Іменем України
23 травня 2022 року м. Кропивницький
справа № 405/2456/19
провадження № 22-ц/4809/222/22
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,
за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В.,
учасники справи:
стягувач - Дочірнє підприємство «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії»;
боржник - ОСОБА_1 ;
заінтересована особа - Комунальне підприємство «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради;
заінтересована особа - Подільський відділ державної виконавчої служби у м. Кропивницький Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів (боргу) за отриману послугу з централізованого теплопостачання за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2021 року (суддя Шевченко І.М.).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
УхвалоюЛенінського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2021 року у справі №405/2456/19 задоволено заяву представника КП «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради (далі - КП «Теплоенергетик», заявник) про зупинення провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач КП «Теплоенергетик» на дії державного виконавця Подільського відділу державно виконавчої служби у м. Кропивницький Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хитровського Дмитра Володимировича; зупинено провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач КП «Теплоенергетик» на дії державного виконавця Подільського відділу державно виконавчої служби у м. Кропивницький Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хитровського Дмитра Володимировича до розгляду заяви КП «Теплоенергетик» про заміну сторони виконавчого провадження (аркуші матеріалів за скаргою 59-60).
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 251 ЦПК України, відповідно до яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатись на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
На підставі викладеного, встановивши, що у даній справі КП «Теплоенергетик» подано заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що розгляд цієї заяви впливає на розгляд скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, оскільки скарга мотивована тим, що стягувачем є неналежна особа, а вирішення питання щодо належного стягувача має розглядатись судом.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку (а.с. 149-151 том 1). Згідно з поданою апеляційною скаргою вважає оскаржувану ухвалу незаконною і необґрунтованою, просить скасувати ухвалуЛенінського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2021 року, що перешкоджає подальшому розгляду скарги на рішення державного виконавця, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що КП «Теплоенергетик» не мало право заявляти, а суд відповідно - розглядати, клопотання про зупинення провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення державного виконавця, оскільки заявник не є учасником розгляду скарги.
Звертає увагу, що ЦПК України не передбачено зупинення провадження з розгляду скарги на дії державного виконавця. Зауважує, що зупинення провадження призводить до затягування розгляду скарги, тоді як процесуальним законом встановлено на це 10-денний строк.
На переконання скаржника, приписи ст. 251 ЦПК України передбачають зупинення провадження у справі та не можуть бути застосовані при розгляді скарги на рішення державного виконавця. В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не зазначено про застосування аналогії закону.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Після усунення судом першої інстанції недоліків у оформленні, ухвалою апеляційного суду від 14 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків поданої скарги.
Оскільки недоліки апеляційної скарги були усунуті скаржником у встановлений судом строк та у повному обсязі, ухвалою від 09 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; встановлено строк для надання учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу.
14 березня 2022 року закінчено підготовчі дії; справу призначено до розгляду в апеляційному суді на 13 квітня 2022 року, про що постановлено відповідну ухвалу.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Дьомич Л.М. у відпустці, судове засідання, призначене на 13 квітня 2022 року не відбулося (а.с. 231 - 232 том 1); апеляційний розгляд справи за апеляційною скаргою призначено на 23 травня 2022 року.
У встановленому процесуальним законом порядку учасників справи повідомлено про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги (а.с. 234, 238, 241- 243 том 1).
Ухвалою апеляційного суду від 23 травня 2022 року продовжено на п'ятнадцять днів строк розгляду справи за апеляційною скаргою.
Стягувач та заінтересовані особи своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника КП «Телопенергетик», дослідивши матеріали справи, перевіривши оскаржувану ухвалу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступного.
Обставини справи, встановлені судами
У провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда перебуває цивільна справа № 405/2456/19 за позовом Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів (боргу) за отриману послугу з централізованого теплопостачання.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 вересня 2019 року позов Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання в сумі 12 236,84 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено; здійснено розподіл судових витрат (а.с. 73-76 том 1).
