11 лютого 2022 року Справа № 160/25634/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2019 року № 0047815-5353-0412, від 12.02.2020 року № 0001605-5340-0412 та від 11.05.2021 року № 081914-2407-0412.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем прийняті оскарженні рішення, якими нараховане податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у відповідному розмірі. На думку позивача, контролюючим органом не правильно застосовані норми Податкового кодексу України, оскільки нараховано податок на нерухоме майно як за житлову нерухомість, тоді як до складу цієї нерухомості входять і нежитлові приміщення, а саме, вбудований магазин, у зв'язку з чим, вважає, що відповідачем безпідставно застосовано підпункт «г» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що оскарженими рішеннями позивачеві визначені грошові зобов'язання за об'єкт нерухомості, що перевищує 500 квадратних метрів, які позивачем у добровільному порядку не сплачені. Також зазначає, що позивач нехтує наданим правом та не надає контролюючому органу дійсну інформацію та дані щодо правильності і точності нарахування спірного податку.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що податковими повідомленнями-рішеннями від 14.03.2019 року № 0047815-5353-0412, від 12.02.2020 року № 0001605-5340-0412 та від 11.05.2021 року № 081914-2407-0412, прийнятими відповідачем, позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2018, 2019, 2020 роки у розмірі 28041,01 грн., 28347,24 грн. та 28857,83 грн. відповідно.
Вказані рішення і є предметом розгляду у вказаному спорі.
При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
В силу приписів підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом «а» 14.1.129.1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що до будівель, які віднесені до житлового фонду, входять житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.
В свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
Об'єкти нежитлової нерухомості, у відповідності до підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування.
Отже, Податковим кодексом України чітко розмежовано об'єкти, що за своїми технічними характеристиками підпадають під визначення об'єктів житлової нерухомості, а також об'єкти нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
У підпункті 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
При цьому, за правилами підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, зокрема для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.
Відповідно до підпункту «ґ» 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Рішенням сесії Бершадської міської ради від 14.07.2017 року «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Бершадської міської ради на 2018 рік» встановлено розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Бершадської міської ради, на 2018 рік.
Згідно з пунктом 1.2 рішення Бершадської міської ради встановлені ставки податку для об'єктів житлового та/або нежитлової нерухомості у розмірі: для фізичних осіб які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 1 кв.м. становить 0,2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати установленої законом на 1 січня календарного року.
Рішенням сесії Бершадської міської ради від 26.06.2018 року «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Бершадської міської ради на 2019 рік» встановлено розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Бершадської міської ради, на 2019 рік.
Згідно з пунктом 1.2 рішення Бершадської міської ради встановлені ставки податку для об'єктів житлового та/або нежитлової нерухомості у розмірі: для фізичних осіб які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 1 кв.м. становить 0,2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати установленої законом на 1 січня календарного року.
Рішенням сесії Бершадської міської ради від 24.07.2019 року «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Бершадської міської ради на 2020 рік» встановлено розмір податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Бершадської міської ради, на 2020 рік.
Згідно із додатком 8 рішення Бершадської міської ради встановлені ставки податку для об'єктів житлового та/або нежитлової нерухомості у розмірі: для фізичних осіб які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 1 кв.м. становить 0,2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати установленої законом на 1 січня календарного року.
Судом встановлено, що згідно зі сертифікатом відповідності Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області №ВН000848 від 23.12.2010 року закінчено будівництво об'єкту: Житловий будинок з вбудованим магазином, загальною площею 1058,5 кв.м., в т. ч. по торгівельному комплексі - 987,0 кв.м., по житловому будинку 71,5 кв.м., житловою площею 35,1 кв.м., кількістю працівників 10 людей, по АДРЕСА_1 .
17 лютого 2011 року рішенням виконавчого комітету Бершадської міської ради №13 «Про оформлення права власності і видачу свідоцтва на об'єкти нерухомого майна, що належить юридичним і фізичним особам», вирішено оформити право приватної власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках на об'єкт нерухомого майна: в цілому житловий будинок з вбудованим магазином, що підтверджується Свідоцтвом про право власності серія НОМЕР_1 від 21.02.2011 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №132728969 від 31.07.2018 року.
Відповідно до вказаного свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 21.02.2011, технічного паспорту та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №132728969 від 31.07.2018 року, за позивачем зареєстровано 1/2 частки приватної спільної власності на житловий будинок з вбудованим магазином загальною площею 1058,5 кв.м.
Вважаючи, що до бази оподаткування входить загальна площа об'єктів житлової нерухомості, в тому числі і вбудований магазин, відповідач нарахував податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об'єктів житлової нерухомості, оскільки загальна площа об'єктів житлової нерухомості, наявна у позивача, перевищує 500 кв. м.
Розрахунок до спірних податкових повідомлень-рішень відповідач не надав, але судом встановлено, що ними визначено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018-2020 рік, за об'єкт - будинок за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 1058,5 кв. м.
Разом з тим, як вже встановлено у судовому рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 року у справі № 160/2771/19, відповідно до журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку, об'єкт - житловий будинок з вбудованим магазином загальною площею 1058,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , включає в себе: 1 (перший) поверх - приміщення торговельного залу з допоміжними приміщеннями загальною площею 343,0 кв.м.; 2 (другий) поверх - приміщення торговельного залу з допоміжним приміщенням (сходи) загальною площею 290,30 кв.м.; житловий будинок загальною площею житлового фонду 71,5 кв.м.; 0 (нульовий) поверх - приміщення підвалу загальною площею 353, 7 кв.м.
Таким чином, вказаний об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , складається з приміщень житлового (35,75 кв.м.) та нежитлового фонду (493,5 кв.м.), які в свою чергу підлягають оподаткуванню за різними ставками податку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що контролюючий орган безпідставно включив до бази оподаткування площу житлового будинку, яка є меншою за граничні розміри, визначені підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України.
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідач діяв усупереч вимогам законодавства України, що є підставою для їх скасування. Відповідно, позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.03.2019 року № 0047815-5353-0412, від 12.02.2020 року № 0001605-5340-0412 та від 11.05.2021 року № 081914-2407-0412.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна