Справа № 348/322/22
Провадження № 3/348/369/22
28 червня 2022 року суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Матолич В.В., розглянувши справу, яка надійшла з Надвірнянського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП,
встановила:
28.01.2022 о 22 год. 52 хв. в смт. Ланчин по вул. Незалежності, ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Opel Kadett"номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп"яніння, а саме: запах алкоголю, порушення мови, тремтіння пальців рук. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Такими діями, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи була повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Відповідно до ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
ОСОБА_1 викликали декілька раз в судове засідання, поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Крім цього, суд скерував запит керівнику Штабу по розміщенню тимчасово переміщених осіб на території Івано-Франківської області, щодо фактичного місця проживання ОСОБА_1 .
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Вирішуючи питання про розгляд справи за відсутності особи, суд враховує, що ОСОБА_1 був добре обізнаний з фактом складення на нього протоколу про адміністративне правопорушення. Окрім цього, він повідомив адресу місця проживання, за якою скеровувались судові повістки. Слід також звернути увагу і на той факт, що ОСОБА_1 не заявляв жодних клопотань до суду про витребування доказів, виклик свідків і не висловлювала своїх міркувань щодо законності складення на нього протоколу, про фактичне місце проживання відомостей не надав.
Зважаючи на те, що судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з'ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення немає, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, суд вважає, що слід вирішити справу за відсутності ОСОБА_1 та в межах тих доказів, які є у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 доводиться такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП серії ААБ № 032935 від 28.01.2022, відповідно до якого зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння згідно з якимОСОБА_1 від проходження огляду відмовився;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, згідно з яким ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився;
- відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, згідно з якими зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, як на місці зупинки, так і у медичному закладі.
Зазначені докази є належними, допустимими та достовірними і у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_1 поза розумним сумнівом.
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У зв'язку з тим, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, враховуючи особу правопорушника та матеріали адміністративної справи, до нього слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу.
В матеріалах справи є копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень на місці, та накладення на нього адміністративного стягнення на підставі ст.36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Відповідно до суті правопорушень, зазначених у цій постанові, встановлено, що ОСОБА_1 не має посвідчення водія і його притягнули до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення та у матеріалах справи також не зазначено даних щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія. За таких обставин суд позбавлений можливості накласти на ОСОБА_1 додаткове адміністративне стягнення у виді позбавлення спеціального права, оскільки до матеріалів справи не долучено доказів того, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП України з порушника в дохід держави слід стягнути 496 грн. 20 коп. судового збору.
Керуючись ст. 283, 284 КУпАП, суддя,
постановила:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок судового збору.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга на постанову про накладення адміністративного стягнення подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя Матолич В.В.