11 листопада 2019 року КП «Теплоенергетик» звернулось до суду першої інстанції із заявою, відповідно до якої повідомило про укладення між позивачем та заявником договору про відступлення права вимоги за договорами про надання послуг централізованого опалення, укладеними з фізичними особами - споживачами послуг та за фактичними правовідносинами, які виникли у зв'язку з наданням послуг централізованого опалення. На підставі викладеного, заявник просив суд видати йому засвідчену копію рішення у даній справі, а також виконавчий лист, у якому відповідно до положень ст. 442 ЦПК України здійснити заміну стягувача (а.с. 85 том 1).
Як вбачається з напису на тексті заяви, 27 листопада 2019 року представником КП «Теплоенергетик» було отримано копію судового рішення та виконавчий лист у даній справі.
07 лютого 2020 рокудержавним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницький Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження №61194445 з виконання виконавчого листа № 405/2456/19 2/405/333/19, виданого 27 листопада 2019 року Ленінським районним судом м. Кіровограда, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «Кіровоградтепло» Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії» заборгованості за послуги централізованого теплопостачання в сумі 12236,84 грн та судових витрат в сумі 110,40 грн. (а.с.98-99 том 1). У постанові від 07 лютого 2020 року про відкриття згаданого виконавчого провадження державним виконавцем зазначено стягувачем КП«Теплоенергетик».
19 липня 2021 року ОСОБА_1 до місцевого суду подано скаргу на рішення державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницький Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (аркуші матеріалів за скаргою 1-4).
12 листопада 2021 року КП «Теплоенергетик» до Ленінського районного суду м. Кіровограда подано заяву про зупинення розгляду скарги на дії державного виконавця до вирішення справи про заміну сторони виконавчого провадження (аркуші матеріалів за скаргою 47-48).
Зі змісту вказаної заяви вбачається, що 17 вересня 2021 року КП «Теплоенергетик» до суду у даній справі було подано заяву про заміну сторони виконавчого провадження.
При цьому, апеляційним судом з'ясовано, що як у матеріалах справи, так і у матеріалах за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця у даній справі заява КП «Теплоенергетик» від 17 вересня 2021 року про заміну сторони виконавчого провадження відсутня, до заяви про зупинення розгляду справи заявником додана лише її копія, що може свідчити про те, що матеріали за вказаною заявою судом першої інстанції були виділені в окреме провадження.
Дійшовши висновку, що розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження впливає на розгляд скарги на дії державного виконавця, оскільки скарга мотивована тим, що стягувачем є неналежна особа, судом першої інстанції задоволено клопотання КП «Теплоенергетик» та зупинено провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Подільського відділу державно виконавчої служби у м. Кропивницький Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, про що 15 листопада 2021 року постановлено оскаржувану ухвалу.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Так, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону ).
Колегією суддів враховано, що стадії цивільного судочинства є певною послідовністю процесуальних дій, які здійснюються у встановленій процесуальним законодавством черговості й оформлюється судовим актом (ухвала суду, рішення суду, постанова). Стадії судового процесу слідують одна за одною та мають свою процесуальну мету, чим забезпечують єдність і неподільність процесу захисту прав.
Отже, стадія виконавчого провадження є самостійною стадією судового процесу та не передбачає можливості безпідставного виходу за рамки визначених законодавством прав і обов'язків відповідної стадії судового процесу, як безпосередньо учасниками справи, так і їх правонаступниками.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність приватних чи державних виконавців, інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Таким чином, розгляд судом скарг сторін виконавчого провадження на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, якими порушено їх права чи свободи, здійснюється за правилами розділу VIІ ЦПК України в рамках судового контролю за виконанням судових рішень.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Також розділом VIІ ЦПК України унормовано порядок і строки подання скарги та її розгляду, можливі судові рішення за скаргою, розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги, виконання ухвали суду (ст.ст. 448-453 ЦПК України).
Процесуальним законом, зокрема, передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби або приватних виконавців щодо виконання рішень, ухвал, постанов судів загальної юрисдикції, ухвалених відповідно до ЦПК України, розглядає лише той місцевий суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той суд, що видав виконавчий документ (виконавчий лист чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу.
