24 червня 2022 року
справа №380/16394/21
провадження № П/380/16597/21
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання протиправними дії, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (місцезнаходження: АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3) (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2013 по 22.08.2019 без врахування січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 22.08.2019 з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що з 08.10.2009 по 15.08.2021 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2. Наказом командира 12 окремої бригади армійської авіації імені генерал-хорунжого ОСОБА_2 від 16.07.2021 № 25-РС його було звільнено з військової служби в запас. Зазначає, що на час прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу військової частини, відповідач протиправно не провів з ним розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством України. Також вказує, що з січня 2013 року по квітень 2014 року, з листопада 2014 року по січень 2015 року та з січня 2016 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалась йому взагалі. Позивач вважає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив індексацію грошового забезпечення, а тому, з метою відновлення порушених прав, звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою судді від 28.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що індексація грошових доходів населення провадиться відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Відповідно до статті 5 Закону України і пункту 6 Порядку індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Оскільки військова частина повністю фінансується з Державного бюджету України, джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів населення є виключно Державний бюджет України. Просить відмовити в задоволенні позову.
Крім того вказує, що повноваження щодо нарахування індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону № 1282-ХІІ, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця «січень 2008 року та березень 2018 року» відсутні.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України, у військовій частині НОМЕР_2.
Згідно з Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 163 від 13.08.2021 старшого солдата ОСОБА_1 , старшого водія автомобільного взводу автомобільної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення, звільненого наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) ВІД 12.07.2021 №25-рс з військової служби в запас відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з закінченням строку контракту) виключено зі списків особового складу частини.
На день виключення позивача зі списків військової частини НОМЕР_2, з ним не був проведений повний розрахунок грошового забезпечення, а саме не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 22.08.2019.
Позивач 23.08.2021 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 22.08.2019 з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців.
Відповідач листом від 14.09.2021 №71/1/578 відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті індексації.
З наявної в матеріалах справи довідки про нараховане грошове забезпечення та додаткові види в період з 01.01.2013 по 31.01.2021 ОСОБА_1 , наданої командиром військової частини НОМЕР_2, судом встановлено, що у період з січня 2013 року по квітень 2014 року, з листопада 2014 року по січень 2015 року та з січня 2016 року по листопад 2018 року (включно) індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася. З травня 2014 року індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася в наступних розмірах: за травень 2014 року - 34,10 грн, за червень 2014 року - 75,52 грн, за липень-серпень 2014 року - 124,24 грн, за вересень-жовтень 2014 року - 143,72 грн, за лютий 2015 року - 36,54 грн, за березень 2015 року - 75,52 грн, за квітень 2015 року - 143,20 грн, за травень 2015 року - 291,10 грн, за червень 2015 року - 501,82 грн, за липень-серпень 2015 року - 540,79 грн, з вересня по грудень 2015 року - 611,83 грн, за грудень-січень 2018 року - 71,08 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування, невірного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2013 по 22.08.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частини друга і третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 1-1 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме:
1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;
4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;
6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;
7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
У редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:
«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…».
Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Вищенаведене зумовлює висновок суду про те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
При цьому, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі, а відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів.
Саме такий правовий висновок у подібних правовідносинах викладений в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17.
З наявної в матеріалах справи довідки про нараховане грошове забезпечення та додаткові види в період з 01.01.2013 по 31.01.2021 ОСОБА_1 , наданої командиром військової частини НОМЕР_2, судом встановлено, що у період з січня 2013 року по квітень 2014 року, з листопада 2014 року по січень 2015 року та з січня 2016 року по листопад 2018 року (включно) індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася. З травня 2014 року індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася в наступних розмірах: за травень 2014 року - 34,10 грн, за червень 2014 року - 75,52 грн, за липень-серпень 2014 року - 124,24 грн, за вересень-жовтень 2014 року - 143,72 грн, за лютий 2015 року - 36,54 грн, за березень 2015 року - 75,52 грн, за квітень 2015 року - 143,20 грн, за травень 2015 року - 291,10 грн, за червень 2015 року - 501,82 грн, за липень-серпень 2015 року - 540,79 грн, з вересня по грудень 2015 року - 611,83 грн, за грудень-січень 2018 року - 71,08 грн. Також відсутня інформація про застосування базового місяця за вказаний період.
Натомість позивач вважає, що базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 28.02.2018 повинен бути січень 2008 року.
Даючи оцінку діям відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу та доводам позивача про застосування для такого нарахування січня 2008 року як базового місяця, суд керувався таким.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Тобто, відповідно до пункт у 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
Відповідно до вимог абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу.
Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:
- до 01.12.2015 був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;
- після 01.12.2015 є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника (військовослужбовця) та залежить, в тому числі, від обставин проходження ним служби (підвищення або переміщення по службі, присвоєння чергових звань з підвищенням окладів тощо). Отже, обставини кожної справи є різними та встановлюються стосовно окремого військовослужбовця.
Відповідно до положення Порядку № 1078 місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови № 1294.
Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
В свою чергу схема посадових окладів осіб військовослужбовців Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008.
Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.
Згідно із пунктом 14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 08.08.2017 № 48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18.07.2017 № 248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
У роз'ясненні Мінсоцполітики від 18.04.2018 № 28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.
Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 09.02.2005 № 024-106 зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим при розрахунку індексу для проведення індексації.
Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 у зв'язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України» від 01.03.2018 № 90.
