27 червня 2022 року Чернігів Справа № 620/15733/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати бездіяльність МВС України в Чернігівській області ліквідаційної комісії протиправною щодо не зарахування до вислуги років вимушений прогул за період з 07.11.2015 року до 14.06.2021 року - 5 років 7 місяців 10 днів та часу навчання у вищому навчальному закладі, що становить - 2 роки 04 місяці 22 дні;
- зобов'язати МВС України в Чернігівській області ліквідаційну комісію зарахувати вислугу років з урахуванням вимушеного прогулу у періоди з 07.11.2015 року до 14.06.2021 року - 5 років 7 місяців 10 днів, та час навчання у вищому навчальному закладі, що становить - 2 роки 04 місяці 22 дні. Станом на 14.06.2021 року становить у календарному обчисленні 27 років 01 місяць 22 дні, у пільговому обчисленні 29 років 09 місяців 11 днів для призначення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що до його вислуги років безпідставно не зараховані період навчання у вищому навчальному закладі та вимушений прогул з огляду на незаконні звільнення з органів внутрішніх справ, що підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 11 2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області Ліквідаційної комісії про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу 7- денний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.
Позивач на виконання ухвали суду від 17.11.2021 надав заяву про усунення недоліків з додатками.
Ухвалою суду від 17.01.2022 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними матеріалами.
Представник Ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області подав до суду відзив на позов, в якому заперечував щодо позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, з огляду на те, що відповідно до Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, до вислуги років додатково зараховується час навчання у вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання. Проте позивачу у зв'язку із закінченням цивільного вищого навчального закладу не було присвоєно офіцерське (спеціальне) звання міліції. Також відповідач вказав, що поновлений з 07.11.2015 працівник міліції на неіснуючій посаді не проходив та не міг проходити службу, як особа начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, а також не міг виконувати службові обов'язки за посадою, оскільки з 07 листопада 2015 року Закон України «Про міліцію» втратив чинність, ліквідовані територіальні органи МВС не забезпечували виконання визначених законом функцій, а посади у цих органах в установленому порядку було ліквідовано. У зв'язку з чим, відсутні правові підстави для зарахування вказаних періодів до вислуги років.
У відповіді на відзив позивач заперечував щодо доводів відповідача та просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи.
Під час навчання в Полтавському інженерно-будівельному інституті, позивач проходив військову підготовку по профілю бойове застосування підрозділів протитанкової артилерії, військова спеціальність (ВУС030404). Наказом МОУ від 03.05.1993 №164 під час навчання позивач отримав військове звання лейтенант.
01.07.1993 після закінчення ВУЗу ОСОБА_1 став на військовий облік в Золотоніському РВК Черкаської області, працював за спеціальністю інженер-будівельник і в 1996 році отримав чергове військове звання старший лейтенант.
Після цього був прийнятий на службу в МВС України, де працював із 16.09.1996 по 14.06.2021, що підтверджується довідкою відповідача із врахованими періодами до стажу служби в органах внутрішніх справ та неврахованими, яка виготовлена на підставі архівної особової справи ОСОБА_1 , арх. №4787, опис 9 о/с, фонд №88, що наявна у матеріалах справи.
Також 16.09.1996 позивач був прийнятий на службу в УМВС в Чернігівській області, маючи військове звання старший лейтенант, що підтверджується тимчасовим посвідченням №3, виданим Варвинським РВК в Чернігівській області 24.12.2015.
Відповідно до витягу з наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 06.11.2015 №416 о/с згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено, 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України: за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського районного відділу УМВС.
Згідно з витягом з наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 08.02.2019 №6 о/с (по особовому складу) скасовано пункт наказу УМВС від 06 листопада 2015 року № 416 о/с в частині звільнення 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 „г" (через скорочення штатів) згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України „Про Національну поліцію" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського районного відділу УМВС на підставі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року по справі №825/3735/15-а.
Відповідно до витягу з наказу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 18.06.2019 №13 о/с (по особовому складу) згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України „Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 „г" (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського районного відділу УМВС, 18 червня 2019 року на підставі попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 18 квітня 2019 року.
Згідно з витягом з наказу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 28.02.2020 №1 о/с (по особовому складу) скасовано наказ УМВС під 18 червня 2019 року № 13 о/с про звільнення 18 червня 2019 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 „г" (через скорочення штатів) згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України „Про Національну поліцію" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ: майора міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського районного відділу УМВС на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року справа №620/2062/19.
Відповідно до вказаного витягу з наказу майора міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2) поновлено на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області з 19 червня 2019 року на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року справа №620/2062/19.
Згідно з витягом з наказу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 06.05.2020 №3 о/с (по особовому складу) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил України за пунктом 64 „г" (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського районного відділу УМВС, 06 травня 2020 року на підставі попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 06 березня 2020 року.
Відповідно до витягу з наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 10.02.2021 №1 о/с (по особовому складу) скасовано наказ УМВС від 06 травня 2020 року №3 о/с про звільнення 06 травня 2020 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 „г" (через скорочення штатів) згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського районного відділу УМВС на підставі постанови Шостого апеляційною адміністративного суду від 12 січня 2021 року справа №620/2006/20.
Відповідно до вказаного наказу майора міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2) поновлено на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області з 07 травня 2020 року на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2021 року справа № 620/2006/20.
Згідно з витягом з наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 16.06.2021 № 5о/с (по особовому складу) згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів МВС у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «а» (за віком) майора міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_3), дільничною інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського районного відділу УМВС, 14 червня 2021 року на підставі доповідної записки члена ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області БРЯЗКАЛА В.М. від 14 червня 2021 року.