Крім того, з аналізу структури та змісту ЦПК України, у тому числі процесуальних вимог, що стосуються судового контролю за виконанням судових рішень, а також відповідної правозастосовчої практики Верховного Суду можливо зробити висновок, що загальні положення ЦПК України, зокрема, про відкриття провадження у справі, проведення попереднього судового засідання, зупинення і закриття провадження, залишення скарги без розгляду застосовуватись судом не повинні. Суд має постановити ухвалу про прийняття скарги до розгляду, а за результатами розгляду скарги - ухвалити судове рішення, передбачене ч. 2 або ч. 3 ст. 451 ЦПК України.
З цим пов'язано також і питання ефективності, своєчасності розгляду скарги з метою запобігання небажаному розвитку виконавчих процедур.
Оскільки завданням виконавців є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення виконавчих дій є фактично перевіркою дотримання положення щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.
До того ж, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.
Таким чином, за логікою та системним зв'язком правових норм вбачається, що скарга, подана до суду у порядку розділу VIІ ЦПК України, є невід'ємною частиною тієї судової справи, у якій ухвалене судове рішення, що підлягає примусовому виконанню, а тому така скарга не може розглядатися як окрема судова справа.
Зупиняючи на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК Українипровадження з розгляду скарги на дії державного виконавця у даній справі до розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження, що подана заявником у цій же справі, суд першої інстанції зазначеного не врахував.
Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.
Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України (п. 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України у чинній редакції) - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Всупереч викладеному, визначаючи наявність підстав, передбачених ст. 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд першої інстанції не взяв до уваги, що підстава для зупинення провадження у справі, яка визначена у п. 6 ч.1 цієї статті, застосовується у тому разі, коли саме в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Тлумачення цієї процесуальної норми також свідчить, що можливість зупинення провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до вирішення процесуального питання, яким є заміна стягувача у виконавчому провадженні, у тій самій справі, що розглядається, виключається.
Близьку за змістом правову позицію висловлено Верховним судом у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18.
При цьому, суд першої інстанції безпідставно не врахував, що процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. Під час вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.
З огляду на викладене, процесуальний закон і закон, який регулює підстави, порядок та спосіб виконання судових рішень, не обмежують можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (стадій) здійснення виконавчого провадження, наприклад, у зв'язку з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого документа.
Судом взято до уваги, що вирішувати питання про заміну сторони виконавчого провадження слід з урахуванням норм спеціального закону. Так, за п. 5 ч. 1 ст. 34 Закону саме виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому ч. 5 ст. 15 цього Закону.
Таким чином, не враховано, щозастосування будь-якої процесуальної норми здійснюється у взаємозв'язку з іншими процесуальними нормами для виконання завдань судочинства у передбачених формах та на різних стадіях судового провадження.
Апеляційним судом зважено на те, що принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.
Принцип правової (юридичної) визначеності виступає одним з елементів належної судової процедури у контексті п. 1 ст. 6 Конвенції. З огляду на викладене, процедура виконання судового рішення та виконавче провадження як самостійна стадія судового процесу мають бути використані у спосіб, сумісний з п. 1 ст. 6 Конвенції.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції зробив неправильний висновок про наявність підстав для зупинення провадження, тому оскаржувана ухвала є такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Оскільки ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
На підставі викладеного, ухвалаЛенінського районного суду м. Кіровограда від 15 листопада 2021 року підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється, з огляду на те, що дане судове рішення апеляційної інстанції не є остаточним вирішенням скарги по суті.
При цьому, колегією суддів враховано правову позицію Об'єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц.
Керуючись ст.ст. 353, 367, 368, 369, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 15 листопада 2021 року скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню з розгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницький Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хитровського Дмитра Володимировича, поданої у даній справі.
Справу № 405/2456/19 направити до Ленінського районного суду м. Кіровограда для продовження розгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницький Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хитровського Дмитра Володимировича.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний