"21" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/751/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
при секретарі судового засідання Борисовій Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Муходінов М.Л.,
від відповідача: Гармац О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" до відповідача: Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 375468,60 грн штрафу.
Встановив:
03.05.2022 р. від Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - ПРАТ "ІНГЗК", позивач) до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява про стягнення з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ", відповідач) 380932,80 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу (концентрат залізорудний) до ДП "МТП "ЮЖНИЙ" за залізничними накладним №№ 46886099 (штраф 30% від провізної плати (7806,00 грн за кожний вагон) за прострочення доставки 31 вагону у розмірі 72595,80 грн), 46886081 (штраф 30% - за прострочення доставки 6 вагонів у розмірі 14050,80 грн), 46886107 (штраф 30% - за прострочення доставки 11 вагонів у розмірі 25759,80 грн), 46886115 (штраф 30% - за прострочення доставки 4 вагонів у розмірі 9367,20) 46886073 (штраф 30% - за прострочення доставки 1 вагону у розмірі 2341,80 грн), 46928669 (штраф 30% - за прострочення доставки 3 вагонів у розмірі 7025,40 грн), 46928651 (штраф 30% - за прострочення доставки 2 вагонів у розмірі 4683,60 грн), 47186150 (штраф 30% - за прострочення доставки 6 вагонів у розмірі 14050,80 грн), 47186234 (штраф 30% - за прострочення доставки 4 вагонів у розмірі 9367,20 грн), 47186168 (штраф 30% - за прострочення доставки 6 вагонів у розмірі 14050,80 грн), 47186143 (штраф 30% - за прострочення доставки 37 вагонів у розмірі 86646,60 грн), 46928644 (штраф 30% - за прострочення доставки 48 вагонів у розмірі 112406,40 грн), 47006358 (штраф 20% - за прострочення доставки 1 вагону у розмірі 1561,20 грн), 47475660 (штраф 20% - за прострочення доставки 1 вагону у розмірі 1561,20 грн), 47781299 (штраф 30% - за прострочення доставки 1 вагону у розмірі 2341,80 грн), 47881024 (штраф 30% - за прострочення доставки 2 вагонів у розмірі 3122,40 грн). Крім того, позивач просить стягнути з АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" 16528,15 грн судових витрат, з яких 5749,15 грн судового збору та 10779,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2022 р. позовній заяві ПРАТ "ІНГЗК" присвоєно єдиний унікальний номер справи - 916/751/22 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.05.2022 р. прийнято позовну заяву ПРАТ "ІНГЗК" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/751/22, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 07.06.2022 р.
26.05.2022 р. АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" звернулось до Господарського суду Одеської області з відзивом на позов, в якому повідомляє про часткове визнання прострочення доставки вантажу, однак зазначає про невірно здійсненний позивачем розрахунок розміру штрафу за деякими залізничними накладним та надає власний контррозрахунок, відповідно до якого розмір штрафу за залізничними накладними: № 47881024 становить 1561,20 грн (штраф 10% від провізної плати (7806,00 грн за кожний вагон) за прострочення доставки 2 вагонів у розмірі 1561,20 грн), № 47006358 становить 780,60 грн (штраф 10% - за прострочення доставки 1 вагону у розмірі 780,60 грн), № 47475660 становить 780,60 грн (штраф 10% - за прострочення доставки 1 вагону у розмірі 1561,20 грн) та повідомляє про відсутність правових підстав для нарахування штрафу за залізничною накладною № 46886073, оскільки вантаж доставлено вчасно.
Крім того, просить на підставі частини 3 статті 551 ЦК України зменшити розмір штрафу за прострочення доставки вантажу на 95 % посилаючись на скрутне економічне становище, пов'язане у тому числі з введенням в Україні з 24.02.2022 р. режиму воєнного стану. Зазначив, що АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" є стратегічно важливим підприємством залізничного транспорту, яке на теперішній час здійснює вантажні, пасажирські перевезення, в тому числі перевезення військових пасажирів та перевезення військових вантажів. АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" несе щоденно мільйонні збитки в зв'язку із: здійсненням десятків евакуаційних рейсів, проїзд в яких є безкоштовним; пошкодженням та відповідним відновленням, втратою майна в зв'язку із бойовими діями на території України; критичним зменшенням обсягів вантажних перевезень в зв'язку із бойовими діями на території України. Таким чином, стягнення з відповідача значних сум штрафів загрожує зривом перевезень військових вантажів та пасажирів, ремонтів пошкоджених рухомого складу та інфраструктури, що, у свою чергу, в умовах воєнного стану може призвести до загибелі тисяч військовослужбовців Збройних Сил України та мирних осіб, до масштабних та незворотних негативних наслідків для держави.
31.05.2022 р. від ПРАТ "ІНГЗК" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до 375468,60 грн (посилається на помилкове застосування невірного коефіцієнту суми штрафу за залізничними накладними №№ 47881024, 47006358, 47475660 внаслідок чого загальну суму штрафу завищено на 3122,40 грн; відсутність штрафу за залізничною накладною № 46886073).