16.06.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання розрахунку вислуги років, грошового атестату, вибірки заробітної плати за останні два роки, копії доповідної записки, яка являлась підставою для звільнення.
Зважаючи на те, що відповідачем протиправно не враховано до вислуги років вимушений прогул та час навчання у вищому навчальному закладі, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою захисту прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону №2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
У силу пункту "б" ст. 1-2 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
За змістом п. "а" ст. 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам (...), зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби (...) з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 17 названого Закону, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується: служба в органах внутрішніх справ, ... на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
А частиною другою цієї статті визначено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
За змістом п. 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, до вислуги років зараховуються періоди служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до п. 2 названого Порядку, до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", під час призначення пенсії згідно з пунктом "а" статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п'яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.
У силу п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Предметом цього спору є правовідносини щодо зарахування до вислуги років ОСОБА_1 періоду навчання у вищому навчальному закладі та періоду вимушеного прогулу.
З урахуванням наведеного вище правового регулювання спірних відносин, суд зауважує, що до вислуги років особам, звільненим зі служби в органах внутрішніх справ, при призначенні пенсій на умовах Закону №2262-XII додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік за шість місяців.
Аналогічний висновок щодо застосування приписів частини другої статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 2 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей наведений у постанові Верховного Суду України від 10.03.15 у справі №21-411а14, а також у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.18 у справі №817/1269/16, від 01.02.19 у справі №809/780/15, від 14.08.19 у справі №805/2337/16-а.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 06.11.2015 №416о/с вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення в календарному обчисленні складає 19 років 01 місяць 20 днів, у пільговому обчисленні - 21 рік 09 місяців 10 днів, час навчання у ВНЗ - 02 роки 04 місяці 22 дні, що також підтверджено листом Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Чернігівській області» від 12.08.2021 № 33/45-3381, що станом на першу дату звільнення - 06.11.2015 не заперечувалось відповідачем та відповідало особовій справі ОСОБА_1 .
Позивач 03.05.1993 отримав перше офіцерське звання лейтенант під час навчання в Полтавському інженерно-будівельному інституті, що дає підстави для зарахування до вислуги років період навчання позивача із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо не зарахування позивачу часу навчання у вищому навчальному закладі до вислуги років.
Суд зазначає, що відповідач заперечує факт наявності у позивача вислуги років, виходячи з відсутності підстав для зарахування до вислуги років ОСОБА_1 періодів часу вимушеного прогулу з 07.12.2015 по 14.06.2022.
За своєю суттю вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, але якби не винна поведінка власника або уповноваженого ним органу, то працівник міг би і надалі реалізовувати своє право на працю.
Проте, суд вказує, що позивачу згідно рішень судів, а саме: рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 по справі №825/3735-15-а; постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 по справі №620/2062/19; постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 по справі №620/2006/20, були виплачені кошти за час вимушеного прогулу.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, факт неодноразового поновлення позивача на посаді означає, що у період вимушеного прогулу позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а безпосередньо саме зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника, а відтак відповідний період вимушеного прогулу має зараховуватися до вислуги років.
З цих підстав суд визнає необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства посилання відповідача на те, що посади в органах внутрішніх справ України перебували в штатних розписах територіальних органів внутрішніх справ до моменту їх ліквідації, тобто до 06.11.2015, а також на те, що поновлення позивача з 07.11.2015 на виконання судових рішень на неіснуючій посаді, у зв'язку з чим позивач не проходив та не міг проходити службу та виконувати службові обов'язки.
Таким чином, період служби позивача в органах внутрішніх справ з 07.11.2015 по 14.06.21 слід вважати безперервним.
У зв'язку з чим, до вислуги років ОСОБА_1 має бути зарахований увесь період вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 14.06.2021.
Щодо частини вимог позивача про зарахування періодів у календарному та пільговому обчисленні для призначення пенсії, то суд вказує, що у даній справі спір виник з приводу не зарахування відповідачем до вислуги років вимушеного прогулу та часу навчання у вищому навчальному закладі, тож обрахунок вислуги років здійснюватиметься при визначенні розміру пенсії, а не права на неї.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав, яке випливає з конституційного положення, закріпленого у статті 55 Конституції України.
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Крім того, суд вказує, що принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого, є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що не може підміняти визначений орган, уповноважений на виконання функцій для зарахування вислуги років у календарному та пільговому обчисленні для призначення пенсії.
У зв'язку з викладеним дана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Також суд зазначає, що відповідно до калькулятора розрахунку дат період з 07.11.2015 до 14.06.2021 становить 5 років 7 місяців 7 днів.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову частково шляхом визнання протиправною бездіяльності Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області щодо не зарахування позивачу до вислуги років вимушений прогул за період з 07.11.2015 до 14.06.2021 - 5 років 7 місяців 7 днів та часу навчання у вищому навчальному закладі, що становить 2 роки 4 місяці 22 дні; зобов'язання Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області зарахувати позивачу вислугу років з урахуванням вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 до 14.06.2021 - 5 років 7 місяців 7 днів та час навчання у вищому навчальному закладі, що становить 2 роки 4 місяці 22 дні.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірності своїх дій.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню частково з підстав, викладених у його мотивувальній частині.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років вимушений прогул за період з 07.11.2015 до 14.06.2021 - 5 років 7 місяців 7 днів та часу навчання у вищому навчальному закладі, що становить 2 роки 4 місяці 22 дні.
Зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 вислугу років з урахуванням вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 до 14.06.2021 - 5 років 7 місяців 7 днів та час навчання у вищому навчальному закладі, що становить 2 роки 4 місяці 22 дні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, пр.Перемоги, 74,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ: 08592365.
Повний текст рішення суду виготовлено 27 червня 2022 року.
Суддя О.В. Заяць