Вказане зумовлює висновок суду про те, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема посадового окладу. Зміна ж розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Тобто, січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів, що у позивача під час проходження військової служби відбувалося підвищення тарифної ставки (окладу), що є підставою для встановлення іншого, ніж січень 2008 року, базового місяця для проведення індексації.
Ураховуючи викладене, доводи позивача про те, що базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 повинен бути січень 2008 року відповідають вимогам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Крім цього суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості про нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. Проте у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що з січня 2013 року по лютий 2018 року кошти на проведення індексації грошового забезпечення були відсутні, то відповідно нарахування та виплата індексації у зазначеному періоді не проводилась.
Даючи оцінку діям відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період з березня 2018 року по квітень 2021 року та доводам позивача про урахування при такому нарахуванні абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, суд керувався таким.
Після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (набрала законної сили 01.03.2018), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.
Тому, для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу з 01.03.2018 базовим місяцем є березень 2018 року.
Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року по справі №400/1118/21, від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 13 грудня 2018 року у справі №802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17.
Суд також зазначає, що до 15.12.2015 року абзаци 1- 4 пункту 5 Порядку № 1078 були викладені в наступній редакції.
У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених пунктом 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до пунктів 1-1 і 4 цього Порядку.
У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення. Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів наведено в додатку 4 до цього Порядку.
Місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників у зв'язку із розширенням зони обслуговування, збільшенням обсягу робіт, суміщенням професій (посад), виконанням обов'язків тимчасово відсутнього працівника, оплатою за роботу за сумісництвом на одному підприємстві, в установі, організації, а також за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу).
Тобто в чинній редакції Порядку № 1078, на відміну від редакції до 15.12.2015 року, відсутнє таке поняття як «базовий місяць» для розрахунку індексації.
Тому і його застосування судом до спірних правовідносин, які виникли після 15.12.2015 року, безпідставне.
До того ж, при розрахунку індексації за період січня 2013 року по грудень 2016 року застосувати січень 2008 року як базовий безпідставне, оскільки до 15.12.2015 року діяв інший механізм визначення та обрахунку індексації.
Аналіз редакції пункту 5 Порядку № 1078, а особливо його 15 абзаців свідчить про те, що значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифних окладів (стипендій), для обрахунку приймається за 1 або 100 відсотків лише коли таке підвищення відбулося після 15.12.2015 або після цієї дати.
Прийняття підвищення тарифних окладів (стипендій), яке сталося до 15.12.2015, за 1 або 100 відсотків порушує таку складову верховенства права, як принцип правової визначеності, та суперечить положенням частини 1 статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Тому, у відповідача були відсутні підстави для застосування для обрахунку індексації за період 01.01.2013 по 01.01.2016 року позивачу січня 2008 року як базового місяця.
Крім цього суд зазначає, що в матеріалах відсутні відомості про нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2019 по 22.08.2019, а тому цій частині позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації суд відмовляє.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку про невідповідність такої поведінки критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України у спірних правовідносинах, яка призвела до неповноти нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби і порушення права позивача на отримання грошового забезпечення у визначеному чинним законодавством розмірі, тому такі дії відповідача слід визнати протиправними, задовольнивши частково позовні вимоги щодо оскарження дій відповідача.
Підсумовуючи вищенаведене, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За встановлених обставин, враховуючи, що за період з січня 2013 року по січень 2019 року включно позивачу не в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, суд вважає, що у цьому випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2013 року по грудень 2015 року (включно), а за період з січня 2016 року по січень 2019 року з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року, як місяців, для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення («базових» місяців) з урахуванням виплачених сум.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Щодо судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.15 Закону України «Про судовий збір», такий відповідно до ст.139 КАС України розподілу не підлягає.
Щодо стягнення з Військової частини НОМЕР_2 на користь позивача понесені ним судові витрати, суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч.ч.1, 4, 7 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами, однак вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд встановив, що між позивачем та адвокатом Золотухін О.О. укладено договір-доручення про надання правової допомоги від 22.08.2021, згідно п.1.1 якого, адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором у адміністративній справі.
На виконання цього договору сторони склали акт здавання-приймання робіт до договору-доручення про надання правової допомоги від 22.08.2021, згідно з яким загальна вартість наданих послуг складає 5000,00 грн.
Зі змісту акта здавання-приймання робіт згідно договору від 22.08.2021 з'ясовано, що адвокат надав такі послуги із зазначенням витраченого часу на їх реалізацію та вартості наданої послуги:
- правова консультація ОСОБА_1 щодо правовідносин, які стали підставою для звернення до суду 2 год. - 1250 грн.;
- опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, формування правової позиції необхідної для написання позову - 2 год. - 1250 грн.;
- підготовка заяви до військової частини 1 год. - 625,00 грн;
- підготовка процесуальних документів по справі (позову) 3 год. - 1875,00 грн.
Вказані послуги адвоката сплачено в розмірі 5000 грн., що підтверджується квитанцією від 26.09.2021 від 0.0.22811314134.1.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
Суд з аналізу матеріалів справи вважає, що суть справи, обсяг робіт та час, витрачений адвокатом на виконання робіт, вказаних в акті виконаних робіт, є не співмірними з розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч.5 ст.134 КАС України.
Відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 на користь позивача необхідно стягнути 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2013 року по січень 2019 року в повному обсязі.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з січня 2013 року по грудень 2015 року (включно) з урахуванням виплаченої суми.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по січень 2019 року з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року, як місяців для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення («базових» місяців) та з урахуванням виплаченої суми.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан