Справа № 463/3088/21
Провадження № 2/463/22/22
15 червня 2022 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді - Леньо С. І.
з участю секретаря - Станько Р.О.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, з врахуванням зменшення розміру позовних вимог просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 13 584 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідчка ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2 . 01.09.2020 з незалежних від нього причин (обрив шлангу умивальника) відбулось залиття квартири відповідачки. Після чого 02.09.2020 близько 17.30 год. відповідачка постукала в двері його квартири, після того як він відчинив двері, остання без будь - яких пояснень облила квартиру речовиною чорного кольору (фарбою чи автомобільним маслом). Внаслідок неправомірних дій відповідачки було пошкоджено стіни, стелю, підлогу та техніку у квартирі, після чого відповідачка нанесла йому кілька ударів шваброю, чим нанесла йому тілесні ушкодження. Крім того, відповідачка облила фарбою червоного кольору вхідні двері і стіни в спільному коридорі. Внаслідок неправомірних дій відповідачки він був змушений звернутись в поліцію. У зв'язку з пошкодженням квартири йому завдано матеріальну шкоду, яка згідно заяви про зменшення позовних вимог становить 13 584 грн., яку просить стягнути з відповідачки в примусовому порядку.
11.05.2021 відповідачкою подано відзив на позовну заяву, згідно якого остання проти задоволення позову заперечує, вважає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння шкоди, а також наявності причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправними діями (бездіяльністю) відповідачки, тому вважає, що позов не підлягає до задоволення.
16.09.2021 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої він просить стягнути з відповідачки на його користь матеріальну шкоду в сумі 13584 грн.
28.09.2021 відповідачкою подано письмові пояснення, які за змістом аналогічні відзиву на позовну заяву.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Інформація про рух справи та процесуальні дії, вчинені судом в процесі її розгляду.
Позовна заява поступила до суду 22.03.2021.
Суддя своєю ухвалою від 08.04.2021 прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі, призначивши справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.
Одночасно з відкриттям провадження у справі суд направив сторонам інформаційне повідомлення про права та обов'язки сторін (а.с.31), в тому числі про обов'язок подати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також неможливість приховування доказів. Цим же повідомленням сторонам роз'яснено порядок та строки подання доказів.
Таким чином, суд виконав вимоги ст. 221 ЦПК України.
Ухвалою від 01.06.2021 відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Відповідно до ухвали суду від 30.09.2021 прийнято заяву представника позивача в порядку ст.49 ЦПК України про зменшення розміру позовних вимог, відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та ухвалено викликати учасників справи в судове засідання та попереджено їх про наслідки неявки.
Узагальнена позиція сторін під час розгляду справи.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні наведеним мотивам позову, просили позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, подала заяву про проведення судового розгляду справи в її відсутності.
В силу вимог Закону та враховуючи предмет спору дана справа є малозначною, а тому, відповідно до вимог ч.3 ст.279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.
Перед тим, як закінчити з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази. Суд також розглянув усі клопотання сторін, попередньо надавши можливість протилежній стороні висловити свою позицію.
Відтак, суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу ч.ч.2, 3, 4 ст. 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.
Суд у відповідності до вимог ч.7 ст.81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч.3 ст.367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Позиція суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з огляду на таке.
Фактичні обставини справи.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.8). Відповідач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с.11).
Згідно заяви позивача ОСОБА_1 від 02.09.2020 до Личаківського ВП (а.с.14), останній просить «вжити міри до ОСОБА_3 , яка є власницею квартири за адресою АДРЕСА_3 , яка 02.09.2020 року близько 17:30 год. постукала йому в двері, не говорячи нічого увірвалась. Після цього як облила квартиру фарбою почала бити шваброю по голові, чим завдала тілесні ушкодження».
Вказаний факт зареєстровано Личаківським ВП ГУНП у Львівській області (а.с.18), проведено відповідну перевірку (а.с.19), також факт пошкодження квартири підтверджується долученими до матеріалів справи фотографіями (а.с.20-24).
Листом начальника Личаківського ВП ГУНП у Львівській області від 14.09.2020 (а.с.16) позивача повідомлено про те, що в даному конфлікті наявні цивільно-правові відносини.
Відповідно до звіту про оцінку розміру відшкодування збитків при пошкодженні квартири за адресою: АДРЕСА_3 такий становить 13 584 грн. (а.с.49-60).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною першою статі 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає в особи, яка її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, що власне є підставою цивільно-правової відповідальності.
Частина друга статті 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз'яснено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна ману юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Водночас, під час розгляду цивільної справи № 757/31418/15-ц (постанові від 13.11.2019р.), у якій предметом позову також було відшкодування матеріальної та моральної шкоди Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що у справах про відшкодування шкоди потерпілі подають докази, що підтверджують факт завдання їм шкоди за участю відповідача, розмір такої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду, при цьому обов'язок доведення відсутності своєї вини несе відповідач.
З врахуванням наведених мотивів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими так як судом встановлено, що саме з вини відповідача позивачу завдано матеріальної шкоди, так як відповідачкою було пошкоджено квартиру позивача внаслідок конфлікту пов'язаного з попереднім залиттям квартири відповідачки з квартири позивача, що стверджується судовим рішенням від 30.09.2021. Тому суд не приймає до уваги посилання відповідачки на те, що її вина не доведена жодними належними та допустимими доказами. При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Зокрема відповідачка не була позбавлена можливості доводити обставини, які б підтверджували відсутність її вини у завданні шкоди позивачу, зокрема відповідачка в своїх заявах по суті справи лише зацитувала чинне законодавство України та судову практику та жодним чином доводів позивача не спростувала.
Тому суд приймає рішення про задоволення позову.
Щодо судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений при поданні позовної заяви в розмірі 914,80 грн. та 650 грн. витрат сплачених за проведення експертної оцінки.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,81,82,141,223,263-265,268,279 ЦПК України, ст.ст. 3, 8, 11, 15, 16, 22, 23, 386, 1166, 1167, 1192 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) 13 584 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири грн.) матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 908 грн. судового збору та 650 грн. витрат за проведення експертної оцінки.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 21.06.2022.
Суддя: Леньо С. І.