Справа № 303/2744/21
Закарпатський апеляційний суд
23.06.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Мельника П. П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2021 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч гривень) із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Згідно з постановою, 25.03.2021, о 20 год 55 хв, у м. Мукачеві, по вул. 26 жовтня, 32, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: дуже розширені зіниці очей, що не реагували на світло, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є необґрунтованою, незаконною, тому підлягає скасуванню. Зазначає, що транспортний засіб працівниками поліції зупинений безпідставно, наявна очевидна суперечність у причині зупинки екіпажу роти № 3 та офіційної позиції Управління патрульної поліції в Закарпатській області. Звертає увагу на те, що викладені у постанові обставини не відповідають дійсності, оскільки поліцейські не пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, від медичного огляду апелянт не відмовлявся, однак у лікарні йому не пропонували здати для дослідження кров. Повторна вимога поліцейського про огляд на стан сп'яніння є безпідставною. На думку апелянта, працівниками поліції були порушені вимоги ст. 266 КУпАП, та приписи та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція). Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити.
Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної ОСОБА_1 , адвоката Мельника П. П., який підтримав доводи апеляційної скарги; перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , враховуючи положення ст. 294 КУпАП, це не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи й від нього не надходило жодних клопотань про відкладення судового засідання на інший день чи заяв про розгляд справи за його участі. Водночас, апеляційний суд бере до уваги те, що у розгляді апеляційної скарги бере участь його захисник, адвокат Мельник П. П.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду та перевірених апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка у постанові.
Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу у межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у ст. 251 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильним.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №267615, 25.03.2021, о 20 год 55 хв, у м. Мукачеві, по вул. 26 жовтня, 32, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, що не реагували на світло, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З протоколу також убачається, що ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що зміст протоколу йому відомий, копію процесуального документу отримав.
Факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння підтверджено поясненнями свідків - громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які своїми підписами засвідчили, що у їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Розпискою ОСОБА_1 підтверджується, що він зобов'язується залишити належний йому транспортний засіб марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , на місці зупинки за адресою: вул. 26 жовтня, 32, у м. Мукачеві.
Відповідно до рапорту капітана поліції Томея Ю., автомобіль марки «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 поліцейські зупинили за те, що він рухався з механічними пошкодженнями лако-фарбового покриття на задньому правому крилі. Під час спілкування з водієм та перевірки документів у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння. Від проходження освідування водій відмовився у присутності двох свідків, за що відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На відеозаписі, який міститься на DVD-диску зафіксовано, що за порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР, а саме за відмову на законну вимогу поліцейських пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення у присутності двох свідків. З відеоматеріалу також убачається, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 визнав, що освідування у медичному закладі він не проходитиме. На відеозаписі відображено, що ОСОБА_1 своїми підписами засвідчив, що зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення ознайомився.
Оцінюючи кожен вищенаведений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, не вбачає будь-яких підстав визнати ці докази недопустимими.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що поліцейські ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були упереджені при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в них були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу, і що вони зацікавлені у результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги підтверджуючих даних, які свідчать про те, що стосовно ОСОБА_1 з боку поліцейського були вчинені незаконні методи, примус чи упередженість - докази, які можуть підтвердити цей факт відсутні, їх стороною захисту не додано ані до матеріалів справи, ані до апеляційної скарги.
Зазначені докази у справі про адміністративне правопорушення у своїй сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, а тому, на переконання апеляційного суду, поліцейський мав усі законні підстави скласти відносно водія протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відтак, апеляційний суд доходить висновку, що вищевказані поліцейські при виконанні своїх функціональних обов'язків діяли виключно у межах наданих їм повноважень.
Окрім того, на переконання апеляційного суду, у матеріалах справи відсутні і будь-які дані, які можуть свідчити про упередженість, необ'єктивність свідків події - громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та недостовірність змісту їхніх пояснень - на підтвердження таких доводів, апелянтом не надано жодного доказу.
