ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.06.2022Справа № 910/17487/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000"
до Міністерства оборони України
про стягнення 840 713,69 грн.
Представники сторін:
Від позивача: Галя Є.С. адв., Глухенький О.А. адв.
Від відповідача: Кривошея Д.І. само представництво
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000" звернулось з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 840 713,69 грн інфляційних втрат за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби №286/19/57 від 04.03.2021.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.11.2021 позов залишив без руху, встановив строк для усунення недоліків позову у визначений строк.
06.12.2021 позивач подав заяву про усунення недоліків позову.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.12.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 18.01.2022.
20.12.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову запаеречує.
В підготовчому засіданні 18.01.2022 оголошена перерва до 01.02.2022.
Засідання суду 01.02.2022 не відбулось в зв'язку з лікарняним судді Ярмак О.М.
Ухвалою від 21.02.2022 підготовче засідання призначене на 15.03.2022.
Судове засідання 15.03.2022 не відбулось через військові дії на території Київської області.
Ухвалою від 02.05.2022 суд призначив підготовче засідання на 07.06.2022.
07.06.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 21.06.2022.
У судовому засіданні 21.06.2022 представники позивача підтримали заявлені вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
..
Суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "ТЕМП-3000" (постачальник) та Міністерством оборони України (замовник) 4 березня 2019 року, відповідно до рішення тендерного комітету (протокол від 21.02.2019 №75/68/4), був укладений договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/19/57 (далі - Договір поставки), а саме: індивідуального обмундирування (35810000-5) (чохол до бронежилета "Корсар МЗс-1-4" у маскувальному малюнку ММ-14 з комплектом підсумків) у кількості 28 000 штук з терміном виконання зобов'язання до 01.07.2019 (включно).
24 грудня 2019 року Сторонами укладена Додаткова угода №1 до Договору №286/3/19/57 від 04.03.2019, якою продовжено строк дії Договору до 31 березня 2020 року.
28 січня 2020 року Сторонами укладена Додаткова угода №2 до Договору № 286/3/19/57 про додаткову поставку чохлів до бронежилетів "Корсар МЗс-1-4" у маскувальному малюнку ММ-14 з комплектом підсумків у кількості 5 600 штук на загальну суму 17 584 000,00 грн. з терміном поставки до 31 березня 2020 року (включно).
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язаний до початку поставки товару за договором письмово повідомити Представника замовника оголошенням про готовність партії товару до приймання та місце здійснення приймального контролю товару за якістю. Після отримання оголошення представник замовника протягом трьох робочих днів розпочинає приймальний контроль товару за якістю у приміщеннях постачальника або виробника. Постачальник забезпечує доступ представника замовника до приміщень, у яких виготовляються та зберігаються товар для здійснення контролю за їх якістю (пункт 2.5. Договору).
Товар постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами тощо. Строк поставки товару буде визначений в специфікації Договору (п.1.2.) (пункт 5.1. Договору).
Постачальник зобов'язаний письмово, не пізніше ніж за 2 (два) робочі дні, повідомити представника Замовника, про дату коли товар буде наданий для приймання по якості (пункт 6.3.3. Договору); письмово, не пізніше ніж за 2 (два) робочі дні, повідомити одержувача Замовника, про дату коли товар буде відвантажений на його адресу (пункт 6.3.4. Договору); нести всі витрати щодо перевірки якості та кількості товару, крім витрат представників Замовника на відрядження (пункт 6.3.7. Договору).
За пунктом 10.1 Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і з урахуванням внесених змін діє до 31.03.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Постачальник на виконання своїх зобов'язань, передбачених договором, поставив відповідачу товар - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (чохол до бронежилета "Корсар МЗс-1-4" у маскувальному малюнку ММ-14 з комплектом підсумків) у кількості 5600 штук загальною вартістю 17 584 000,00 грн., а відповідач прийняв вказаний товар без зауважень, що підтверджується копіями видаткових накладних та копіями актів приймального контролю якості, які містяться в матеріалах справи, підписані підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору поставки розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний головним бухгалтером постачальника. До рахунка - фактури додаються: акт приймального контролю (якості) товару, видаткова накладна постачальника, повідомлення підтвердження, яке оформлюється одержувачем замовника.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2020 у справі № 910/17569/20 стягнуто з Міністерства оборони Украіни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «Темп-3000» вартість поставленого товару в повному обсязі за договором у розмірі 17 584 000,00 грн.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги про стягнення 840713,69 грн. інфляційних втрат, позивач вказує, що відповідач допустив прострочення оплати отриманого товару майже на рік, оплата була здійснена лише на підставі наказу про примусове виконання рішення, виданого Господарським судом міста Києва, у примусовому порядку, тому відповідач має сплатити позивачеві інфляційні втрати за період з 25 квітня 2020 р. ( строк оплати за п.4.1. договору) по 12.02.2021 (фактичне надходження коштів).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Обставини виконання позивачем своїх зобов'язань по договору встановлені у рішеннях Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 у справі № 910/8069/20 та від 08.12.2020 у справі № 910/17569/20.
Відповідач у своєму письмовому відзиві факту отримання товару не заперечує, але вказує, що кошти на оплату товару не були передбачені у 2020 бюджетному році. Для повного та своєчасного виконання судових рішень позивач повинен був вчинити дії передбачені постановою КМУ від 3 серпня 2011 р. № 845.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом встановлено, що повний пакет документів для оплати поставленого товару, у відповідності до пунктів 4.1. та 4.2. наданий позивачем відповідачу листами № 609 від 09.10.2020 на суму 6 280 000,00 грн., № 608 від 09.10.2020 на суму 2 512 000, 00 грн., № 611 від 12.10.2020 на суму 2 512 000,00 грн., № 610 від 09.10.2020 на суму 6 280 000,00 грн.
Таким чином, строк оплати відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору настав у листопаді 2020 року, і інфляційні втрати підлягають стягненню за період з листопада 2020 року по січень 2021 року включно в сумі 615 440 грн, згідно розрахунку :
17 584 000,00 грн. заборгованість Х (101,3% за листопад 2020, 100,9% за грудень 2020, 101,3 % за січень 2020) = 615 440 грн.
В решті позову належить відмовити в зв'язку з безпідставністю нарахування.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно зі ст. 229 цього ж Кодексу, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, не може розглядатись як встановлення терміну виконання обов'язку замовника з оплати отриманого товару, з огляду на те, що поняття "термін" передбачає вказівку на подію, яка має неминуче настати, тоді як умова про надходження бюджетного фінансування такої вказівки не містить.
Таким чином, відсутність бюджетних призначень не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Аналогічні правові позиції викладені у постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. № 15/5027/715/2011, постанові Верховного суду України від 15.05.2012 р. № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з покладенням судового збору на відповідача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Cтягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Темп-3000" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 45; ідентифікаційний код 31778043) 615 440 (шістсот п'ятнадцять тисяч чотириста сорок) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 9231 (дев'ять тисяч двісті тридцять одна) грн. 60 коп. судового збору.
3. Р решті позову відмовити.
4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до апеляцій1ної інстанції у строки та порядку встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.06.2022
Суддя О.М.Ярмак