15 червня 2022 року
справа №380/18276/21
провадження № П/380/18488/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
за участю:
секретар судового засідання Шийович Р.Я.,
від позивача (в режимі відеоконференції) Любченко Т.С.,
від відповідача Щирба Р.Б.,
розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТОБУД ІНВЕСТ» до Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «МІСТОБУД ІНВЕСТ» (далі - позивач, ТОВ «Містобуд Інвест») з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Л/о) в якій, з врахуванням заяви про уточнення мотивувальної частини позовної заяви у справі від 28.01.2022 /Т.3, арк.спр.89-100/, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №21454/13-01-07-06 та №21457/13-01-07-06 від 30.09.2021.
В обґрунтування позову зазначено, що господарські операції позивача з його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Галичина Лісбуд», товариством з обмеженою відповідальністю «Е.Р.А.», товариством з обмеженою відповідальністю «БУЛЬДОЗЕРБУДГРУП», товариством з обмеженою відповідальністю «АСТБУД», товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК», товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕРС ФОРВАРД», товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІМАВЕРА ТРАСТ», товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛІКТ ПРОМГРУП» були реальними та підтверджуються усією необхідною первинною документацією. Своєю чергою контролюючий орган сформував висновки про порушення податкового законодавства позивачем на підставі наявної негативної податкової інформації стосовно контрагентів позивача, незважаючи на фактичний рух активів між товариствами.
За таких обставин висновки контролюючого органу у акті перевірки позивача від 09.06.2021 є хибними, спростовуються первинною документацією, а прийняті на його основі податкові повідомлення-рішення від 30.09.2021 підлягають скасуванню як протиправні.
Оскільки вказане порушує права позивача, він звернувся до суду із цим позовом для їх захисту та відновлення.
Ухвалою від 28.10.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі.
22.11.2021 за вх.№12054ел. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /Т.2, арк.спр.1-14/. Відповідач вказав, що враховуючи реальний час здійснення операцій позивача з вищевказаними контрагентами, відсутність майна та достатньої кількості трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети даних операцій, перевіркою не підтверджено факт придбання позивачем відповідних товарів та послуг у відповідних товариств за період з 01.01.2017 по 31.03.2021. Встановлені за результатами перевірки обставини, що свідчать про нереальне вчинення операцій з придбання товарів та послуг у контрагентів - товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина Лісбуд», товариства з обмеженою відповідальністю «Е.Р.А.», товариства з обмеженою відповідальністю «БУЛЬДОЗЕРБУДГРУП», товариства з обмеженою відповідальністю «АСТБУД», товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК», товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС ФОРВАРД», товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІМАВЕРА ТРАСТ», товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕЛІКТ ПРОМГРУП», не дають права позивачу на формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на підставі податкових накладних, виписаних цими контрагентами.
Також відповідач вказав, що під час проведення перевірки встановлено, що позивач внаслідок завищення показника у рядку 2050 звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» та не підтвердження правомірності формування собівартості, занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток всього на суму 6782525,00 грн. за рахунок не підтвердження проведених операцій з зазначеними вище контрагентами.
Усі зафіксовані перевіркою обставини відповідних господарських операцій свідчать про відсутність наміру створення правових наслідків, в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів.
Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та такими, що слід залишити в силі. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
15.12.2021 за вх. №94774 від позивача надійшла відповідь на відзив /Т.2, арк.спр.33-39/.
Ухвалою суду від 15.02.2022 забезпечено участь представника позивача в судових засіданнях у справі №380/18276/21 в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 27.04.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
09.06.2022 за вх.№7846ел. від позивача надійшли додаткові пояснення до адміністративного позову /Т.3, арк. спр. 138-145/.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, просив у його задоволенні відмовити.
Суд заслухав вступне слово представників сторін, з'ясував підстави позову, відзиву, відповіді на відзив та додаткових пояснень, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, та, -
ТОВ «Містобуд Інвест» зареєстроване як юридична особа 27.11.2014, код ЄДРПОУ: 39514973; основний вид економічної діяльності: 41.10 Організація будівництва будівель.
ГУ ДПС у Львівській області з 13.05.2021 по 26.05.2021 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, за період з 01.07.2017 по 31.03.2021.
За результатами вказаної перевірки складено акт №12550/13-01-07-06/39514973 від 09.06.2021 /Т.1, арк.спр.31-78/.
