27 червня 2022 року Справа № 160/3084/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
-визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-2250-51У на суму 18 276,72 грн;
-визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 №Ф-2250-51-13- 05/62у на суму 11 016,72 грн;
-визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 № Ф-2250-51/62У на суму 6 295,30 грн;
-визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 № Ф-2250-51/0462у на суму 20 476,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані вимоги прийняті контролюючим органом протиправно та без урахування усіх обставин.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 позовну заяву - залишено без руху.
Суддя Калугіна Н.Є. з 16 лютого 2022 року по 01 квітня 2022 року перебувала на лікарняному та у щорічній відпустці.
Позивачем 25.04.2022 усунені недоліки позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду із викладенням поважних причин пропуску строку на подання позовної заяви в частині оскарження вимоги від 17.02.2021 №Ф-2250-51/0462у (ВП №68126621) та вимоги від 07.02.2019 №Ф-2250-51У (ВП №60277121); копій документів, що додані до позовної заяви для відповідача засвідчені з дотриманням Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 “Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів”.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Повідомлено сторін, що заява про поновлення строку звернення до суду буде розглянута судом після надання відповідачем витребуваних документів.
Витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії: вимоги від 07.02.2019 №Ф-2250-51У; доказів направлення/вручення ОСОБА_1 вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-2250-51У на суму 18 276,72 грн; від 19.02.2020 №Ф-2250-51-13-05/62у на суму 11 016,72 грн; від 18.11.2020 № Ф-2250-51/62У на суму 6 295,30 грн; від 17.02.2021 №Ф-2250-51/0462у на суму 20 476,72 грн.; детальний розрахунок сум, що визначені оскаржуваними у даній справі вимогами, із зазначенням підстав та дат нарахування; усіх документів, що покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Представником відповідача через канцелярію суду разом з відзивом на позовну заяву, надано документи, що витребувані ухвалою від 26.04.2022.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 позовну заяву залишено без руху та запропоновано надати заяву про поновлення строку звернення до суду позовом в частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 №Ф-2250-51/0462у на суму 20476,72 грн та зазначенням інших обґрунтованих причин пропуску такого строку з надання відповідних доказів.
Позивачем через канцелярію суду надано заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом в частині визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2021 №Ф-2250-51/0462у на суму 20476,72 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги від 17.02.2021 №Ф-2250-51/0462у на суму 20476,72 грн - залишено без розгляду.
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду від 25.04.2022 - задоволено.
Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог від 07.02.2019 №Ф-2250-51У на суму 18 276,72 грн; від 19.02.2020 №Ф-2250-51-13- 05/62у на суму 11 016,72 грн; від 18.11.2020 №Ф-2250-51/62У на суму 6 295,30 грн.
Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-2250-51У на суму 18 276,72 грн, вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 №Ф-2250-51-13- 05/62у на суму 11 016,72 грн, вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 № Ф-2250-51/62У на суму 6 295,30 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 03.03.2011 зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Основний вид економічної діяльності: Код КВЕД 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (основний) 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.
Підприємницька діяльність позивача припинена, дата запису: 22.06.2021, номер запису: 2002240060003076473, стан суб'єкта: припинено.
У зв'язку з наявністю у позивача податкового боргу зі сплати єдиного внеску контролюючим органом складено податкові вимоги від 07.02.2019 №Ф-2250-51У на суму 18 276,72 грн; від 19.02.2020 №Ф-2250-51-13- 05/62у на суму 11 016,72 грн; від 18.11.2020 №Ф-2250-51/62У на суму 6 295,30 грн. Всього у розмірі 35 588,74 грн.
