вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" червня 2022 р. Справа № 910/14084/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Агрикової О.В.
Іоннікової І.А.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Громадської організації "Національний олімпійський комітет України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021
у справі № 910/14084/21 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Громадської організації "Національний олімпійський комітет України"
про стягнення 164 592,31 грн
У серпні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Національний олімпійський комітет України" (далі - ГО "Національний олімпійський комітет України", відповідач) про стягнення 164 592,31 грн, з яких: 155 261,95 грн штраф у розмірі 5-ти кратної вартості фактично спожитої теплової енергії, 7 747,96 грн інфляційних втрат та 1 582,40 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовано виявленою позивачем обставиною самовільного підключення відповідача до теплових мереж позивача, що підтверджується актом про порушення споживачем Правил користування тепловою енергією та/або умов договору № 3/3-121 від 02.12.2020. Таке підключення мало наслідком споживання теплової енергії відповідачем з 04.11.2020 по 02.12.2020 за відсутності будь-яких оплат з боку відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 910/14084/21 позов задоволено частково; стягнуто з ГО "Національний олімпійський комітет України" на користь КП "Київтеплоенерго" 155 261,95 грн штрафу у розмірі 5-ти кратної вартості фактично спожитої теплової енергії, 2 328, 92 грн судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Розглядаючи спір та задовольняючи вимоги позивача про стягнення суми основного боргу, нарахованої на визначені позивачем обсяги споживання теплової енергії у повному обсязі, суд виходив із встановлених ним обставин самовільного споживання відповідачем теплової енергії, постачальником якої виступив позивач, що мало наслідком виникнення у відповідача обов'язку розрахуватись за спожите тепло за тарифом, визначеним позивачем. Одночасно, судом відмовлено у стягненні нарахованих відповідачем сум 7 747,96 грн інфляційних втрат та 1 582,40 грн 3 % річних у зв'язку із з тим, що обов'язок сплатити суму оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ГО "Національний олімпійський комітет України" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також при неправильному застосуванні норм матеріального права.
В обґрунтування скарги апелянт наголошував на тому, що позивачем не подано до суду доказів документального підтвердження споживання відповідачем понад максимальне теплове навантаження; підключення та споживання теплової енергії у спірний період відбулось на підставі договору та обліковувалось приладом обліку, який має відповідні пломби, з огляду на що самовільне підключення відповідача до теплових мереж позивача не мало місця; посилання суду на пункт 6.3.3. договору є необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази порушення вказаного пункту; судом першої інстанції не застосовано норми матеріального права, а саме: щодо недопущення наявності у договорах несправедливих умов про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (штрафу у розмірі понад 50 % вартості продукції), щодо визначення органів уповноважених розглядати справи про накладення стягнення, визначення поняття самовільного підключення та максимальний розмір штрафних санкцій, встановлених законом; щодо відсутності необхідності в отриманні наряду відповідачем; судом не досліджено поняття самовільне підключення. Крім того, як зазначає апелянт, опалювальний сезон розпочато 16.10.2020, а тому не може вважатися самовільним підключенням споживання відповідачем теплової енергії за період з 04.11.2020 по 02.12.2020. Також, за результатами перевірки та підготовки до опалювального сезону відповідачу було видано наступні документи: акт про готовність вузла комерційного обліку до роботи № 3/4-2264 від 02.11.2020; акт на опломбування від 02.11.2020 № 301; акт про наповнення тепломережною водою систем абонента; акт гідравлічних випробувань та промивки внутрішньої системи ЦО від 02.11.2020; акт готовності до опалювального сезону від 03.11.2020 № 665/1, що спростовує доводи позивача щодо самовільного підключення системи центрального опалення відповідачем.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГО "Національний олімпійський комітет України" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 910/14084/21; розгляд апеляційної скарги ГО "Національний олімпійський комітет України" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 910/14084/21 постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; КП "Київтеплоенерго" встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та 03.05.2022 надав відзив на апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на його подання, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
В обґрунтування поновлення пропущеного процесуального строку відповідач зазначає, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження отримав 16.02.2022, тоді як Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні запроваджено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також його продовженням Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022 року з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, тобто останнім днем строку для подання відзиву на апеляційну скаргу є 28.02.2022.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 про відкриття апеляційного провадження було отримано відповідачем 16.02.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0411636848689.
Відзив на апеляційну скаргу було подано 03.05.2022.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02. 2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні запроваджено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також його продовженням Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022 року з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.
За таких обставин, колегія суддів вважає причини пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу поважними, з огляду на що вважає за можливе поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву та прийняти його до розгляду.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги позивач зазначає, що у жовтні 2020 року відповідач був зобов'язаний здійснити попередню оплату за листопад 2020 року, перед опалювальним сезоном. Водночас перші платежі надійшли від відповідача у грудні 2020 року. Крім того, наряд на підключення до системи теплоспоживання було видано 08.12.2020, тобто після виявлення позивачем самовільного підключення. Акт про порушення від 02.12.2020 № 3/3-121 було складено в присутності представника відповідача, який було підписано останнім без заперечень та зауважень.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.12.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (енергопостачальна організація за договором, позивач) та Громадською організацією "Національний олімпійський комітет України" (абонент за договором, відповідач) укладено договір № 250969 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором.
За змістом розділу 2 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби оплачення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.
За змістом пунктів 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3. договору абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачепні в додатку № 4 до договору; додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені в додатку № 7 до договору.
Відповідно до пункту 2.3.5. договору за споживання теплової енергії без дозволу енергопостачальної організації понад встановлені договором максимальні теплові навантаження по кожному параметру теплоносія та джерелу теплопостачання, сплачувати постачальнику 5-кратну вартість, включаючи тарифну, за кількістю теплової енергії, спожитої понад дозволене договором максимальне годинне навантаження (додаток №1).
Згідно з пунктом 2.3.6. договору за самовільне підключення систем теплоспоживання чи підключення їх перед або поза приладами обліку абонент зобов'язується сплачувати енергопостачальній організації 5-кратну вартість включаючи тарифну, за кількість теплової енергії, спожитої такими системами.
Пунктом 3.1.6. договору встановлено, що у разі порушення абонентом умов договору енергопостачальна організація має право складати відповідні акти, приписи, проводити нарахування штрафних санкцій в п'ятикратному розмірі та стягувати за рішенням суду, у встановленому законодавством порядку.
У пункті 3.1.9. договору визначено, що у разі виявлення самовільного підключення тепловикористовуючого обладнання складати відповіді акти, приписи, проводити нарахування штрафних санкцій в п'ятикратному розмірі від вартості самовільно спожитої теплової енергії та стягувати за рішенням суду у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно із пунктом 6.3.2., 6.3.3. договору абонент несе відповідальність за споживання теплової енергії без дозволу (наряду) енергопостачальної організації понад встановлених цим договором максимальних погодинних навантажень по кожному з видів споживання, визначених додатком 1 до цього договору, абонент сплачує енергопостачальній організації 5-ти кратну вартість фактично спожитої та договірної величин.
Договір набуває чинності з дня підписання та діє до 31.12.2018 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 8.1., 8.5. договору).
02.11.2020 складено акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи № 3/4-2264, підписаний уповноваженими представниками сторін енергопостачальної організації та абонента (споживача).
02.12.2020 уповноваженими представниками позивача зафіксовано порушення Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила) та пункту 2.3.6. договору відповідачем, а саме підключення системи опалення житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 39/41, секція 4 без дозволу енергопостачальної організації. У актів зазначено, що наряд на підключення опалення не надавався, що підтверджується актом про порушення споживачем правил користування тепловою енергією та/або умов договору № 3/3-121 за 02.12.2020.
Вказаний акт підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень.
Згідно з розрахунком вартості теплової енергії, спожитої без дозволу позивача, нарахування по зазначеному вище акту складає 155 261,95 грн, тобто 5-кратна вартість фактично спожитої теплової енергії.
В матеріалах справи наявний наряд № 1211 від 03.12.2020 виданий для проведення відключення відповідача після самовільного включення.