У вказаному акті зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення позивачем:
- положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього 2654226,00 грн., в тому числі за 2019 рік на 536838,00 грн., за 2020 рік на 1987017 та за 2021 рік на 130372,00 грн.;
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 3143524,00 грн., в т.ч. за серпень 2019 на 80470,00 грн., за вересень 2019 на 84311,00 грн., за жовтень 2019 року на 327617,00 грн., за листопад 2019 року на 3024,00 грн., за січень 2020 року на 510025,00 грн., за лютий 2020 року на 269340,00 грн., за березень 2020 року на 208001,00 грн., за липень 2020 року на 71973,00 грн., за серпень 2020 року на 461376,00 грн., за вересень 2020 року на 127064,00 грн., за листопад 2020 року на 361325,00 грн.,за грудень 2020 року на 494140,00 грн., за січень 2021 року на 144858,00 грн.
На підставі вказаного акта перевірки у зв'язку з виявленими порушеннями ГУ ДПС винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р»:
1) №15754/13-01-07-06/39514973 від 02.07.2021, за платежем: податок на додану вартість на суму 3143524,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 785881,00 грн. /Т.1, арк.спр.88-89/;
2) №15755/13-01-08-06/39514973 від 02.07.2021 за платежем: податок на прибуток на суму 2654226,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 134209,50 грн. /Т.1, арк.спр.90-91/.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив такі у адміністративному порядку до Державної податкової служби України /Т.1, арк.спр.92-109/.
Згідно з рішенням про результати розгляду скарги від 21.09.2021 №21565/6/99-00-06-01-01-06 скасовано відповідні податкові повідомлення-рішення в частині заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентами постачальниками ТОВ «Авіс-Пром», ТОВ «ЗУГ», ТОВ «Інтервейд» та у відповідній частині застосованих штрафних санкцій, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - частково задоволено /Т.1, арк.спр.110-117/.
З врахуванням порушень, зафіксованих у акті від 09.06.2021 та з врахуванням Рішення від 21.09.2021 ГУ ДПС винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р»:
1) №21454/13-01-07-06 від 30.09.2021 за платежем: податок на додану вартість на суму 1356505,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 339126,25 грн. /Т.1, арк.спр.120-121/;
2) №21457/13-01-07-06 від 30.09.2021 за платежем: податок на прибуток підприємств на суму 1220854,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 134209,50 грн. /Т.1, арк.спр.123-124/.
Оскільки позивач з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішення не погодився, вважає їх безпідставним, протиправними та такими, що порушують його права, з метою їх захисту звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінивши підстави позову та відзиву, суд дійшов висновку, що з'ясуванню у межах спірних правовідносин підлягає реальність господарських операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Галичина Лісбуд», товариством з обмеженою відповідальністю «Е.Р.А.», товариством з обмеженою відповідальністю «БУЛЬДОЗЕРБУДГРУП», товариством з обмеженою відповідальністю «АСТБУД», товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК», товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕРС ФОРВАРД», товариством з обмеженою відповідальністю «ПРІМАВЕРА ТРАСТ», товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕЛІКТ ПРОМГРУП» (далі - контрагенти, ТОВ), правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за результатами відповідних господарських операцій, а також формування собівартості реалізованої продукції, заниження об'єкта оподаткування податку на прибуток за рахунок відповідних витрат внаслідок господарських операцій з вказаними контрагентами.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 визначено, що: первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Закону).
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із ст.134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, витрати зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 (зі змінами та доповненнями) (далі - Положення №318).
Відповідно до п. 5 Положення №318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Згідно з п. 6 Положення №318 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Відповідно до п. 7 Положення №318 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Отже, витрати підприємства можна враховувати при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. Фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування витрат підприємства.
Таким чином, витрати підприємства мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та віднесення ним сум до валових витрат.
Згідно з п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
Об'єкти оподаткування податком на додану вартість визначено у ст. 185 ПК України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
За приписами п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.
Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.
Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом.
Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі ст. 1 Закону №996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.
Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Доцільно зауважити, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.
Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов залучення підрядної установи, змісту робіт, що замовляються, доцільність залучення контрагента та можливість ним виконати замовлені послуги.
З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.
Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Вказана позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній постановах від 31.03.2020 у справі №820/7521/15, від 18.09.2020 у справі №816/2211/18, від 28.04.2021 у справі №160/1283/19.
В акті перевірки від 09.06.2021 зафіксовано, що господарські операції між ТОВ «Містобуд Інвест» та ТОВ «Галичина Лісбуд», ТОВ «Аверс Форвард», ТОВ «Прімавера Траст», ТОВ «Делікт Груп» у 2019 році, з ТОВ «ЗУГ», ТОВ «Е.Р.А.», ТОВ «Бульдозербудгруп», ТОВ «Астбуд», ТОВ «Інтервейд» у 2020 році та з ТОВ «БК Будівельний Майданчик» у 2021 році фактично не здійснювались, тому первинні документи (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні тощо), не є підставою для бухгалтерсього обліку, оскільки не фіксують факт здійснення господарських операцій.
