ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.06.2022Справа № 910/11069/21
За позовом ОСОБА_1
до відповідача-1: Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк"
відповідача-2: Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Дроботя Аліса Віталіївна
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Латуж"
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Плодоовоч-Уж"
про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники:
від позивача - Логутова С.В.,
від відповідача - 1 - Мікрюков С.В.,
від відповідача - 2 - Шерегі В.М.,
від третьої особи - 1 - не з'явились,
від третьої особи - 2 - не з'явились,
від третьої особи - 3 - не з'явились
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" (далі - відповідач-1, АТ "Комінвестбанк", Банк), Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод (далі - відповідач-2, ОП Ужгородський коньячний завод, Завод) з вимогами:
- визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.03.2020, укладений між Публічним акціонерним товариством "Комерційний інвестиційний банк" та Орендним підприємством Ужгородський коньячний завод (далі - Договір купівлі-продажу), предметом якого є нежитлове приміщення загальною площею 683,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, б. 58-а, приміщення 172 (далі - Об'єкт нерухомості), посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботею Алісою Віталіївною;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 51815924 від 30.03.2020 року, прийняте приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботею Алісою Віталіївною, на підставі якого право власності на Приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 850395180000) було зареєстроване за Орендним підприємством Ужгородський коньячний завод;
- припинити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод на Приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 850395180000), зареєстроване на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботею Алісою Віталіївною за реєстраційним номером 90.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умови укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний інвестиційний банк" та Орендним підприємством Ужгородський коньячний завод Договору купівлі-продажу, який є вчиненим між пов'язаними особами, не відповідали поточним ринковим умовам в частині визначеної сторонами ціни продажу приміщень, що свідчить про наявність правових підстав для визнання такого правочину недійсним у відповідності до приписів ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність". При цьому, в якості обґрунтування наявності порушених прав спірним Договором купівлі-продажу позивач вказував на те, що він є власником опосередкованої істотної участі в Банку та пов'язаною з Банком особою, що в силу приписів ст. 58 вказаного Закону покладає на нього ризики понесення цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності за наслідками вчинення правочину, який не відповідає приписам законодавства, а тим самим, створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення його до неплатоспроможності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 (після усунення позивачем визначених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 про залишення позовної заяви без руху недоліків) постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №910/11069/21, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 20.09.2021, залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, а саме: приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Дроботю Алісу Віталіївну, у якості третьої особи-1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Латуж", у якості третьої особи-2, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Плодоовоч-Уж", у якості третьої особи-3.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, яку ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 та постановою Верховного Суду від 11.04.2022, було задоволено та вжито заходів забезпечення позову шляхом: накладення арешту на нежитлове приміщення загальною площею 683,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, 58-а, приміщення 172 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 850395180000), власником якого є Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод (Україна, 88014, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Тімірязєва, буд. 19; ідентифікаційний код 00412122); заборони будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які дії з державної реєстрації права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили, стосовно нежитлового приміщення загальною площею 683,9 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, 58-а, приміщення 172 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 850395180000).
13.08.2021 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від відповідача - 1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач - 1 проти позову заперечував, вказував, зокрема, на те, що: ОСОБА_1 не підпадає під визначення власника істотної участі у розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність" та не здійснює жодного вирішального впливу на діяльність АТ "Комінвестбанк"; позов заявлено з метою захисту права власності, а не корпоративних прав, а тому, з огляду на суб'єктний склад учасників, даний спір не відноситься до юрисдикції господарського суду. Відтак відповідач - 1 просив суд закрити провадження у справі, повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
16.08.2021 через відділ діловодства суду від відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач - 2 проти позову заперечував, звертав увагу на те, що навіть якщо б ОСОБА_1 був акціонером товариства, то укладення спірного договору було б не прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном, що виключає існування права на оскарження таких дій в судовому порядку.
26.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист разом з доказами направлення третім особам - 1, 2, 3 копії ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 18.08.2021.
06.09.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача - 2 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, відповідно до якого відповідач - 2 просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із тим, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах.
