вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" червня 2022 р. Справа№ 925/632/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Скрипки І.М.
секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 14.06.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Катеринопільської селищної ради, Заступника прокурора Черкаської області та заяву Фізичної особи - підприємця Білоус Євгенія Петровича про приєднання до апеляційних скарг
на рішення
Господарського суду Черкаської області
від 20.09.2019 (повний текст складено на 24.09.2019)
у справі № 925/632/19 (суддя Чевгуз О.В.)
за позовом Фермерського господарства "Петраківське"
до Катеринопільської селищної ради
про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року Фермерське господарство "Петраківське" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 замінено на правонаступника - Катеринопільську селищну раду), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 17.07.2019, просить суд:
- на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах укладений 20 квітня 2012 року між Катеринопільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Петраківське" договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим № 7122281000:02:002:0006 із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (пасовища) резервного фонду загальною площею 73,3507 га в масиві поля № 1, що розташована за межами населеного пункту в адмінмежах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району Черкаської області;
- визнати укладеною між орендодавцем Головним управління Держгеокадастру у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39765890) та орендарем Фермерським господарством "Петраківське" (код ЄДРПОУ 34891514) додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 20 квітня 2012 року на той самий строк і на тих самих умовах щодо земельної ділянки з кадастровим № 7122281000:02:002:0006 із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (пасовища) резервного фонду загальною площею 73,3507 га в масиві поля №1, що розташована за межами населеного пункту в адмінмежах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, в запропонованій редакції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки позивач належним чином повідомив відповідача про свій намір продовжити дію договору, проте відповідач відповіді на таке звернення не надав. Враховуючи те, що після закінчення строку дії договору оренди землі, позивач продовжує використання земельної ділянки за призначенням, сплачує орендні платежі, а відповідач приймає ці платежі та не надав заперечень щодо продовження дії договору оренди, то позивач вважає, що договір має бути поновленим на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди у запропонованій ним редакції.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.09.2019 у справі №925/462/19 позов задоволено повністю.
Визнано поновленим на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" укладений 20 квітня 2012 року між Катеринопільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Петраківське" договір оренди землі щодо земельної ділянки з кадастровим № 7122281000:02:002:0006 із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (пасовища) резервного фонду загальною площею 73,3507 га в масиві поля № 1.
Визнано укладеною між орендодавцем, Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39765890) та орендарем, фермерським господарством "Петраківське" (код ЄДРПОУ 34891514) додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 20 квітня 2012 року щодо земельної ділянки (з кадастровим № 7122281000:02:002:0006) із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (пасовища) резервного фонду загальною площею 73,3507 га в масиві поля № 1, що розташована за межами населеного пункту в адмінмежах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району Черкаської областів у редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.
Присуджено до стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Фермерського господарства "Петраківське" 3 842,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору, 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом встановлено наявність всіх юридичних фактів, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", для поновлення договору оренди землі на новий строк.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (правонаступником якого є Катеринопільська селищна рада) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що позивач втратив своє переважне право на поновлення договору, обставина його поновлення не настала.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 замінено Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області на його правонаступника у спірних правовідносинах - Катеринопільську селищну раду.
У клопотанні від 09.11.2021 вих. №02-32/4375, поданому 11.11.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду, Катеринопільська селищна рада зазначає, що як правонаступник Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з позицією попереднього відповідача, викладеною у матеріалах справи, вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення за неповного з'ясування та недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, з допущенням неправильного застосування норм матеріального права. За вказаних обставин, Катеринопільська селищна рада просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2019 у справі №925/462/19 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
З прийнятим рішенням не погодився також Заступник прокурора Черкаської області, який звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог, прокурор зазначає, що суд першої інстанції в порушення положень статті 18, 20, 33, 34 Закону України «Про оренду землі», статті 125 Земельного кодексу України, статей 210, 792 Цивільного кодексу України та статі 86 Господарського процесуального кодексу України дійшов необґрунтованого висновку, що відлік строку оренди по спірному договору розпочався з моменту його підписання, у зв'язку з чим строк його дії закінчився 21.04.2017.
Крім того, Фізичною особою - підприємцем Білоусом Євгенієм Петровичем, який не є учасником справи, подано заяву про приєднання до апеляційних скарг Заступника прокурора Черкаської області та Катеринопільської селищної ради (правонаступник Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області), у якому заявник просить задовольнити апеляційні скарги Заступника прокурора Черкаської області та Катеринопільської селищної ради, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2019 та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позову.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти апеляційної скарги Заступника прокурора Черкаської області, позивач подав відзив, у якому ФГ «Петраківське» зазначає, що категорично проти участі прокурора у апеляційному розгляді справи, оскільки у даній господарській справі відповідач активно протидіє позивачу, що підтверджується поданням відзиву на позов, відповідних доказів проти позову та апеляційної скарги. На думку позивача, участь прокурора у даній справі призводить лише до порушення гарантованого принципу рівності сторін у судовому процесі. А відтак, позивач просить визнати неповажними причини участі прокурора в апеляційному розгляді справи та закрити апеляційне провадження за його апеляційною скаргою. В разі незадоволення клопотання про закриття апеляційного провадження - залишити без змін оскаржуване рішення, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, позивач заперечує проти її вимог, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (правонаступником якого є Катеринопільська селищна рада) без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Клопотання, подані учасниками справи до суду апеляційної інстанції
27.10.2020 та 05.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від Фермерського господарства «Петраківське» надійшли клопотання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Черкаської області.
В обґрунтування своїх клопотань, позивач посилається на те, що прокурором не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області у даній справі в цілому та при поданні апеляційної скарги зокрема. На думку позивача, прокурор не має права приймати участь у даній господарській справі, оскільки відповідач активно протидіє позивачу, що підтверджується поданням відзиву на позов, відповідних доказів проти позову та апеляційної скарги. В даному випадку відсутні будь-які докази бездіяльності державного органу. Відтак, участь прокурора у даній справі призводить лише до порушення гарантованого принципу рівності сторін у судовому процесі.
Крім того, як зазначає заявник, оскільки земельні ділянки на сьогоднішній день вибули з державної власності до комунальної, то відповідно до вимог частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, статті 4 Закону України "Про оренду землі" розпорядником та орендодавцем земельних ділянок стала Катеринопільська селищна рада. Таким чином, держава в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області втратила інтерес та право участі в даній справі, оскільки власником та розпорядником (відтак і стороною договірних відносин) спірної земельною ділянки комунальної власності є територіальна громада в особі Катеринопільської селищної ради.
Позивач також вказує, що до апеляційної скарги не додано документів на підтвердження повноважень прокурора, яким її підписано - Ю.Ковтуна, при цьому даний прокурор участі у справі при її розгляді в суді першої інстанції не брав.
Таким чином, на думку позивача, наявні підстави для закриття апеляційного провадження в порядку пункту 2 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Розглянувши дані клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Відповідно до частиною 3 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» (чинна на час подачі апеляційної скарги) право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур, обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Генерального прокурора України від 23.04.2015 № 311к Ковтуна Ю.С. призначено на посаду заступника прокурора Черкаської області, а звільнено з посади відповідно до наказу Генерального прокурора від 19.12.2019 № 533к.
Згідно з наказом прокурора Черкаської області «Про розподіл обов'язків між керівництвом прокуратури Черкаської області» від 12.06.2019 № 53 до повноважень Ковтуна Ю.С. належали організація роботи управління представництва інтересів держави в суді, слідчого відділу.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано 11.10.2019, її підписано особою, яка мала право її підписувати.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Колегія суддів зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом, прокурором вказано те, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 20.04.2012 відбулось порушення інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, за доводами прокурора, у вигляді безпідставного надання переважного права орендарю на укладення договору оренди на новий строк, захист яких уповноваженим органом належно не здійснено, що як вказує прокурор є підставою для представництва цих інтересів прокурором.