Стосовно господарських операцій між позивачем та ТОВ «Галичина Лісбуд», судом встановлено таке.
Між ТОВ «Галичина Лісбуд» (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди обладнання №22/4 від 22.07.2019 /Т.1, арк.спр.136-138/, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нижче визначене обладнання та зобов'язується сплачувати орендареві орендну плату. Найменування майна, що орендується: елементи опалубки; вартість майна, що орендується, складає 9931368,00 грн. Найменування, вартість та кількість майна, що орендується, визначаються сторонами в актах приймання-передачі обладнання, які є невід'ємною частиною цього договору та оформляються згідно з додатком №1.
Метою оренди визначено використання обладнання у власній господарській діяльності виключно за цільовим призначенням.
Майно, що орендується, передається орендодавцем та приймається орендарем згідно з Актом приймання-передачі.
Загальна вартість цього договору складає 675772,64 грн. В ціну послуг включаються всі витрати, з урахуванням податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені.
На підтвердження операцій за вказаним договором до матеріалів справи долучено копії актів приймання-передачі обладнання №1 від 01.08.2019 та №2 від 31.08.2019; акта надання послуг №22/4 від 31.08.2019; рахунку-фактури №22/4 від 31.08.2019; виписки з банківського рахунку за період з 17.09.2019 по 18.09.2019; а також картку рахунку 631 за 01.01.2017 по 31.03.2021 /Т.1, арк.спр.135,139-143/.
31.08.2019 ТОВ «Галичина Лісбуд» зареєстровано податкову накладну №9 на суму 675772,64 грн. За 8 місяць 2019 року ТОВ «Містобуд Інвест» в додатку 5 податкової декларації з ПДВ в рядку 27 зазначено обсяг постачання від постачальника ТОВ «Галичина Лісбуд» в сумі 563143,87 грн. та 112628,77 грн. (ПДВ) /Т.2, арк.спр.136-137, 139-140/.
В ході судового розгляду представник позивача пояснила, що орендовані у контрагента елементи опалубки використано у господарській діяльності позивача згідно з договором №1026/30 від 19.08.2019 між позивачем та ТОВ «Укрбуд Інвест» (генпідрядник) /Т.2, арк. спр.142-153/, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року, у якому значиться використання елементів опалубки /Т.2, арк.спр.155-159/.
Стосовно господарських операцій між позивачем та ТОВ «Е.Р.А.», судом встановлено таке.
Між ТОВ «Е.Р.А.» (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди обладнання №44 від 30.01.2020 /Т.1, арк.спр.146-147/, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нижче визначене обладнання та зобов'язується сплачувати орендареві орендну плату. Найменування майна, що орендується: елементи опалубки; вартість майна, що орендується, складає 4997272,00 грн. Найменування, вартість та кількість майна, що орендується, визначаються сторонами в актах приймання-передачі обладнання, які є невід'ємною частиною цього договору та оформляються згідно з додатком №1.
Метою оренди визначено використання обладнання у власній господарській діяльності виключно за цільовим призначенням.
Майно, що орендується, передається орендодавцем та приймається орендарем згідно з Актом приймання-передачі.
Загальна вартість цього договору складає 593005,80 грн. В ціну послуг включаються всі витрати, з урахуванням податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені.
На підтвердження операцій за вказаним договором до матеріалів справи долучено копії актів приймання-передачі обладнання №1 від 01.01.2020 та №2 від 15.02.2020; рахунків на оплату №44/7 від 30.01.2020, №44/10 від 15.02.2020; акта надання послуг №42 від 15.02.2020, №39 від 15.02.2020 /Т.1, арк.спр.148, 149, 161-164/.
Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Е.Р.А.» (постачальник) укладено договір поставки №42 від 30.01.2020 /Т.1, арк.спр.150-152/, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали, який покупець зобов'язується прийняти та оплатити.
Вид, ціна, кількість товару, визначається у рахунках фактурах. Постачальнику відвантажує покупцю або вантажоотримувачу узгоджену партію товару. Право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару згідно з видатковою накладною на кожну партію товару.
На підтвердження реальності операції за договором до матеріалів справи долучено копії рахунків на оплату №42/7 від 11.02.2020, №42/6 від 04.02.2020, №42/9 від 12.02.2020, №42/3 від 03.02.2020; видаткових накладних №35 від 11.02.2020, №20 від 04.02.2020, №36 від 12.02.2020, №18 від 03.02.2020.