13.09.2021 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від представників відповідача - 1 та 2 надійшли клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 клопотання відповідача - 1 та 2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
14.09.2021 через відділ діловодства суду від представника третьої особи - 3 надійшли письмові пояснення щодо позову, згідно яких третя особа - 3 вказувала на те, що спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та похідних вимог - скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і припинення права власності на об'єкт нерухомості, не підпадаєпід господарську процесуальну дієздатність позивача фізичної особи, тим більше за заявою фізичної особи яка не є прямим учасником (засновником/акціонером/членом) юридичної особи відповідача, а тому третя особа - 3 просила закрити провадження у справі.
20.09.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на пояснення ТОВ "Плодоовоч-Уж" (третьої особи - 3), відповідно до яких позивач зазнач0в про те, що обставини наявності у ОСОБА_1 статусу власника істотної участі в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність" підтверджуються наявними в матеріалах справи документами (зокрема, рішенням Національного банку України від 19.05.2017 №163), а тому посилання третьої особи - 3 на зворотне є необґрунтованими.
20.09.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зупинення провадження у справі №910/11069/21 до набрання сили судовим рішенням, ухваленим за результатом перегляду судом касаційної інстанції постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №910/11069/21.
У підготовче засідання, призначене на 20.09.2021, з'явився представник позивача. Представники відповідача - 1 та 2 приймали участь у даному засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon". Інші учасники справи не з'явились.
У підготовчому засіданні 20.09.2021 суд долучив до матеріалів справи подані учасниками справи зяви по суті спору та заяви з процесуальних питань.
У підготовчому засіданні 20.09.2021 суд оголосив перерву до 04.10.2021.
29.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли відповіді на відзиви Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод та Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк", згідно яких позивач вказував, що безпідставним є твердження відповідачів про те, що купівля-продаж спірної нерухомості була здійснена за ринковою ціною, адже, на його думку, ці обставини спростовуються поданими позивачем доказами; в даному випадку позивач звернувся з позовом не за захистом інтересів банку, а просить запобігти порушенню його прав, адже ОСОБА_1 , як власник опосередкованої істотної участі, зобов'язаний вживати заходів для запобігання неплатоспроможності банку, оскільки в іншому випадку несе відповідальність своїм майном за його діяльність.
29.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку для подання відповідей на відзиви.
01.10.2021 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від відповідача - 1 надійшли заперечення на заяву позивача щодо зупинення провадження у справі.
01.10.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення щодо ненадання до судового засідання 04.10.2021 приватним нотаріусом Дроботею Алісою Віталіївною документів, витребуваних ухвалою суду від 18.08.2021.
У підготовче засідання, призначене на 04.10.2021, з'явився представник позивача. Представники відповідача - 1 та 2 приймали участь у даному засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon". Інші учасники справи не з'явились.
У підготовчому засіданні 04.10.2021 суд долучив до матеріалів справи подані учасниками справи зяви по суті спору та заяви з процесуальних питань.
Протокольними ухвалами суду від 04.10.2021 задоволено клопотання позивача про поновлення строку для подання відповідей на відзиви відповідачів та долучено відповіді до матеріалів справи; відхилено заяву позивача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 відкладено підготовче засідання у справі на 25.10.2021.
13.10.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, отриманих від приватного нотаріуса Дроботі Аліси Віталіївни на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 18.08.2021.
18.10.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача - 2 надійшли пояснення у справі, за змістом яких відповідач - 2 вказував, що відсутність договору про проведення судової експертизи та невідповідність розрахунків експерта Національним стандартам з оцінки вказують на необґрунтованість наданого позивачем висновку експерта, в якості доказів підтвердження реальної вартості проданих за спірним договором приміщень.
Підготовче засідання, призначене на 25.10.2021, не відбулось, у зв'язку з надсиланням справи №910/11069/21 до Верховного Суду на виконання ухвали від 11.10.2021, згідно якої було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №910/11069/21.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 910/11069/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №910/11069/21 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 апеляційну скаргу Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/11069/21 залишено без задоволення, наведену ухвалу залишено без змін, справу №910/11069/21 повернуто до Господарського суду міста Києва.