Судом встановлено, що сума у розмірі 35 588,74 грн нарахована наступним чином:
вимога від 07.02.2019 на суму 18 276,72 грн включає нарахування:
по строку 09.02.2018 нараховано 8448,00 грн за 2017 рік;
по строку 19.04.2018 нараховано 2457,18 грн за перший квартал 2018;
по строку 19.07.2018 нараховано 2457,18 грн за другий квартал 2018;
по строку 19.10.2018 нараховано 2457,18 грн за третій квартал 2018;
по строку 21.01.2019 нараховано 2457,18 грн за четвертий квартал 2018 ;
вимога від 19.02.2020 на суму 11 016,72 грн включає нарахування:
по строку 19.04.2019 нараховано 2754,18 грн за перший квартал 2019;
по строку 19.07.2019 нараховано 2754,18 грн за другий квартал 2019;
по строку 21.10.2019 нараховано 2754,18 грн за третій квартал 2019;
по строку 20.01.2020 нараховано 2754,18 грн за четвертий квартал 2019;
вимога від 18.11.2020 на суму 6 295,30 грн. включає нарахування:
по строку 21.04.2020 нараховано 2078,12 грн за перший квартал 2020;
по строку 20.07.2020 нараховано 1039,06 грн за другий квартал 2020;
по строку 19.10.2020 нараховано 3178,12 грн за третій квартал 2020.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI).
Положеннями статті 2 Закону №2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
До вказаного Закону №2464-VI Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для ФОП (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.
Згідно п.2 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п.4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст. 7 Закону).
Пунктом 3 ч.1 ст. 7 Закону України №2464-VI встановлено, що для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449).
Згідно п.1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Абзацом 2 п.2 розділу VI Інструкції №449 встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Відповідно абз.3 п.3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
У випадках, передбачених абз.3 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у пп.пп.3, 4, 6 п.1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п.3 розділу VI Інструкції № 449).
Тобто, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI.
Суд зазначає, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо)
Слід зазначити, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З аналізу вищезазначеного, суд дійшов висновку, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Варто зазначити, що Законом №2464-VI не визначено обов'язку фізичної особи - підприємця сплачувати єдиний внесок за себе самостійно у разі, коли така особа не веде підприємницьку діяльність, а працевлаштована як найманий працівник за трудовим договором і єдиний внесок за неї сплачує роботодавець.
При вирішенні спірних правовідносин, суд застосовує правові висновки Верховного суду, викладені в постанові від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19, у якій суд зазначає, що тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Судом з трудової книжки серії НОМЕР_1 встановлено, що позивач з 17.09.2013 по теперішній час працює у КП «Агентство регіонального розвитку «РЕГІОН-ЛІДЕР» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» (код ЄДРПОУ 36163109).
Згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форми ОК-5) ОСОБА_1 , за останнього роботодавцем сплачено єдиний внесок з 2018 по 2020 роки.
Підсумовуючи викладене вище, вимоги від 07.02.2019 №Ф-2250-51У на суму 18 276,72 грн; від 19.02.2020 №Ф-2250-51-13- 05/62у на суму 11 016,72 грн; від 18.11.2020 №Ф-2250-51/62У на суму 6 295,30 грн є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, у свою чергу, не доведено правомірності прийнятих рішень.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем у рамках даного позову сплачено судовий збір у розмірі 3969,60 грн (992,40 грн *4 ).
Таким чином, з урахуванням прийнятого судом рішення щодо задоволення 3 (трьох) позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 2977,20 (992,40 грн * 3) грн.
У свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
З огляду на те, що позовну заяву у частині позовних вимог залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду та відсутності на даний час, клопотання позивача про повернення суми сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн питання про повернення суми судового збору вирішенню не підлягає.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов в частині визнання протиправними та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-2250-51У на суму 18 276,72 грн, вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 №Ф-2250-51-13- 05/62у на суму 11 016,72 грн, вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 № Ф-2250-51/62У на суму 6 295,30 грн - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2019 №Ф-2250-51У на суму 18 276,72 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 19.02.2020 №Ф-2250-51-13- 05/62у на суму 11 016,72 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.11.2020 № Ф-2250-51/62У на суму 6 295,30 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 2977,20 грн (дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят сім гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 27 червня 2022 року.
Суддя Н.Є. Калугіна