Крім того, 03.12.2020 представниками сторін абонента (споживача) та енергопостачальної організації складено та підписано акт про недопуск до теплового обладнання споживача, в якому зазначено, що у зв'язку із самовільним включенням даного споживача за договором теплопостачання № 250969 та у відповідності до п. 1.1. та 4,5,6 додатку № 7 до зазначеного договору, 03.12.2020 при спробі відключення від теплових мереж КП "Київтеплоенерго" його тепловикористовуючого обладнання в тепловому пункті за адресою: вул. Хорива, 39-41, секція 4 представника КП "Київтеплоенерго" не було допущено до запірної арматури абонентського вводу.
08.12.2020 відповідачу видано корінець наряду № 1213 на включення, який підписано уповноваженими представниками сторін енергопостачальної організації та абонента (споживача).
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, колегія суддів зазначає, що дані правовідносини за своєю правовою природою є договором енергопостачання.
Частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч.7 ст. 276 ГК України).
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
У пунктах 5, 13 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до частини 1, пункту 3 частини 2 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація.
Законом України "Про теплопостачання" визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
У статті 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються Правилами користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, які є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.
Пунктом 4 Правил користування регламентовано, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства (п. 5 Правил користування).
Усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів (п. 7 Правил користування).
Відповідно до пункту 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Згідно з пунктом 42 Правил за споживання теплової енергії без погодження з теплопостачальною організацією понад максимальне теплове навантаження, визначене договором, споживач сплачує штраф згідно із законодавством.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач допустив самовільне підключення, без дозволу (наряду) теплопостачальної організації, системи центрального опалення, що підтверджується актом про порушення споживачем правил користування тепловою енергією № 3/3-121 від 02.12.2020, який підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень.
Пунктом 2 Порядку розрахунків за теплову енергію, який є додатком № 4 до договору, сторони передбачили, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку у разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
З розрахунку за спожиту теплову енергію без дозволу, здійсненого КП "Київтепоренерго", вбачається, що за період з 04.11.2020 по 02.12.2020 відповідачем було спожито теплову енергію на суму 31 052,39 грн, відтак, 5-кратний розмір становить 155 261,95 грн.
За таких обставин, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства здійснив самовільне підключення системи центрального опалення без отримання наряду (дозволу) на підключення, у зв'язку з чим позивачем нараховано штраф у розмірі 155 261,95 грн, що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів підключення до системи центрального оплачення за наявності дозволу (наряду).
У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували оплату відповідачем штрафу перед позивачем у повному обсязі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5-кратної вартості спожитої теплової енергії у розмірі 155 261,95 грн є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.
Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо незастосування судом першої інстанції норм Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки наведений Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Водночас споживачем, відповідно до статті 1 вказаного закону, є - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Відтак, відносини, які склалися між сторонами, не регулюються нормами Закону України "Про захист прав споживачів".
Твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо відсутності в матеріалах справи доказів самовільного підключення відхиляються колегією суддів з огляду на наявність в матеріалах справи акта про порушення споживачем правил користування тепловою енергією та/або умов договору № 3/3-121 за 02.12.2020 підписаного представником відповідача без зауважень та заперечень, а також відсутності наряду на підключення опалення. Відповідний наряд було видано 08.12.2020. Вказані докази є достатніми на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві. Водночас надані відповідачем докази (акт про готовність вузла комерційного обліку до роботи № 3/4-2264 від 02.11.2020; акт на опломбування від 02.11.2020 № 301; акт про наповнення тепломережною водою систем абонента; акт гідравлічних випробувань та промивки внутрішньої системи ЦО від 02.11.2020; акт готовності до опалювального сезону від 03.11.2020 № 665/1) не є достатніми для спростування доводів позивача щодо самовільного підключення за відсутності наряду на підключення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та вимоги законодавства, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з ГО "Національний олімпійський комітет України" на користь КП "Київтеплоенерго" 155 261,95 грн штрафу у розмірі 5-ти кратної вартості фактично спожитої теплової енергії.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вище наведене, інші аргументи та доводи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 910/14084/21 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Громадської організації "Національний олімпійський комітет України" має бути залишена без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Національний олімпійський комітет України" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 910/14084/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 910/14084/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/14084/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді О.В. Агрикова
І.А. Іоннікова