30.12.2021 матеріали справи №910/11069/21 повернуто до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 призначено підготовче засідання у справі на 31.01.2022.
13.01.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від представника відповідача - 2 надійшло клопотання про проведення судового засіданні в режимі відеконференції.
У зв'язку із неможливістю проведення підготовчого засідання 31.01.2022, суд дійшов висновку про призначення розгляду даної справи на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 призначено підготовче засідання у справі на 14.02.2022, постановлено проведення підготовчого засідання у справі, призначеного на 14.02.2022, здійснювати за участі представників відповідача - 1 та 2 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
07.02.2022 через відділ діловодства суду надійшла ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2022 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/11069/21.
Пунктом 4 вказаної ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/11069/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 зупинено провадження у справі №910/11069/21 до розгляду касаційної скарги Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/11069/21.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2022 у справі № 910/11069/21 касаційну скаргу Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод" залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/11069/21 залишено без змін.
03.05.2022 матеріали справи № 910/11069/21 повернуто до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 поновлено провадження у справі №910/11069/21 та призначено підготовче засідання на 06.06.2022.
24.05.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від представника відповідача - 2 надійшло клопотання про проведення судового засіданні в режимі відеконференції.
01.06.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від представника відповідача - 2 надійшли додаткові пояснення по справі № 910/11069/21.
03.06.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від представника відповідача - 1 надійшли додаткові пояснення на позовну заяву про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права власності, згідно яких відповідач - 1 вказував на те, що погодження умов вчинення оскаржуваного договору відбулось відповідно до вимог законодавства, а за наслідками його вчинення було збільшено капітал банку на 15 227 787,55 грн, що виключає можливість тверджень про збитковість для банку такої операції.
06.06.2022 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв'язку) від представника позивача надійшло клопотання про залишення додаткових пояснень ОП Ужгородський коньячний завод по справі №910/11069/21 без розгляду та заперечення щодо викладених в них обставин.
У підготовчому засіданні, призначеному на 06.06.2022, представники відповідача - 1 та 2 приймали участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon". Позивач не з'явився, подав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання. Інші учасники справи не з'явились.
У підготовчому засіданні 06.06.2021 суд долучив до матеріалів справи подані учасниками справи зяви по суті спору та заяви з процесуальних питань.
Протокольними ухвалами суду від 06.06.2022 відхилено клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання; відхилено клопотання відповідачів - 1, 2 та третьої особи - 3 про закриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.06.2022 о 17:00 год.
У судове засідання, призначене на 20.06.2022, з'явився представник позивача. Представники відповідача - 1 та 2 приймали участь у даному засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon". Інші учасники справи не з'явились.
Судом враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022 явка учасників справи у судове засідання визнана не обов'язковою, відтак неявка третіх осіб - 1, 2, 3 не є перешкодою для проведення судового засідання 20.06.2022.
У судовому засіданні 20.06.2022 здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні 20.06.2022 судом заслухано вступне слово представників позивача, відповідача - 1, відповідача - 2.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідачів - 1, 2 заперечили проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні 20.06.2022 судом з'ясовано обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази, після чого суд перейшов до судових дебатів.
Представники позивача та відповідачів - 1, 2 виступили у судових дебатах з промовою (заключним словом).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.06.2022 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували відповідні обставини, суд
Згідно з рішенням Національного Банку України №163 від 19.05.2017 погоджено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набуття спільної опосередкованої участі у розмірі 100% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" через: 1) ТОВ "Латуж", якому належатиме 32,938% статутного капіталу банку (98% статутного капіталу ТОВ "Латуж" належить ОСОБА_2 ); 2) ТОВ "Плодоовоч-Уж", якому належатиме 25% статутного капіталу банку (94,7470% статутного капіталу ТОВ "Плодоовоч-Уж" належить ТОВ "Латуж"); 3) ОП Ужгородський коньячний завод, якому належатиме 42,0620% акцій банку ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснюють вирішальний вплив на діяльність та управління ОП Ужгородський коньячний завод незалежно від формального володіння).