Приймаючи судове рішення, апеляційний суд також бере до уваги приписи таких нормативних документів.
Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, серед іншого, передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена наявними у справі письмовими та відеодоказами, яким суд дав правильну об'єктивну оцінку.
Доводи апелянта про те, що від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я він не відмовлявся, однак поліцейські не запропонували йому пройти освідування на місці зупинки автомобіля, чим порушили вимоги ст. 266 КУпАП, апеляційний суд визнає необґрунтованими враховуючи таке.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі - Порядок), та регулюється Інструкцією.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що матеріалами справи достовірно підтверджено, що факт відмови водія ОСОБА_1 чітко зафіксований і на відеозапису з бодікамер поліцейських, і підтверджений поясненнями двох свідків.
Згідно з п. 12 розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп'яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Згідно з матеріалами справи, під час спілкування з ОСОБА_1 , у поліцейських виникли сумніви щодо тверезості водія, оскільки у нього були очевидні ознаки наркотичного сп'яніння: розширені зіниці очей, що не реагували на світло, неприродна блідість.
Відповідно до п. 7 Порядку, саме поліцейський забезпечує направлення на проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Тобто у разі виявлення поліцейським ознак наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу, він повинен прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп'яніння та пересвідчитись у тому, що водій не перебуває у стані сп'яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп'яніння є правопорушенням, яке може привести до особливо тяжких наслідків та повинне бути негайно припинене.
Тобто, вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що працівниками поліції при направленні водія ОСОБА_1 на освідування з метою визначення стану наркотичного сп'яніння були дотримані вимоги ст. 266 КУпАП, приписи Порядку та Інструкції.
Твердження апелянта про те, що від медичного огляду апелянт не відмовлявся, однак у лікарні йому не пропонували здати для дослідження кров апеляційний суд не вважає слушними, тому такі відхиляє, оскільки жодна норма чинного законодавства не містить такого обов'язку.
Відповідно до п. п. 2,3 Розділу ІІ Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у працівників поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп'яніння є: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 23.03.2021, на момент зупинки поліцейськими транспортного засобу, мав зовнішні ознаки наркотичного сп'яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість. З матеріалів справи, зокрема з відеозапису з бодікамер поліцейського убачається, що водій ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі. Окрім цього, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи у медичному закладі пропонував лікарю відібрати у нього кров для встановлення відсутності в його організмі на момент освідчення наркотичних засобів.
На переконання апеляційного суду, наявність в Інструкції норми, яка містить перелік видів біологічного середовища, які, окрім сечі, можуть бути відібрані, жодним чином не означає, що це є альтернатива для особи, яка проходить огляд на стан сп'яніння, обирати вид біологічного середовища, яке йому зручно здавати.
Вказана альтернатива встановлена для тих випадків, коли відсутня реальна об'єктивна можливість здати якийсь із зазначених видів біологічного середовища.
Зокрема, відповідно до п.п.13, 14 розділу ІІІ Інструкції, кров відбирається у випадку, коли особа перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, або якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12.
Саме лікар, який уповноважений на проведення огляду та пройшов відповідну підготовку визначає можливо, чи не можливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 та чи є необхідність відбирати кров.
Як убачається з матеріалів справи, поліцейськими була надана ОСОБА_1 можливість реалізувати свої обов'язки, встановлені ПДР, однак останній їх не виконав, тому висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильними.
На переконання апеляційного суду, така свідома поведінка ОСОБА_1 свідчить лише про те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності взагалі не мала наміру проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння, у зв'язку із чим працівниками поліції щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При оцінці тверджень ОСОБА_1 про те, що поліцейські безпідставно зупинили автомобіль, яким керував апелянт, - апеляційний суд вказані доводи вважає такими, що жодним чином не впливають на правильність та обґрунтованість висновків місцевого суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги правильності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться виключно до незгоди апелянта з рішенням місцевого суду.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. ст. 33 - 35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Тому, на думку апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, слід залишити без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван Стан