Також до матеріалів справи долучено банківську виписку від 05.03.2020 та картку рахунку 631 за 01.01.2017 по 31.03.2021 /Т.1, арк.спр.144-145, 153-159/.
До матеріалів справи також долучено копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Е.Р.А.»: №22 від 15.02.2020 на загальну суму 106209,00 грн., №15 від 12.02.2020 на загальну суму 286200,00 грн., №14 від 11.02.2020 на загальну суму 248400,00 грн., №12 від 03.02.2020 на загальну суму 298350,00 грн., №21 від 15.02.2020 на загальну суму 486796,80 грн., №13 від 04.02.2020 на загальну суму 313200,00 грн.
За 2 місяць 2020 року ТОВ «Містобуд Інвест» в додатку 5 податкової декларації з ПДВ в рядку 21 зазначено обсяг постачання від вказаного постачальника в сумі 1449296,50 грн. та 289859,30 грн. (ПДВ) /Т.2, арк.спр.161-172/.
Орендовані елементи опалубки та придбаний будівельний матеріал - фанеру у ТОВ «Е.Р.А.» використано в межах реалізації умов договору №1259/9 від 19.08.2019 /Т.2, арк.спр.173-186/, укладеного між позивачем та ТОВ «Укрбуд Інвест» (генпідрядник), на підтвердження чого до матеріалів справи надано відповідні акти приймання будівельних робіт за лютий 2020 року /Т.2, арк.спр.187-194, 195-206/.
Стосовно господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бульдозербудгруп», судом встановлено таке.
Між ТОВ «Бульдозербудгруп» (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди обладнання №0301/5 від 03.01.2020 /Т.1, арк.спр.168-170/, відповідно до якого до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нижче визначене обладнання та зобов'язується сплачувати орендареві орендну плату. Найменування майна, що орендується: елементи опалубки; вартість майна, що орендується, складає 7902160,00 грн. Найменування, вартість та кількість майна, що орендується, визначаються сторонами в актах приймання-передачі обладнання, які є невід'ємною частиною цього договору та оформляються згідно з додатком №1.
Метою оренди визначено використання обладнання у власній господарській діяльності виключно за цільовим призначенням.
Майно, що орендується, передається орендодавцем та приймається орендарем згідно з Актом приймання-передачі.
Загальна вартість цього договору складає 660068,00 грн. В ціну послуг включаються всі витрати, з урахуванням податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені.
На підтвердження операцій за договором до матеріалів справи долучено копії актів приймання-передачі обладнання №1 від 03.01.2020, №2 від 31.01.2020; рахунку на оплату №3 від 03.01.2020, акта надання послуг №0301/5 від 31.01.2020 /Т.1, арк. спр.171-174/.
Крім того, між ТОВ «Бульдозербудгруп» (постачальник) та ТОВ «Містобуд Інвест» (постачальник) укладено договір №0301/1 від 03.01.2020 /Т.1, арк.спр.175-176/, відповідно до якого предметом договору є поставка постачальником і передача у власність замовнику електротехнічної продукції, яку покупець зобов'язується прийняти та оплатити. Кількість та асортимент товару, який підлягає до поставки визначається у рахунках фактурах. Термін поставки - 10 днів з дня підписання чинного договору. Право власності на продукцію переходить до замовника з моменту фактичної передачі продукції з оформленням відповідних накладних.
Сума договору, договірні ціни та кількість продукції зазначається у специфікації до договору за погодженням сторін.
На підтвердження реальності операцій за цим договором до матеріалів справи надано копії рахунку на оплату №1 від 03.01.2020,видаткових накладних №ББ 00000018 від 03.01.2020, №ББ 0000024 від 08.01.2020 /Т.1, арк.спр.177-179/.
Також до матеріалів справ долучено картку рахунку 631 за 01.01.2017 по 31.03.2021 /Т.1, арк.спр.166-167/.
В матеріалах справи наявні податкові накладні (копії), виписані ТОВ «Бульдозербудгруп» на користь позивача: №33 від 31.01.2020 на загальну суму 660068,00 грн., №65 від 03.01.2020 на загальну суму 381960,00 грн., №29 від 08.01.2020 на загальну суму 291840,00 грн.
За 1 місяць 2020 року позивач в додатку 5 податкової декларації з ПДВ в рядку 28 зазначено обсяг постачання від вказаного постачальника в сумі 1111556,67 грн. та 222311,33 грн. (ПДВ) /Т.2, арк.спр.207-215/.
Орендовані у ТОВ «Бульдозербудгруп» елементи опалубки використано у господарській діяльності позивача, а придбані конд.установки реалізовано ТОВ «ІБК Енергокапітал» згідно з договором поставки №36ЕК19-О від 03.07.2019 /Т.2, арк.спр.217-220/.
Стосовно господарських операцій між позивачем та ТОВ «АСТБУД», судом встановлено таке.
Між ТОВ «Астбуд» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір продажу №0707-45 від 07.07.2020 /Т.1, арк.спр.182-183/, відповідно до умов якого порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов'язується поставити і передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його номенклатура визначаються рахунками фактурами та накладною, що є невідємною частиною даного договору.
На підтвердження операцій за договором до матеріалів справи долучено копії видаткової накладної №1607-45 від 16.07.2020; рахунку на оплату №0707-45 від 07.07.2020. З метою підтвердити факт проведення взаєморозрахунків до матеріалів справи долучено копії банківських виписок та картку рахунку 631 за 01.01.2017 по 31.03.2021 /Т.1, арк.спр.180-181, 184-191/.
До матеріалів справи також долучено копію податкової накладної №198 від 16.07.2020 на загальну суму 617940,12 грн.
За 7 місяць 2020 року позивач у додатку 5 податкової декларації з ПДВ в рядку 41 зазначено обсяг постачання від вказаного постачальника в сумі 514950,10 грн. та 102990,02 грн. /Т.2, арк.спр.222-227/.
Придбану арматуру використано в межах реалізації умов договору №1259/9 від 19.08.2019 /Т.2, арк.спр.173-186/, укладеного між позивачем та ТОВ «Укрбуд Інвест» (генпідрядник), на підтвердження чого до матеріалів справи надано відповідні акти приймання будівельних робіт за липень 2020 року /Т.2, арк.спр.228-249, 250, Т.3, арк.спр.1-4/.
Стосовно господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК Будівельний майданчик», судом встановлено таке.
Між ТОВ «Містобуд Інвест» та ТОВ «БК Будівельний майданчик» (сторона 2) укладено договір №04/01-01-2021 від 04.01.2021 /Т.1, арк.спр.198-199/, відповідно до якого сторона 2 зобов'язується за дорученням сторони 1 здійснити наступні роботи - влаштування отворів у залізобетонній монолітній плиті включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій. Вартість робіт за даним договором складається з суми вартості наданих послуг га протязі строку дії цього договору.
Також між цими же ж сторонами укладено договір виконання робіт №11/01-01-2021 від 11.01.2021 щодо монтажу водопровідних мереж включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій /Т.1, арк.спр.196-197/ та договір виконання робіт №12/01-01-2021 від 12.01.2021 /Т.1, арк.спр.194-195/ щодо влаштування внутрішніх електричних мереж включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій, з аналогічними істотними умовами.
На підтвердження операцій за вказаними договорами до матеріалів справи надано копії актів надання послуг №78 від 25.01.2021, №24 від 16.01.2021, №81 від 26.01.2021/Т.1, арк.спр.200-202/.
Також з метою підтвердження руху коштів між контрагентами до матеріалів справи надано картку рахунку 631 за 01.01.2017 по 31.03.2021 /Т.1, арк.спр.192-193/.
В матеріалах справи наявні копії податкових накладних №76 від 25.01.2021 на загальну суму 218000,00 грн., №74 від 16.01.2021 на загальну суму 507148,80 грн., №75 від 26.01.2021 на загальну суму 144000,00 грн.
За 1 місяць 2021 року позивач в додатку 5 податкової декларації з ПДВ в рядку 42 зазначено обсяг постачання від вказаного контрагента в сумі 724290,67 грн. та 144858,13 грн. (ПДВ) /Т.3, арк.спр.5-13/.
Придбану арматуру використано в межах реалізації умов договору №1259/9 від 19.08.2019 /Т.2, арк.спр.173-186/, укладеного між позивачем та ТОВ «Укрбуд Інвест» (генпідрядник), на підтвердження чого до матеріалів справи надано відповідні акти приймання будівельних робіт за липень 2020 року /Т.2, арк.спр.228-249, 250, Т.3, арк.спр.1-4/.
Стосовно господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аверс Форвард», судом встановлено таке.
Між позивачем (орендар) та ТОВ «Аверс Форвард» (орендодавець) укладено договір оренди обладнання №21/10-3 від 21.10.2019 /Т.1, арк.спр.204-206/, відповідно до якого до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нижче визначене обладнання та зобов'язується сплачувати орендареві орендну плату. Найменування майна, що орендується: елементи опалубки; вартість майна, що орендується, складає 13017208,00 грн. Найменування, вартість та кількість майна, що орендується, визначаються сторонами в актах приймання-передачі обладнання, які є невід'ємною частиною цього договору та оформляються згідно з додатком №1.
