ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2022Справа № 910/1956/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного провадження матеріали господарської справи
за позовом Селянського фермерського господарства «Татіана»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Роял Експрес»
про стягнення 250.426,79 грн
Представники сторін: не викликались
Суть спору :
09.02.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Селянського фермерського господарства «Татіана» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Роял Експрес» про стягнення 250.426,79 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що між сторонами укладено договір постачання нафтопродуктів № 167 від 31.05.2021, на виконання умов якого відповідачем було виставлено рахунок № 71 від 31.05.2021, а позивачем в свою чергу було перераховано відповідачу передоплату товару у розмірі 1.732.800,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1745 від 31.05.2021. Проте, відповідачем було поставлено товар лише на суму 1.492.898,40 грн, що підтверджується видатковими накладними № 68 від 01.06.2021 та № 90 від 07.06.2021. У зв'язку з тим, що відповідачем було порушено умови договору та строки поставки товару, позивачем було надіслано відповідачу претензію № 1 від 04.01.2022 про повернення коштів, на яку відповідачем відповіді надано не було. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 250.426,79 грн, з яких 239.901,60 грн основного боргу, 120,94 грн штрафу, 6.776,15 грн інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 3.628,10 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 відкрито провадження у справі № 910/1956/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.
Згідно з Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.02.2022 було направлено відповідачу лише 14.04.2022 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02034, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-Ф (номер відправлення 0105491997857).
Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 16.02.2022, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 01.06.2022, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105491997857, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 17.06.2022 включно.
Відповідач вимог ухвали про відкриття впровадження у справі від 16.02.2022 не виконав та відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, проте, з огляду на обставину введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, у розумний строк.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
31.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Роял Експрес» (постачальник, відповідач) та Селянським фермерським господарством «Татіана» (покупець, позивач) було укладено договір постачання нафтопродуктів № 167 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався у відповідності із замовленням передати у власність покупця наступні нафтопродукти, далі по тексту - товар: бензин, А-92, бензин А-95, дизельне паливо.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставку товару повністю не здійснив, в зв'язку з чим має повернути сплачені кошти в розмірі 239.901,60 грн. За не своєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 6.776,15 грн інфляційних втрат та 3.628,10 грн 3% річних. Крім цього позивачем за порушення строків поставки товару нараховано штраф в розмірі 120,94 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків до їх повного проведення.
Відповідно до п. 1.2 договору покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1.3 договору кількість, асортимент і ціна товару вказуються в накладних.
Згідно з п. 4.1 договору загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних.
Відповідно до п.п. 4.3, 4.5 договору у випадку погодження сторонами попередньої оплати за товар, покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата здійснюється згідно рахунку-фактури постачальника.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № 71 від 31.05.2021 позивачем згідно платіжного доручення № 1745 від 31.05.2021 здійснено 100% попередню оплату товару за договором в розмірі 1.732.800,00 грн.
Умовами п. 3.5 договору визначено, що постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару.
Матеріали справи заявки позивача на постачання товару не містять.
Разом з цим, відповідно до п 3.6 договору у випадку поставки товару за цим договором на умовах 100% передплати, покупець зобов'язаний прийняти у своє розпорядження товар у строк не пізніше ніж через 3 (три) робочі дні з дати зарахування грошових коштів на банківському рахунку постачальника, а у випадку порушення покупцем цього строку з будь-яких причин, постачальник має право повернути грошові кошти покупцю, отримані за такий товар, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати порушення вищезазначеного строку, якщо інше сторони не обумовлять у відповідній додатковій угоди до цього договору.
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, з огляду на умови договору відповідач мав поставити позивачу сплачений ним товар у строк до 03.06.2021 включно.
Пунктом 5.1 договору визначено, що товар вважається переданий постачальником і прийнятий покупцем:
5.1.1 по якості - відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт, або сертифікат заводу-виробника);
5.1.2 по кількості - відповідно до товарно-транспортної та видаткової накладної на товар, у відповідності з вибраним базисом поставки товару.