Водночас, тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Згідно частин 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах як на момент розгляду в суді першої інстанції, так і на момент подання обласною прокуратурою апеляційної скарги, було Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, представником якого участь у судових засіданнях суду першої інстанції, які відбувалися 25.06.2019, 18.07.2019, 01.08.2019, 20.08.2019 не забезпечувалась, що свідчить про неналежний захист державних інтересів уповноваженим органом.
Крім того, подача апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області здійснена лише після подання апеляційної скарги прокуратури Черкаської області (Черкаської обласної прокуратури).
Як вказує прокурор, подання Черкаською обласною прокуратурою даної апеляційної скарги обумовлено необхідністю відновлення та захисту порушених інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, які полягають у неухильному дотриманні законності при передачі земель державної власності у користування, у тому числі, при поновленні договорів оренди земельних ділянок державної власності.
Наведене свідчить про передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, у разі якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (копія додається), право власності за Катеринопільською селищною радою зареєстровано лише 07.04.2021, що свідчить про правомірність визначення у 2019 році при подачі позову позивачем відповідача у даній справі Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області та звернення у 2019 році прокуратурою Черкаської області з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі уповноваженого органу.
Як зазначалось вище, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області було замінено на правонаступника - Катеринопільську селищну раду лише 26.10.2021 ухвалою Північного апеляційного господарського суду.
За таких обставин, Заступником прокурора Черкаської області було подано апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із дотриманням вимог чинного законодавства.
Явка представників у судове засідання
Представники відповідача та Фізичної особи - підприємця Білоус Євгенія Петровича в судове засідання 14.06.2022 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Колегія суддів звертає увагу, що від Катеринопільської селищної ради неодноразово (11.11.2011 вх. №09.1-13/29695/21, від 27.01.2022 вх. №09.1-13/1930/22, від 22.02.2022 вх. №09.1-13/4332/22) надходили клопотання про розгляд справи без участі її представника.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідача та заявника, оскільки вони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, 20.04.2012 Катеринопільською районною державною адміністрацією Черкаської області (орендодавець (уповноважена ним особа), в особі голови райдержадміністрації Бардаченка Олексія Васильовича, який діє на підставі Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та розпорядження Катеринопільської райдержадміністрації за № 39-К від 19.05.2010, та Фермерським господарством "Петраківське" в особі голови Ярмолінського Валентина Васильовича, який діє на підставі Статуту, зареєстрованого Катеринопільською райдержадміністрацією розпорядження № 10081020000000225 від 07.03.2007, укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (пасовища) резервного фонду, яка знаходиться за межами населеного пункту в адмінмежах Вербовецької сільської ради.
В оренду передається земельна ділянка, із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя, резервний фонд загальною площею 73,3507 га пасовища, в масиві поля № 1 (п. 2. договору).\
Позивач вказує, що орендована земельна ділянка в даний час має кадастровий номер 7122281000:02:002:0006, що підтверджується відповідною Довідкою відділу Держкомзему у Катеринопільському районі від 13.11.2012 та не заперечується відповідачем.
Згідно з п. 5. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 196556,40 грн.
Відповідно до п. 8 договору його укладено на 5 (п'ять) років.
Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
За умовами п. 43 договору оренди, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Договір підписаний представниками обох сторін, скріплений їх печатками.
Судом встановлено, що договір підписано сторонами 20.04.2012 і земельну ділянку фактично передано позивачу за актом приймання-передачі у цей же день.
Додаток № 1 до договору (а.с. 21) містить у собі розрахунок орендної плати, починаючи з квітня 2012 року, яка сплачувалася позивачем у погодженому порядку та розмірі.
Отже, позивач вказує, що між сторонами договору виникли права та обов'язки стосовно оренди земельної ділянки саме з дати підписання цього договору. До цих же обов'язків віднесено і здійснення державної реєстрації договору оренди.