Метою оренди визначено використання обладнання у власній господарській діяльності виключно за цільовим призначенням.
Майно, що орендується, передається орендодавцем та приймається орендарем згідно з Актом приймання-передачі.
Загальна вартість цього договору складає 1617842,96 грн. В ціну послуг включаються всі витрати, з урахуванням податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені.
На підтвердження реальності операції за договором до матеріалів справи долучено копії актів приймання-передачі обладнання №1 від 01.11.2019, №2 від 28.12.2019, акта надання послуг №21/10-3 від 28.12.2019, а також картки рахунку 631 за період з 01.01.2017 по 31.03.2021.
Також до матеріалів справи долучено договір відступлення права вимоги №21/10-3 від 12.03.2020, укладений між позивачем (боржник), ТОВ «Аверс Форвард» (первісний кредитор) та ТОВ «Версаре» (новий кредитор), за яким первісний кредитор передає належне йому право вимоги за надані послуги згідно договору №21/10-3 від 21.10.2019, що укладений між первісним кредитором та боржником, а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором. У зв'язку з викладеним, новим кредитором скеровано позивачу повідомлення про відступлення прав вимоги від 12.03.2020 та від 17.03.2020 /Т.1, арк.спр.210-211, 212, 213/.
До матеріалів справи долучено копії податкових накладних №331 від 28.12.2019 на загальну суму 1617842,96 грн.
За 12 місяць 2019 року позивач в додатку 5 податкової декларації з ПДВ в рядку 47 зазначено обсяг постачання від постачальника в сумі 1348202,47 грн. та 269640,49 грн. (ПДВ) /Т.3, арк.спр.14-20/.
Орендовані будівельні матеріали використано при реалізації договору №1259/9 від 19.08.2019 /Т.2, арк.спр.173-186/, укладеного між позивачем та ТОВ «Укрбуд Інвест» (генпідрядник), на підтвердження чого до матеріалів справи надано акт приймання будівельних робіт за листопад 2019 року /Т.3, арк.спр.21-27/.
Стосовно господарських операцій між позивачем та ТОВ «Прімавера Траст», судом встановлено таке.
Між ТОВ «Прімавера Траст» (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди обладнання №020919/4 від 02.09.2019 /Т.1, арк.спр.216-218/, відповідно до якого до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нижче визначене обладнання та зобов'язується сплачувати орендареві орендну плату. Найменування майна, що орендується: елементи опалубки; вартість майна, що орендується, складає 10258224,00 грн. Найменування, вартість та кількість майна, що орендується, визначаються сторонами в актах приймання-передачі обладнання, які є невід'ємною частиною цього договору та оформляються згідно з додатком №1.
Метою оренди визначено використання обладнання у власній господарській діяльності виключно за цільовим призначенням.
Майно, що орендується, передається орендодавцем та приймається орендарем згідно з Актом приймання-передачі.
Загальна вартість цього договору складає 682823,20 грн. В ціну послуг включаються всі витрати, з урахуванням податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені.
На підтвердження реальності господарської операції до матеріалів справи долучено копії актів приймання-передачі обладнання №1 від 02.09.2019, №2 від 30.09.2019, рахунку на оплату №20919/4 від 02.09.2019, акта надання послуг №29 від 30.09.2019 /Т.1, арк.спр.219-222/.
Також до матеріалів справи долучено банківські виписки та картку рахунку 631 за 01.01.2017 по 31.03.2021 /Т.1, арк.спр.214-215, 223-226/.
ТОВ «Прімавера Траст» виписало на користь позивача та зареєструвало податкову накладну №366 на загальну суму 682823,20 грн.
За 9 місяць 2019 року позивач у додатку 5 податкової декларації з ПДВ в рядку 52 зазначено обсяг постачання від вказаного постачальника в сумі 569019,33 грн. та 113803,87 грн. (ПДВ) /Т.3, арк.спр.28-34/.
Орендовані будівельні матеріали використано при реалізації договору №1259/9 від 19.08.2019 /Т.2, арк.спр.173-186/, укладеного між позивачем та ТОВ «Укрбуд Інвест» (генпідрядник), на підтвердження чого до матеріалів справи надано акт приймання будівельних робіт за вересень 2019 року /Т.3, арк.спр.35-39/.
Стосовно господарських операцій між позивачем та ТОВ «Делікт Промгруп», судом встановлено таке.
