, 146, дата (строк) поставки - 08.10.2020 року; 6 000 кг - за адресою: місто Київ, вулиця Нижньоюрківська, 8-А, дата (строк) поставки - 08.10.2020 року.
Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач взятий на себе за спірним Договором обов'язок щодо вчасної поставки передбаченого цією угодою товару в установлені заявками від 02.09.2020 року (до 15.09.2020 року) та від 30.09.2020 року (до 08.10.2020 року) строки виконав неналежним чином.
Так, зазначений у заявці від 02.09.2020 року (вихідний № 78/5/7-1912 від 03.09.2020 року) товар, загальна вартість якого склала 154 064,31 грн., був поставлений Фізичною особою-підприємцем Випущенко Людмилою Миколаївною на користь позивача лише 06.10.2020 року на підставі видаткових накладних від 06.10.2020 року № ВЛ-0020412 на суму 30 784,49 грн. та від 06.10.2020 року № ВЛ-0020413 на суму 123 279,82 грн. Відтак, термін прострочення поставки товару за вищенаведеною заявкою склав 20 календарних днів.
Разом із тим, вказаний у заявці від 30.09.2020 року (вихідний № 78/5/7-2235 від 01.10.2020 року) товар, загальна вартість якого склала 616 399,10 грн., був поставлений Фізичною особою-підприємцем Випущенко Людмилою Миколаївною на користь позивача лише 13.10.2020 року на підставі видаткових накладних від 13.10.2020 року № ВЛ-0029857 на суму 92 495,33 грн., від 13.10.2020 року № ВЛ-0029858 на суму 123 279,82 грн., від 13.10.2020 року № ВЛ-0029859 на суму 61 568,98 грн., від 13.10.2020 року № ВЛ-0029860 на суму 61 568,98 грн., від 13.10.2020 року № ВЛ-0029862 на суму 92 495,33 грн. та від 13.10.2020 року № ВЛ-0029863 на суму 184 990,66 грн. Отже, термін прострочення поставки товару за означеною заявкою склав 4 календарних дні.
Листом від 29.10.2020 року № 78/6-25000 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату пені, нарахованої внаслідок несвоєчасної поставки постачальником погодженого між сторонами товару. Проте, така претензія була залишена Фізичною особою-підприємцем Випущенко Людмилою Миколаївною без задоволення, нарахована позивачем штрафна санкція у добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну поставку товару в розмірі 5 546,76 грн.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як було зазначено вище, за умовами пункту 6.1 Договору строк поставки товару складає 14 календарних днів з моменту отримання учасником письмової заявки замовника, але не пізніше дати, вказаної в ній.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки позивачу товару в строк, визначений за домовленістю сторін та вказаний у заявці від 02.09.2020 року (вихідний № 78/5/7-1912 від 03.09.2020 року) та заявці від 30.09.2020 року (вихідний № 78/5/7-2235 від 01.10.2020 року).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку щодо поставки замовнику передбаченого укладеним між сторонами Договором та Специфікаціями і заявками до цієї угоди товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 5 546,76 грн. пені, з яких: 3 081,20 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну поставку товару загальною вартістю 154 064,31 грн. за заявкою від 02.09.2020 року (вихідний № 78/5/7-1912 від 03.09.2020 року) у період з 16.09.2020 року по 05.10.2020 року (за 20 днів прострочення); 2 465,56 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну поставку товару загальною вартістю 616 399,00 грн. за заявкою від 30.09.2020 року (вихідний № 78/5/7-2235 від 01.10.2020 року) у період з 09.10.2020 року по 12.10.2020 року (за 4 дні прострочення).
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та у постанові від 31.03.2021 року в справі № 916/3848/19.
Зазначеним спростовуються твердження відповідача про те, що нарахування пені може здійснюватися лише за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Крім того, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір цього виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.05.2018 року в справі № 903/545/17.
Судом встановлено, що позивач відноситься до суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, і виконання його грошових зобов'язань фінансується за рахунок Державного бюджету України.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Зі змісту положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.
Згідно з пунктом 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим Договором.
Пунктом 8.3 Договору передбачено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у заявці, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.
При цьому, у пунктах 8.7, 8.8 Договору сторони домовилися, що строк позовної давності три роки застосовується для вимог про стягнення з учасника штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня), а за прострочення виконання учасником зобов'язань за Договором нарахування означених штрафних санкцій припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки судом встановлено, що відповідач несвоєчасно виконав взятий на себе обов'язок щодо поставки погодженого між сторонами товару за заявками від 02.09.2020 року (вихідний № 78/5/7-1912 від 03.09.2020 року) та від 30.09.2020 року (вихідний № 78/5/7-2235 від 01.10.2020 року), і розмір нарахованої позивачем пені відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку, що позов Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про стягнення з відповідача спірної суми цієї штрафної санкції є обґрунтованим.
У той же час, суд не бере до уваги заперечення Фізичної особи-підприємця Випущенко Людмили Миколаївни проти позову, які зводяться до відсутності порушення нею строків поставки, у зв'язку із не складенням відповідного акту про порушення умов договору, оскільки ні вимогами чинного законодавства, ні положеннями Договору не встановлено обов'язкового складення сторонами актів про порушення саме строків поставки як передумови для застосування до сторони, яка порушила умови Договору, відповідальності у вигляді стягнення пені. У той же час, факт прострочення відповідачем поставки товару за заявками від 02.09.2020 року (вихідний № 78/5/7-1912 від 03.09.2020 року) та від 30.09.2020 року (вихідний № 78/5/7-2235 від 01.10.2020 року) був встановлений судом під час розгляду справи та підтверджений її матеріалами. Належних доказів на спростування означених обставин відповідачем надано суду не було.
Посилання відповідача на затримку постачання продукції з боку її виробника також не спростовують обґрунтованості позову Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, оскільки за умовами статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, тоді як не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання.
Твердження відповідача про те, що під час приймання товару позивач не зазначав про порушення умов Договору, а відповідні видаткові накладні підписані сторонами без жодних зауважень не свідчать про фактичне продовження строків поставки продукції за Договором у встановленому законом порядку, не спростовують факту прострочення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань та не підтверджують наявності правових підстав для звільнення постачальника від відповідальності за порушення умов наведеного правочину.
Інші заперечення відповідача проти позову також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної поставки товару позивачу, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Випущенко Людмили Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 25574423) 5 546 (п'ять тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 76 коп. пені та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 29.06.2022 року.
Суддя В.С. Ломака