Справа № 6-362/11
Провадження № 6/461/48/22
27.06.2022 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові заяву начальника Шевченківського ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Романа Савойника про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,
встановив:
Фактичні обставини справи, суть заяви та дані про особу, яка її заявила, суть питання, яке вирішується судом.
Начальник Шевченківського ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Роман Савойник звернувся до суду із заявою, в якій просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке було встановлено на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2011 року за цивільною справою №6-362/11.
Заяву мотивує тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 18.02.2022 справа №462/5772/21 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Шевченківський ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про звільнення від сплати заборгованості по сплаті аліментів та додаткових витрат на утримання дитини задоволено та звільнено ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментах у розмірі 92377,57 грн. за виконавчим листом, виданим 13.03.2009 року Сихівським районним судом м. Львова у справі 2-3771/03, з урахуванням рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20.08.2018 року у справі 464/1267/18 та звільнено ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментах у розмірі 80830,47 грн. за виконавчим листом, виданим 04.05.2011 року Франківським районним судом м. Льва у справі 2-772/07. Дитина, на користь якої стягувалися аліменти досягнула повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 . 20.04.2022 року державним виконавцем Відділу винесено постанови про закінчення ЗВП № 56542746 в складі котрого перебували ВП № 52922168 та ВП № 5292226, відповідно до п.7 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, наявні правові підстави для скасування обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Начальник Шевченківського ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Роман Савойник подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Боржник ОСОБА_1 не з'явився у судове засідання, про причину неявки суд не повідомив.
Суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, які є достатніми для прийняття рішення, оскільки відповідно до положень ст.441 ЦПК України, неявка зазначених осіб на розгляд справи не є перешкодою для розгляду заяви.
Мотиви та висновки суду, а також положення закону, яким керувався суд,
постановляючи ухвалу.
Судом встановлено, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2011 року подання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Гнатишина Н.Б. задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України -громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до сплати заборгованості згідно виконавчих листів №2-377, виданого 13.03.2009 року Сихівським районним судом м.Львова та №2-772/07, виданого 04.04.2011 року Франківським судом м. Львова.
Із заяви начальника Шевченківського ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Романа Савойника про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, вбачається, що 20.04.2022 року державним виконавцем Відділу винесено постанови про закінчення ЗВП № 56542746 в складі котрого перебували ВП № 52922168 та ВП № 5292226, відповідно до п.7 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
20.04.2022 року винесено постанови про скасування тимчасових обмежень щодо боржника ОСОБА_1 , у тому числі постанову про скасування тимчасового обмеження виїзду з України.
25.05.2022 року на адресу Відділу надійшов лист із ДПС України із повідомленням, що станом на 14.05.2022 року в органах охорони державного кордону ДПС України виконується ухвала Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2011 року у цивільній справі № 6-362/11 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до виконання зобов'язань по виконанню виконавчих листів №2-377 від 13.03.2009, виданого Сихівським районним судом м. Львова та №2-772/07 від 04.04.2011, виданого Франківським районним судом м. Львова, що виконувалися в межах ЗВП № 56542746 (ВП № 52922168 та ВП № 52922206) та були завершені 20.04.2022 року.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Вказаним Законом врегульовано права та обов'язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.
Частини 1-3 статті 441 ЦПК встановлюють, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду.
Беручи до уваги, що 20.04.2022 року винесено постанову про скасування тимчасових обмежень щодо боржника ОСОБА_1 , а виконавче провадження закрито, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення.
Керуючись ст.441 ЦПК України, суд -
постановив:
Заяву задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, застосоване щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлене ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 18.08.2011 року у цивільній справі №6-362/11.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя Стрельбицький В.В.