30.03.2020 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний інвестиційний банк" (продавець, Банк) та Орендним підприємством Ужгородський коньячний завод (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботею Алісою Віталіївною за реєстровим №90 (далі - Договір), відповідно до якого Банк продав, а покупець придбав нежитлове приміщення загальною площею 683,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною у розмірі 27 595 365,00 грн.
На підставі Договору, 30.03.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботею Алісою Віталіївною, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 51815924 (далі - Рішення), на підставі якого проведено реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод на нежитлове приміщення загальною площею 683,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 850395180000).
Позивач зазначає, що Договір укладено між пов'язаними особами і його умови не відповідали поточним ринковим умовам в частині визначеної сторонами ціни продажу приміщень, що свідчить про наявність правових підстав для визнання такого правочину недійсним відповідно до приписів ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
При цьому, в якості обґрунтування наявності порушених прав спірним Договором купівлі-продажу позивач вказував на те, що він є власником опосередкованої істотної участі в Банку та пов'язаною з Банком особою, що в силу приписів ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" покладає на нього ризики понесення цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності за наслідками вчинення правочину, який не відповідає приписам законодавства, а тим самим, створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення його до неплатоспроможності.
Відповідачі - 1, 2 про позову заперечували, зокрема з огляду на те, що ОСОБА_1 не підпадає під визначення власника істотної участі в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність" та не здійснює жодного вирішального впливу на діяльність АТ "Комінвестбанк"; позов заявлено з метою захисту права власності, а не корпоративних прав, а тому, з огляду на суб'єктний склад учасників, не відноситься до юрисдикції господарського суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, переглядаючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021, якою було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 про забезпечення позову та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову, у постанові від 09.11.2021 у справі №910/11069/21, з посиланням на рішення Національного Банку України №163 від 19.05.2017 та положення ст.ст. 2, 52, 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", встановив, що у даному випадку, спір стосується реалізації прав та виконання обов'язків позивача на управління банком, як власника спільної опосередкованої участі у розмірі 100 % статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк", тобто є таким що виникає з корпоративних правовідносин і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, як і його заява про забезпечення позову, подана одночасно з поданням позовної заяви.
На підставі встановленого, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.11.2021 у справі №910/11069/21 було зазначено про те, що з урахуванням суті (змісту, характеру), суб'єктного складу спірних правовідносин, суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального права розглянув заяву про забезпечення позову подану одночасно з поданням позовної заяви про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень у порядку господарського судочинства, а висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача господарської процесуальної дієздатності є помилковими, у зв'язку з чим касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 скасував, а справу №910/11069/21 направив на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
За наслідками нового розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11.04.2022, було залишено без задоволення апеляційну скаргу Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/11069/21 про забезпечення позову, а останню - без змін.
В аспекті наведеного суд звертає увагу на те, що за системним аналізом положень ст.ст. 2, 4, 138 Господарського процесуального кодексу України розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом компетентним розглядати спір по суті, а тому, першочерговим при надходженні на розгляд до суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки дотримання процесуального порядку (юрисдикції) при зверненні з нею (Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19).
Тобто, вирішивши питання забезпечення позову судами в першу чергу було вирішено питання предметної та суб'єктної підвідомчості даного спору.
Отже, судовими рішеннями у даній справі, які набрали законної сили та статусу остаточних, встановлено, що: ОСОБА_1 є власником спільної опосередкованої участі у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність"; спір у справі виник з корпоративних правовідносин і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 1291 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. Судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Таким чином, оскільки постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2021 та від 13.12.2021 у справі №910/11069/21 набрали законної сили, а здійсненні в них висновки - статусу остаточних, то зазначені вище обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Із рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Україна-Тюмень" проти України").
У справі "Желтяков проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (аналогічна позиція викладена у рішеннях "Христов проти України", "Брумареску проти Румунії", "Рябих проти Росії").