Згідно з п. 3.7 договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі. Моментом передачі товару вважається дата фактичного переходу товару, що підтверджується підписанням накладних на отримання товару покупцем.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем поставлено позивачу товар загальною вартістю 1.492.898,40 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:
№ 68 від 01.06.2021 на суму 749.436,00 грн,
№ 90 від 07.06.2021 на суму 743.462,40 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать, що відповідач досі товар вартістю 239.901,60 грн (1.732.800,00 грн - 1.492.898,40 грн) позивачу не поставив.
Згідно з п. 4.12 договору якщо за результатами звірки взаєморозрахунків буде встановлено, що сума, яка надійшла від покупця в порядку передплати за партію товару, яка підлягає отриманню згідно з відповідною заявкою покупця, перевищує вартість поставленого товару, постачальник повертає надмірно сплачену суму грошових коштів протягом 3 (трьох) робочих днів згідно даного пункту договору та акту звірки взаєморозрахунків між сторонами.
Між сторонами складено (підписано та скріплено печатками обох сторін) акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого станом на 30.06.2021 заборгованість відповідача перед позивачем становить 239.901,60 грн.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 1 від 04.01.2022, в якій позивач просив, у зв'язку з не поставленням товару, повернути грошові кошти в сумі 239.901,60 грн протягом 5 (п'яти) днів з дня її отримання. Дана претензія надіслана відповідачу 05.01.2022 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 05.01.2022.
Згідно роздруківки з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет вбачається, що дане поштове відправлення вручено відповідачу 11.01.2022, проте залишено відповідачем без відповіді та задоволення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати в розмірі 239.901,60 грн на підставі вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо поставки товару у повному обсязі не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 6.4 договору передбачено, що у випадку умисного порушення строків поставки товару, постачальник на вимогу покупця сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості товару, поставку якого прострочено.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено нарахування штрафу в розмірі 120,94 грн на суму 239.901,60 грн за період прострочення з 01.07.2021 до 31.12.2021, що не відповідає умовам п. 6.4 договору, оскільки останній не передбачає нарахування штрафу за період прострочення виконання зобов'язання.
За розрахунками суду штраф становить 239,90 грн (0,1% від вартості непоставленого товару 239.901,60 грн).
Проте, у зв'язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред'явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром штрафу - 120,94 грн.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення коштів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 6.776,15 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму 239.901,60 грн за період з липня по листопад 2021 року) та 3.628,10 грн - 3% річних (нарахованих на суму 239.901,60 грн за період з 01.07.2021 по 31.12.2021).
Суд приходить до висновку, що позивачем невірно визначено період прострочення повернення коштів, зокрема початковою датою зазначено 01.07.2021.
Проте, на думку суду, з урахуванням умов п. 4.12 договору, обов'язок відповідача з повернення грошових коштів слід обраховувати протягом 3 (трьох) робочих днів з дня складанням акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2021, та відповідно першим днем прострочення з повернення грошових коштів є 06.07.2021.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Такий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду № 910/13071/19 від 20.11.2020.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6.776,15 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).
За результатами здійснення судом власного перерахунку 3% річних становлять 3.529,51 грн (за період з 06.07.2021 по 31.12.2021), які підлягають задоволенню.
В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено період прострочення.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Селянського фермерського господарства «Татіана» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Роял Експрес» (02034, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1-Ф, код ЄДРПОУ 42997177) на користь Селянського фермерського господарства «Татіана» (37440, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Осавульщина, вул. Франка, 90 а, код ЄДРПОУ 24828229) 239.901 (двісті тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот одна) грн 16 коп. основного боргу, 120 (сто двадцять) грн 94 коп. штрафу, 6.776 (шість тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 3.529 (три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн 51 коп. 3% річних, 3.754 (три тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн 92 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В.Сівакова