Однак державну реєстрацію договору в установленому порядку позивачем здійснено не було.
Як вказує позивач, договір не був зареєстрований не з його вини, оскільки на дату укладання договору оренди в орендодавця була відсутня технічна документація, без якої неможлива державна реєстрації договору оренди землі.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, технічна документація, на підставі якої зареєстрована земельна ділянка, виготовлена 03.10.2012, цю ж дату зазначено й на колонтитулах звіту про виготовлення технічної документації.
13.11.2012 відділом Держкомзему у Катеринопільському районі Черкаської області надано висновок по виготовленій технічній документації на зазначену земельну ділянку та складені умови відведення земельних ділянок (в т.ч. і спірної).
Як встановлено судом, голова Катеринопільської районної державної адміністрації 19.12.2012 Розпорядженням №347 затвердив технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право користування фермерським господарством "Петраківське" на умовах оренди земельними ділянками державної власності (резервного фонду) сільськогосподарські угіддя за межами населеного пункту в адмінмежах Вербовецької сільської ради.
Після затвердження орендарем технічної документації, в силу змін в системі реєстрації неможливо було зареєструвати договір оренди землі. Зокрема з довідки відділу Держземагенства у Катеринопільському районі від 23.09.2013 № 1640 вбачається, що з технічних причин відмови Перехідної реєстраційної системи Черкаської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру в листопаді-грудні 2012 року реєстрація договорів оренди державної власності не проводилась.
На спростування таких доводів позивача відповідач суду доказів не надав.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач зареєстрував своє право оренди земельної ділянки по договору від 20.04.2012 лише 09.10.2013, що вбачається з Витягу з ДР речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.
Після укладення договору відбулись зміни в чинному законодавстві, які регламентують порядок укладення договорів оренди землі із земель державної та комунальної власності, тому повноваження з передачі у власність або користування для всіх потреб земельних ділянок с/г призначення державної власності в межах області перейшли до відповідача.
Позивач, маючи намір поновити дію договору на новий строк, повідомив відповідача листом-повідомленням від 07.02.2017 за вих. №1 про свій намір, додавши до листа проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.
Не отримавши заперечення протягом місяця після закінчення такого строку (тобто в період 20 квітня-20 травня 2017 року) позивач правомірно вважав договір поновленим на наступні 5 років (тобто до 20 квітня 2022 року), продовжував користуватись земельною ділянкою та вчасно сплачувати орендну плату, керуючись при цьому мовчазною згодою відповідача.
Станом на момент подання позовної заяви та розгляду справи в суді, рішення про поновлення договору оренди землі відповідачем не прийнято. При цьому, відмови в поновленні договору на новий термін відповідачем не направлялося позивачу протягом місяця з моменту закінчення строку, на який його було укладено.
Бездіяльність відповідача стала підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк в судовому порядку.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на таке.
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди земельної ділянки.
За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним Кодексом України, Законом України "Про оренду землі".
Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об'єктом оренди є земельна ділянка.
Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Частиною першою статті 31 Закону передбачено, що договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з частиною першою статті 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.
Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Законом України «Про оренду землі» врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв'язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України «Про оренду землі»).
Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.
Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) має назву "Поновлення договору оренди землі", відповідно до частини 1 якої по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Згідно з частиною 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Частиною 9 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді
У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина 10 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Тобто стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два самостійні випадки поновлення договору оренди землі на підставі частин 1-5 та 6, які мають самостійні правові конструкції.
Позовні вимоги заявлено саме на підставі положень частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Так, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).
Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 зазначеного Закону полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі та дотриманням вимог земельного законодавства щодо її утримання.
У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.
Щодо прав і обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
Конструкція частини 6 статті 33 зазначеного Закону обумовлює відсутність письмового повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, тобто вирішальне значення для поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах має сам лише факт заперечення орендодавця у поновленні договору, без будь-якого його обґрунтування.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 29.11.2018 у справі № 912/1712/17, від 18.12.2018 у справі № 912/1600/17, від 18.12.2018 у справі № 912/1713/17.
Частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.
При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається.
Сторони у договорі узгодили, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до положень статей 638-640 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Як правильно вказано судом першої інстанції, між сторонами немає спору щодо того, що у договорі оренди землі від 20.04.2012 сторони досягли згоди з усіх його істотних умов, оформили його письмово єдиним документом і договір сторонами виконувався.
Отже договір оренди землі від 20.04.2012 укладено його сторонами в момент підписання і тому 5річний строк, на який укладено цей договір згідно п. 8 договору слід рахувати з 21.04.2012 по 21.04.2017.
При цьому судом враховано, що третій розділ договору, в кому міститься п. 8 про укладення договору на 5 років називається строк дії договору.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" в нинішній редакції та в редакції, яка була чинною станом на час укладення сторонами договору оренди від 20.04.2012, до істотних умов договору оренди землі віднесено саме строк, а не термін дії договору оренди.
Нормами Цивільного кодексу України розрізняються строки та терміни і визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (стаття 251).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).
Також статтею 252 Цивільного кодексу України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Отже, за змістом досягнутої сторонами договору оренди землі від 20.04.2012 згоди, строк дії договору визначається роками (5 років). Цей строк є період участі, на який договір укладено і відраховується з наступного дня після підписання (укладення) договору - з 21.04.2012 до 21.04.2017.
У відповідності до уточненої редакції додаткової угоди, яку просить визнати укладеною позивач, наступний 5-річний термін він просить закріпити у додатковій угоді до 20.04.2022, що є його правом.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся з листом, у якому повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом поновлення дії договору на новий строк, 07.02.2017.
Таким чином, позивач належним чином у передбачений чинним законодавством строк повідомив відповідача про свій намір скористатись переважним правом поновлення дії договору на новий строк.
Як зазначено вище, 5-річний строк дії договору оренди землі від 20.04.2012 повинен рахуватися з 21 квітня 2012 року по 21 квітня 2017 року, оскільки сторонами не було спеціально погоджено в договорі, що цей строк повинен рахуватися з дати державної реєстрації цього договору. Така реєстрація взагалі не відбулася, бо позивач згідно зі змінами у законодавстві, зареєстрував своє право користування.
21.04.2017 строк дії договору закінчився.
Отже, враховуючи те, що закінчення 5-річного строку договору оренди землі від 20.04.2012 припадає на 21 квітня 2017, то саме в місячний строк від цієї дати відповідач повинен був висловити свою незгоду на поновлення договору на новий строк шляхом направлення позивачу листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі для дотримання вимог частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції цей строк відповідач прострочив, помилково обраховуючи 5-річний строк договору з 09.10.2013 (дата реєстрації права оренди), а тому у відповідності до положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди для позивача вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
При цьому, слід звернути увагу, що даною нормою не передбачено, що договірні стосунки з оренди припиняються через місяць, якщо сторони таку додаткову угоду не укладуть.
Належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №910/9044/18.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 та від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 зазначила, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов'язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.
Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, 04.06.2019 у справі №910/9044/18, 31.08.2021 у справі №903/1030/19, так як передбачає визнання укладеною в судовому порядку додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 17.01.2017 із викладенням її змісту.
Тобто, позовні вимоги позивача спрямовані на захист своїх порушених прав шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки (на тих самих умовах та на той самий строк).
Позивач належними доказами довів наявність обставин, з якими пов'язується поновлення договору оренди у відповідності до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та своє право на визнання укладеною додаткової угоди у запропонованій ним редакції щодо поновлення строку дії договору оренди землі від 20.04.2012 на наступні 5 років без зміни інших умов договору.
