Провадження № 33/821/243/22 Справа № 704/145/22 Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Подорога Л. В. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.
27 червня 2022 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Соломка І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення №704/145/22 щодо ОСОБА_1 , що надійшли з Городищенського районного суду Черкаської області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,-
Постановою Городищенського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , непрацюючого, -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, постановлено стягнути судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 03.02.2022 о 19 год. 54 хв., керував автомобілем Volkswagen Touran, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Героїв у с. Майданецьке Черкаської області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, та відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Не погоджуючись з постановою місцевого суду, вважаючи її такою, що винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 16.05.2022 щодо нього та прийняти нову постанову.
Разом з тим, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Городищенського районного суду Черкаської області від 16.05.2022. Вказує, що строк на апеляційне оскарження ним пропущено з поважних причин, оскільки справу суд розглянув без його участі, незважаючи на подачу його представником адвокатом Тригуб О.М. заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю з'явитися до суду через обставини, які з'явилися внаслідок воєнного стану, введенного в Україні.
Апеляційні вимоги обгрунтував тим, що суд розглянув справу без його участі, при розгляді справи не з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, чим порушив вимоги ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП. Вважає, що суд формально підійшов до вивчення обставин справи.
Апелянт наголошує, що ними була подана заява на ознайомлення з матеріалами справи, однак коли вони приїхали до суду, суддя був відсутній на робочому місці, і їм запропонували прийти іншим разом. А щодо проведення судового засідання, призначеного на 16.05.2022, то вони подали заяву про неможливість прибути до суду у зв'язку з відсутністю пального, однак суд не врахував вказані обставини, наявність таких заяв, та прийняв на його думку упереджене рішення.
Заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 та його захисника Тригуб О.М., які були присутні в судовому засданні в режимі відеоконференції з Тальнівським районним судом, підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати постанову суду в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З матеріалів справи вбачається, що районний суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 та його представника адвоката - Тригуб О.М., копію оскаржуваної постанови він отримав 26.05.2022 (а.с. 32), тому вважаю названі апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді поважними, і його слід поновити.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, та іншими.
Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вважаю, що вищевказані вимоги закону місцевим судом дотримано у повному обсязі і висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, підтверджується зібраними по справі доказами. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
При винесенні постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується:
- даними протоколу про адміністративне порушення серії ДПР18 № 492495 від 03.02.2022 (а.с.1);
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.2,3);
- даними відеозапису з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем Volkswagen Touran, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного спяніння як за допомогою приладу «Драгер», так і в медичному закладі (а.с.7);
Таким чином, вважаю, що судом першої інстанції належно встановлені обставини, які дають обґрунтоване право притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Будь-які докази відсутності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і правопорушником суду апеляційної інстанції не надані.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки був тверезим.
Доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що постанова суду винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а рішення прийнято без з'ясування фактичних обставин, є безпідставними, оскільки в суді апеляційної інстанції не знайшли свого об'єктивного підтвердження.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому статтею 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 р. №1452/735 (далі Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.12.2008 №1103 (зі змінами) (далі Порядок), відповідно до яких особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан сп'яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Так, згідно п.7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння, на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Згідно даних відеозапису подій від 03.02.2022 за участю ОСОБА_1 вбачається, що останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як за допомогою приладу «Драгер», так в медичному закладі, що не заперечував апелянт і під час апеляційного розгляду , а також від дачі будь-яких пояснень у присутності двох свідків (а.с.7).
Слід зазначити, що працівники поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, повністю дотримались вимог ст. 266 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції поновлено права ОСОБА_1 на захист, оскільки він безпосередньо приймав участь від час апеляційного розгляду разом з своїм захисником Тригуб О.М., апеляційним судом було проведено дослідження доказів по справі, а тому постанова місцевого суду з підстав, що ОСОБА_1 16.05.2022 не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції, не може бути скасована, оскільки його відсутність в суді першої інстанції не вплинула на правильність прийнятого місцевим судом рішення по суті щодо ОСОБА_1 ..
Доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
З урахуванням всіх обставин справи, в тому числі і тих, на які посилається апелянт ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, підстав для скасування постанови судді місцевого суду і закриття провадження по справі щодо правопорушника за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, немає.
Адміністративне стягнення судом накладено з дотриманням правил, передбачених вимогами ст.ст.33, 34, 35 КУпАП, з урахуванням всіх обставин адміністративного провадження та особи правопорушника, є розмірним до вчиненого і справедливим.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, а тому звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
З врахуванням вищевикладеного, вважаю, що постанову місцевого суду слід змінити, виключивши з її мотивувальної та резолютивної частини посилання суду на стягнення з ОСОБА_1 судового збору в сумі 496,20 грн., а в решті - постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 16.05.2022 необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Городищенського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповдальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - змінити.
Виключити з резолютивної частини постанови Городищенського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року посилання суду на стягнення з ОСОБА_1 судового збору в сумі 496,20 грн.
В решті постанову Городищенського районного суду Черкаської області від 16 травня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Соломка