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням викладеного відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (виникнення спору у даній справі з корпоративних правовідносин та підвідомчість його Господарському суду міста Києва; наявність у ОСОБА_1 статусу власника спільної опосередкованої участі у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність"), а також вказані обставини не можуть бути переоцінені судом при вирішенні даної справи по суті, оскільки фактично буде мати місце поставлення під сумнів судових рішення, які прийнято судом встановленим законом у цьому ж спорі, що є недопустимим як в силу національного законодавства, так і міжнародного.
Отже, остаточними судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що на ОСОБА_1 поширюється статус власника істотної участі в статутному капіталі Банку, а ініційований ним спір виник з корпоративних правовідносин, адже направлений на реалізацію ним прав та виконання обов'язків на управління банком, як власника спільної опосередкованої участі у розмірі 100 % статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк".
З огляду на викладене, заперечення відповідачів - 1, 2 щодо відсутності у ОСОБА_1 статусу власника істотної участі в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність" та непідвідомчість спору у даній справі Господарському суду міста Києва є необґрунтованими, спростовуються зібраними в матеріалах справи доказами та нівельовані судовими рішеннями, які набрали законної сили і статусу остаточних.
Щодо вимоги позивача про визнання недійсним Договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За положеннями ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У відповідності до частин 5-7 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення Договору) угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами, не можуть передбачати умови, що не є поточними ринковими умовами. Угоди, укладені банком із пов'язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, визнаються недійсними з моменту їх укладення. Поточними ринковими умовами не вважаються, зокрема: прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж вимагається від інших клієнтів; придбання у пов'язаної з банком особи майна низької якості чи за завищеною ціною; здійснення інвестиції в цінні папери пов'язаної з банком особи, яку банк не здійснив би в інше підприємство; оплата товарів і послуг пов'язаної з банком особи за цінами вищими, ніж звичайні, або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані; продаж пов'язаній з банком особі майна за вартістю, що є нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого майна іншій особі; нарахування відсотків та комісійних за послугами, наданими банком пов'язаним із банком особам, які є меншими, ніж звичайні; нарахування відсотків за вкладами (депозитами), залученими банком від пов'язаних із банком осіб, які є більшими, ніж звичайні.
Звертаючись з даною вимогою до суду позивач зазначає про те, що оскаржуваний правочин є вчиненим між пов'язаними особами, а його умови в частині визначеної сторонами ціни продажу приміщень не відповідали поточним ринковим умовам (вартість продажу є заниженою), що свідчить про наявність правових підстав для визнання такого правочину недійсним відповідно до приписів ч. 6 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", обґрунтовуючи при цьому наявність особистих порушених прав спірним Договором тим, що позивач є власником опосередкованої істотної участі в Банку та пов'язаною з ним особою, що в силу приписів ст. 58 вказаного Закону покладає на нього ризики понесення цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності за наслідками вчинення правочину, який не відповідає приписам законодавства, а тим самим, створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення його до неплатоспроможності.
Згідно зі статтями 92, 97 Цивільний кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно із ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов'язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов'язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.
Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов'язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.
Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.
Отже, сам по собі факт укладення договору з перевищенням виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю своїх повноважень (зокрема, за відсутності згоди загальних зборів цього товариства на вчинення таких дій) може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав позивача як учасника такого товариства, оскільки виконавчий орган діяв саме від імені товариства, а не його учасників.
Такий висновок ґрунтується на правових позиціях, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 15.10.2019 у справі №905/2559/17, від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 та постанові Верховного Суду від 13.11.2020 у справі №904/920/19, при оцінці обсягу прав учасника товариства на оскарження вчинених останнім правочинів.
Суд враховує, що правова конструкція управління товариством з обмеженою відповідальністю та його діяльністю є дещо відмінною від юридичних осіб, які є банківськими установами, що в тому числі виражається в різному обсязі права та обов'язків їх власників.
Однак, у постанові від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, вирішуючи питання обсягу права та обов'язків власників істотної участі в статутному капіталі банку в розрізі застосування до них визначеної ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відповідальності, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що аналіз норм Закону "Про банки і банківську діяльність", зокрема гл. 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов'язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.