Між ТОВ «Делікт Промгруп» (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди обладнання №2609-4 від 26.09.2019 /Т.1, арк.спр.228-230/, відповідно до якого до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нижче визначене обладнання та зобов'язується сплачувати орендареві орендну плату. Найменування майна, що орендується: елементи опалубки; вартість майна, що орендується, складає 8714240,00 грн. Найменування, вартість та кількість майна, що орендується, визначаються сторонами в актах приймання-передачі обладнання, які є невід'ємною частиною цього договору та оформляються згідно з додатком №1.
Метою оренди визначено використання обладнання у власній господарській діяльності виключно за цільовим призначенням.
Майно, що орендується, передається орендодавцем та приймається орендарем згідно з Актом приймання-передачі.
Загальна вартість цього договору складає 602479,20 грн. В ціну послуг включаються всі витрати, з урахуванням податків і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені.
На підтвердження операцій за цим договором до матеріалів справи долучено копії актів приймання-передачі обладнання №1 від 01.10.2019, №2 від 31.10.2019, акта надання послуг №47 від 31.10.2019, рахунку на оплату №6 від 30.10.2019 /Т.1, арк.спр.231-234/.
Також до матеріалів справи долучено банківські виписки та картку рахунку 631 за 01.01.2017 по 31.03.2021 /Т.1, арк.спр.227, 235-239/.
ТОВ «Делікт Промгруп» виписано та зареєстровано на користь позивача податкову накладну №251 від 31.10.2019 на загальну суму 602479,20 грн.
За 10 місяць 2019 року позивач в додатку 5 податкової декларації з ПДВ в рядку 53 зазначено обсяг постачання від постачальника в сумі 502066,00 грн. та 100413,20 грн. (ПДВ) /Т.3, арк.спр.40-46/.
Орендовані будівельні матеріали використано при реалізації договору №1259/9 від 19.08.2019 /Т.2, арк.спр.173-186/, укладеного між позивачем та ТОВ «Укрбуд Інвест» (генпідрядник), на підтвердження чого до матеріалів справи надано акт приймання будівельних робіт за жовтень 2019 року /Т.3, арк.спр.47-52/.
Основне на що покликається відповідач в акті перевірки від 09.06.2021, аргументуючи нереальність господарських операцій є:
- наявність негативної податкової інформації щодо контрагентів позивача;
- неможливість встановлення законного джерела походження товару, який передавася в оренду/продавався по ланцюгу постачання
- надання контрагентами послуг з підміни позицій товарних груп (робіт, послуг), що в подальшому реалізуються на адресу інших суб'єктів господарювання шляхом придбання одного виду товару (відсутністю його реалізації) та реалізацію інших видів товарів (робіт);
- відсутність у контрагентів основних засобів, трудових ресурсів для здійснення задекларованих операцій;
- відсутність орендованих засобів, залучення субпідрядних організацій чи третіх осіб
- відсутність документів на підтвердження транспортування товару.
Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що відповідач жодним чином не стверджує про невірність здійснених розрахунків податкового кредиту у Декларації з ПДВ та податку на прибуток за відповідний період у Деклараціях, а лише не погоджується з сформованим позивачем податковим кредитом внаслідок, з його позиції, нереальних та сумнівних господарських операцій позивача з його контрагентами та відповідно завищеними витратами, внаслідок цих же ж операцій.
Спростовуючи доводи відповідача представник позивача в ході судового розгляду пояснила, що підприємство позивача займається будівництвом. Для реалізації вищезазначених договорів із генпідрядником позивачем залучено контрагентів, які виконували роботи, наприклад, влаштування електромереж, що не суперечить діловій меті і очікуваному результату від діяльності позивача.
Особливу увагу звернула на те, що усі контрагенти станом на момент здійснення господарських операцій зареєстровані належним чином. Позивач знайшов їх через мережу Інтернет, до цього ніколи з ними не співпрацював, як і надалі. Господарські відносини мали разовий характер.
Податковим органом при формуванні висновків стосовно контрагентів позивача не вказано за який період здійснювався аналіз інформаційних систем баз даних ДПС по контрагентах та встановлено відсутність на балансі власних чи орендованих транспортних засобів чи трудових ресурсів, а тому не доведено, що саме в період господарських відносин із позивачем такі були відсутні.
Рух активів між позивачем та його контрагентами відбувся, що підтверджується відповідними банківськими та бухгалтерськими документами.
Крім того, контрагенти позивача надаючи позивачу в оренду будівельні матеріали чи здійснюючи їх поставку мали право здійснювати таку діяльність, оскільки така зафіксована у їх КВЕД.