Отже, наведеними обставинами встановлено, що позивач продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору та відповідач протягом місяця після закінчення строку дії договору не направив позивачу у передбачений законом спосіб письмове заперечення проти поновлення договору, то в силу частини 6 статті 33 Закону України " Про оренду землі" договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову та визнання укладеної додаткової угоди у редакції, яка викладена у резолютивній частині рішення.
Окрім того, оскаржуваним рішенням суд також стягнув з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.
Так, відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Пунктом 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано наступні докази: - договір про надання правової допомоги № 14/05/19-1 від 14.05.2019 укладений позивачем з Адвокатським бюро "Юрія Ярмолінського"; - додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019; - акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених витрат від 18.09.2019 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 14.05.2019; - детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, копію квитанції на суму 10000,00 грн №0.0.1468201145.1 від 18.09.2019; - ордер серії ЧК №64495 від 28.05.2019, виданий адвокату Ярмолінському Ю.В.
Таким чином, позивач належними доказами довів, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із даною справою. Вказані витрати є судовими, а тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 10000,00 грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не є такими, що спростовують висновки суду про наявність підстав визнання укладеною додаткової угоди до договору про оренду землі від 18.04.2016.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Щодо заяви Фізичної особи - підприємця Білоуса Євгенія Петровича про приєднання до апеляційних скарг
Як зазначалось вище, ФОП Білоус Є.П., який не є учасником справи, звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про приєднання до апеляційних скарг Катеринопільської селищної ради та Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2019 у справі №925/632/19.
В обґрунтування своєї заяви, ФОП Білоус Є.П. зазначає, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.09.2019 у справі №925/632/19 вирішено питання про його права та інтереси, оскільки заявник здійснює підприємницьку діяльність на території Катеринопільського району Черкаської області та має намір укласти у майбутньому договір оренди спірної земельної ділянки. Проте оскаржуваним рішенням заявника позбавлено цього права та безпідставно поновлено строк дії договору оренди з позивачем на 5 років.
Відповідно до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуваним рішенням, з огляду на предмет позову у даній справі та встановлені вище судом обставини, не вирішено питань, що стосуються прав та обов'язків Фізичної особи - підприємця Білоуса Євгенія Петровича, оскільки предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 20 квітня 2012 року на той самий строк і на тих самих умовах щодо земельної ділянки з кадастровим № 7122281000:02:002:0006 із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (пасовища) резервного фонду загальною площею 73,3507 га в масиві поля №1, що розташована за межами населеного пункту в адмінмежах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району Черкаської області.
Тобто спір у даній справі виник між орендарем та орендодавцем договору оренди земельної ділянки з приводу наявності або відсутності підстав для його поновлення та укладення додаткової угоди на продовження строку дії договору.
При цьому, заявник не є учасником спірного договору, чи учасником відносин, які виникли безпосередньо між сторонами щодо спірної земельної ділянки.
Відтак, скаржник в підтвердження своїх вимог не надав жодних доказів, а судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б вказували на вирішення оскаржуваним рішенням питань, що безпосередньо стосуються прав та обов'язків ФОП Білоус Є.П.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалось.
Враховуючи вищевикладене апеляційне провадження за заявою Фізичної особи - підприємця Білоуса Євгенія Петровича про приєднання до апеляційних скарг Катеринопільської селищної ради та Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2019 у справі №925/632/19 підлягає закриттю.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2019 у справі №925/632/19 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянтів.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 264, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
В задоволенні клопотання Фермерського господарства «Петраківське» про закриття апеляційного провадження відмовити.
Апеляційну скаргу Катеринопільської селищної ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2019 у справі №925/632/19 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2019 у справі №925/632/19 залишити без задоволення.
Апеляційне провадження по заяві Фізичної особи - підприємця Білоуса Євгенія Петровича про приєднання до апеляційних скарг закрити.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 20.09.2019 у справі №925/632/19 залишити без змін.
Матеріали справи №925/632/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 22.06.2022.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
І.М. Скрипка