Такий правовий висновок свідчить про те, що обсяг повноважень власників істотної участі в банківській установі в аспекті вчинення дій, направлених на запобігання настання неплатоспроможності банку, є абсолютно тотожним правам учасника товариства з обмеженою діяльністю при виявлені фактів вчинення виконавчим органом такого товариства правочинів всупереч його інтересів.
Відтак, суд вважає за доцільне застосувати при вирішенні даного спору за аналогією викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 15.10.2019 у справі №905/2559/17, від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 та постанові Верховного Суду від 13.11.2020 у справі №904/920/19 правові висновки.
Тобто, підписання виконавчим органом банку договору з іншою особою (в т.ч. пов'язаною) на невигідних для нього умовах може свідчити про порушення прав та інтересів самого банку у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасників (власників істотної участі).
Отже, сам по собі факт укладення Договору на умовах (в частині визначеної сторонами ціни продажу приміщень), які, за твердженням позивача, не відповідали поточним ринковим умовам, може свідчити про порушення прав та інтересів самого банку, а не корпоративних прав його учасників (власників), оскільки виконавчий орган діяв саме від імені банку, а не його власників.
Таким чином, в даному випадку має місце відсутність порушення оскаржуваним Договором безпосередніх прав та інтересів позивача як власника спільної опосередкованої участі у розмірі 100 % статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк", що виключає наявність правових підстав для визнання Договору недійсним як превентивного способу реалізації позивачем своїх обов'язків в якості такого власника.
Враховуючи встановлення відсутності порушених особистих прав позивача за наслідками вчинення Договору, правові підстави для дослідження викладених в позові доводів на предмет законності умов такого правочину відсутні.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог позивача про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.03.2020, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний інвестиційний банк" та Орендним підприємством Ужгородський коньячний завод, задоволенню не підлягає.
Щодо вимог позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності відповідача - 2 на спірне приміщення.
В обгрунтування таких вимог позивач посилався на те, що Договір, укладений між відповідачами - 1 та 2, має бути визнаний недійсним в силу приписів ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відтак позивач просив суд скасувати прийняте приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботею Алісою Віталіївною рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 51815924 від 30.03.2020 року, на підставі якого право власності на спірне приміщення було зареєстроване за відповідачем-2, та припинити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності відповідача-2, зареєстроване на підставі Договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з абз. 3 ч. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Судом відмовлено у задоволенні позову в частині вимог позивача про визнання недійсним Договору, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення похідних від визнання недійсним Договору позовних вимог позивача про скасування рішення державного реєстратора та припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права на спірні приміщення, адже звернення з ним мотивовано виключно доводами щодо незаконності оскаржуваного правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що він очікує понести наступні витрати у зв'язку із розглядом справи - 36 810,00 грн, що включає 6 810,00 грн судового збору за подання позовної заяви та орієнтовно 30 000,00 грн витрат на правову допомогу, докази чого будуть надані суду в строки, встановлені ГПК України.
Відповідач-1 попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що попередній розмір судових витрат, які відповідач-2 очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складатиметься з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн та залежитеме від від часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягу гаданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Матеріали справи містять докази сплати позивачем судового збору у загальній сумі 6 810,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору (як за вимогу майнового характеру) за заявлення вимоги про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на спірне приміщення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України та відмову в задоволенні позову повністю, витрати по сплаті судового збору в частині, оплаченій позивачем, покладаються на останнього, а в частині, щодо сплати якої позивача було звільнено, - розподілу не підлягають.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Враховуючи, що відповідачем-2 не було подано жодних доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правову допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування таких витрат відповідача-2.
Стосовно заходів забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову.
Частиною 9 статті 145 ГПК України встановлено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи приписи статті 145 ГПК України та повну відмову у задоволенні позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва 14.07.2021 у справі №910/11069/21.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 75, 76-80, 86, 123, 124, 129, 145, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/11069/21.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 27.06.2022.
Суддя Оксана ГУМЕГА