Стосовно ненадання товарно-транспортних накладних зазначила, що за відповідними договорами постачання здійснюється постачальником, а тому умови транспортування позивачу невідомі.
У контексті викладених доводів сторін суд вважає за доцільне зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Зі змісту долучених до матеріалів справи первинних документів з'ясовано, що такі містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення та зумовили зміну майнового стану позивача.
Відповідач не надав суду належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару обумовленого укладеним договором з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які б свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
Крім того, висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Така позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.03.2021 у справі №826/9061/17.
Також критично оцінює суд покликання відповідача щодо не встановлення придбання контрагентами будь-яких послуг, необхідних для провадження господарської діяльності, у тому числі оренди складських, виробничих приміщень, послуг зберігання, транспортування тощо.
Відсутність (недостатність) у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Суд звернув увагу на наданий стороною відповідача витяг з Єдиного державного реєстру податкових накладних /Т.2, арк.спр.49-125/ стосовно відсутності зареєстрованих контрагентами позивача податкових накладних щодо придбання товарів та послуг, які в подальшому придбані позивачем від цих контрагентів, однак зауважує, що Єдиний державний реєстр податкових накладних містить відомості щодо операцій з придбання та реалізації, які оформлялися шляхом складення податкових накладних. Однак платник податків не позбавлений можливості придбавати той чи інший товар, послугу, у постачальників, які не є платниками ПДВ і у цьому випадку такі відомості у Єдиному реєстрі не можуть бути відображені.
Доцільно зауважити, що відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних можливо встановити, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних, на що на обґрунтування своєї позиції посилається відповідач, також не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне здійснення таких операцій. За умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявленого контрагента порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.
Ба більше, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.
Аналогічний правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №580/2317/19.
В ході судового розгляду суду не надано пояснень, яким чином такі мови договору створюють для позивача обов'язок володіти відповідними документами, а також яким чином такі впливають на бухгалтерський та податковий облік саме позивача.
Покликання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства у розглядуваній справі не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Також податковим органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів-підрядників, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Суд при вирішенні цієї справи також враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.
Також у рішеннях у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Європейський суд з прав людини звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст. 77 КАС України.
Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суд дійшов висновку, що первинні документи досліджені в ході судового розгляду та долучені до матеріалів справи складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями.
Отже, висновок контролюючого органу про допущення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України в частині заниження податку на додану вартість на суму 3143524,00 грн., сформованого внаслідок господарських операцій з контрагентами ТОВ «Галичина Лісбуд», ТОВ «Е.Р.А.», ТОВ «БУЛЬДОЗЕРБУДГРУП», ТОВ «АСТБУД», ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК», ТОВ «АВЕРС ФОРВАРД», ТОВ «ПРІМАВЕРА ТРАСТ», не знайшов свого документального підтвердження та повністю спростовано в ході судового розгляду.
За таких обставин, винесене податкове повідомлення-рішення від 30.09.2021 №21454/13-01-07-06 є безпідставним та необґрунтованим, не відповідає критеріям правомірності (ч. 2 ст. 2 КАС України), а тому підлягає скасуванню.
Оскільки реальність господарських операцій підтверджено та доведено в ході судового розгляду, з позиції суду твердження про невірність визначення показників податкових декларацій з податку на прибуток (в частині визначення показників фінансової звітності), що ніби то зумовило завищення витрат у рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» всього на суму 14745702,00 грн., а у наслідку заниження показників рядка 04 Декларацій з податку на прибуток «Об'єкт оподаткування» на цю ж суму за відповідні періоди по операціях з контрагентами ТОВ «Галичина Лісбуд», ТОВ «Е.Р.А.», ТОВ «БУЛЬДОЗЕРБУДГРУП», ТОВ «АСТБУД», ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ МАЙДАНЧИК», ТОВ «АВЕРС ФОРВАРД», ТОВ «ПРІМАВЕРА ТРАСТ», є також хибними та спростованими у повному обсязі.
За таких обставин, винесене податкове повідомлення-рішення від 30.09.2021 №21457/13-01-07-06 є також безпідставним та необґрунтованим, не відповідає критеріям правомірності (ч. 2 ст. 2 КАС України), а тому підлягає скасуванню.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути удові витрати у виді судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області №21454/13-01-07-06 від 30.09.2021.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області №21457/13-01-07-06 від 30.09.2021.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Містобуд Інвест»» (79035, м. Львів, вул. Пасічна, 127/23; ЄДРПОУ 39514973) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ ВП 43968090) судові витрати у виді судового збору в сумі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2022.
Суддя Кравців О.Р.