Окрім заяви про зменшення розміру позовних вимог, 31.05.2022 р. від ПРАТ "ІНГЗК" надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення в повному обсязі та відмовити у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу, посилаючись на те, що відповідач є професійним перевізником та має можливість здійснювати загальне планування руху по залізничним шляхам на предмет технічної і технологічної можливості перевезень, ним не використано право на проставлення відмітки у перевізних документах щодо причин затримки вантажу, які дають йому право на збільшення терміну доставки. На думку ПРАТ "ІНГЗК" заявлена до стягнення сума штрафу нарахована правомірно та зменшенню не підлягає.
В судовому засіданні 07.06.2022 р. судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2022 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 21.06.2022 р.
Ухвалами Господарського суду Одеської області за наявності пред'явлених клопотань забезпечено участь представника позивача в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
Під час розгляду справи представник позивача підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному об'ємі, представник відповідача натомість наполягав на задоволенні викладеного у відзиві клопотання про зменшення розміру позовних вимог.
21.06.2022 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, статтею 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до статті 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 3 статті 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії) (пункт 3 Статуту).
Відповідно до пункту 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Положеннями пункту 22 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Господарським судом встановлено, що ПРАТ "ІНГЗК" на адресу ДП "МТП "ЮЖНИЙ" (станція призначення Берегова (єксп.) Одеської залізниці) у жовтні-листопаді 2021 р. за залізничними накладними №№ 46886099, 46886081, 46886107, 46886115, 46928669, 46928651, 47186150, 47186234, 47186168, 47186143, 46928644, 47006358, 47475660, 47781299, 47881024 надіслано вагони з вантажем - концентратом залізорудним. Проти чого не замечує АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ".
Положення пункту 133 Статуту передбачають, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
За наявним на кожній із зазначених накладних переступним підписом ДП "МТП "ЮЖНИЙ" передано право на пред'явлення претензій ПРАТ "ІНГЗК".
Відповідно до статті 41 Статуту та пункту 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни; обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах календарним штемпелем станції відправлення.
Пунктами 1.1. та 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 865/5086, встановлено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. пункту 1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Згідно п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Суд зазначає, що прийняття відповідачем вантажу до перевезення від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання доставити переданий вантаж у терміни, встановлені договором, пунктом 41 Статуту та Правилами обчислення термінів доставки вантажів.
Разом з тим, як встановлено судом в процесі розгляду справи, вантаж, що прямував за вказаними позивачем залізничними накладними, відповідачем було доставлено із порушенням встановлених термінів доставки, про що свідчать відповідні записи у залізничних накладних, а саме календарні штемпелі прибуття вантажу (графа 51) та видачі вантажу (графа 52).
Водночас, відповідно до пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів про причини затримки, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. В залізничних накладних, за якими вагони були доставлені з порушенням встановлених строків і оригінали яких були додані до позовної заяви, відсутні будь-які відмітки залізниці, які б свідчили про підстави збільшення терміну доставки.
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 116 Статуту, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу (з урахуванням прийнятого до розгляду клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог), господарським судом встановлено, що рахунок є арифметично та методично вірним, здійсненим у відповідності до приписів законодавства України, відтак стягненню з АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" на користь ПРАТ "ІНГЗК" підлягає 375468,60 грн штрафу, однак стягнення штрафу у розмірі 375468,60 грн унеможливлюється наступним.
За приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Водночас за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 р. у справі № 922/4294/19.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Слід також зауважити, що в постанові від 18.10.2019 р. по справі № 910/1526/19, Верховний Суд погодився із зменшенням на підставі статті 233 Господарського кодексу України штрафу, нарахованого відповідно до статті 116 Статуту залізниць України.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи інтереси сторін, ступінь виконання зобов'язання, незначність прострочення виконання відповідачем доставки вантажу, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу, суд вважає за доцільне та правомірне зменшити на 50% нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді штрафу до 187734,30 грн
З урахуванням конкретних обставин в їх сукупності суд дійшов висновку, що зменшення розміру штрафу на 50 % є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Згідно із пунктом 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, без урахування зменшення розміру пені.
Звертаючись із позовом (з урахуванням заяви про зменшення) ПРАТ "ІНГЗК" заявлено до стягнення з АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ", окрім 5632,03 грн судового збору, 10779,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 та пунктом 3 частини 3 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
При цьому частиною 2 вказаної статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У позовній заяві ПРАТ "ІНГЗК" наведено орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Приписами частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим частиною 8 вказаної статті передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Господарський суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не було надано докази на підтвердження реальності понесених витрат на правову допомогу (акти приймання-передачі послуг, платіжні документи про сплату таких послуг тощо). Водночас пунктами 3.1. та 6.1. доданої до позовної заяви Додаткової угоди від 31.08.2021 р. № 29 до Договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 16.03.2018 р. № 180316-МІХ/ІНГЗК/1 передбачено, що складання та наявність актів приймання-передачі наданих послуг є підставою для оплати таких послуг та показником реальності понесення таких витрат. Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд не вирішував питання розподілу витрат позивача на правову допомогу.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Керуючисьст.ст.13,20,73,74,76,86,126,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" до відповідача: Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 375468,60 грн штрафу задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, Код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, Код ЄДРПОУ 40081200) на користь Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50064, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, Код ЄДРПОУ 00190905) 187734/сто вісімдесят сім тисяч сімсот тридцять чотири/грн 30 коп. штрафу та 5632/п'ять тисяч шістсот тридцять дві/грн 03 коп. судового збору.
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 27 червня 2022 р.
Суддя С.Ф. Гут