ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" червня 2022 р. справа № 300/683/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Белеріон" до Івано-Франківської митниці ДМСУ про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 13.12.2021 №UA206000/2021/000127/2, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Белеріон" (надалі, також - позивач, ТОВ "Белеріон") звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДМСУ (надалі, також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 13.12.2021 №UA206000/2021/000127/2.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки - TOYOTA, модель - RAV4, № кузова JTMRJREV90D112589, бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2017, обраний метод його визначення - основний (за ціною договору) щодо товарів, які імпортуються, здійснено визначення митної вартості товару за шостим методом (резервним). Внаслідок вказаного, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 13.12.2021 №UA206000/2021/000127/2. Однак, на думку позивача, відповідачем безпідставно, в супереч вимог частини 2 статті 53, 55, 54 Митного кодексу України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу, здійснено визначення митної вартості імпортованого позивачами транспортного засобу із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав. Крім того, спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для його скасування. На підставі вказаного, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товару.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.
18.02.2021 позивачем зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуто.
У зв'язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.03.2022. Щодо заявлених позовних вимог представник заперечив, зокрема зазначив, що декларантом самостійно заявлено митну вартість товару транспортного засобу марки - TOYOTA, модель - RAV4, № кузова НОМЕР_1 , бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2017, за 6 резервним методом, та на підтвердження заявлених відомостей позивачем було долучено до митної декларації відповідні документи. Однак, під час проведення митних формальностей за МД автоматизованою системою аналізу і управління ризиками (АСАУР) згенеровано відповідні форми митного контролю, та виявлено суттєві розбіжності, заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, а саме: до митного оформлення надано контракт на постачання техніки №01.03.2021 відповідно до якого п.2.1 передбачено, що продавець зобов'язується передати товар та всі відповідні документи на нього протягом 90 календарних днів після передоплати, оплати або після оплати передати товар покупцю по кількості, якості, асортименту та комплектності згідно умов даного договору, та рахунку-фактури. Відповідно до рахунку фактури №24/11/2021/ЕХР за автомобіль марки - TOYOTA, модель - RAV4 покупець мав оплатити 2000 євро. Тобто на момент з'явлення даного транспортного засобу до митного оформлення відсутнє підтвердження про суму оплати та оплату за вказаний товар, (що суперечить п. 2.1 Контракту). Крім того, до митного оформлення надано висновок експерта, яким визначено вартість в розмірі 4993 Євро, а самим позивачем заявлено не 2000 Євро відповідно до рахунку фактури, а 4993 Євро відповідно до висновку експерта. Таким чином, в зв'язку із відсутністю всіх документів для підтвердження митної вартості, інспектором митного оформлення відправлено запит для здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці для перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відтак, митна вартість визначена за резервним методом, про що і проводились консультації між митним органом та декларантом. Виходячи з вищенаведеного, при надані рішення про коригування митної вартості митницею дотримано вимоги Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів. На підставі наведеного вище, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості таким, що прийняте відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
Позивачем 30.11.2021 придбано транспортний засіб - легковий автомобіль марки - TOYOTA, модель - RAV4, № кузова НОМЕР_1 , бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2017, відповідно до контракту № 01.03.21 від 01.03.2021 на умовах поставки FCA-Przemysl, за ціною 2000 євро, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рахунка-фактури від 30.11.2021 року № 24/11/2021/ЕХР, відповідно до договору №01.03.21 від 01.03.2021(а.с.9, 12, 14).
10.12.2021 декларантом було подано до митного оформлення електронну митну декларацію № UA206020/2021/014256 на товар “легковий автомобіль марки - TOYOTA, модель - RAV4, № кузова НОМЕР_1 , бувший у використанні, календарний рік виготовлення 2017, загальна кількість місць для сидіння-5, призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, номер двигуна - немає даних, тип двигуна - бензиновий/гібрид, об'єм двигуна - 2494 см.куб, потужність двигуна - 114 кВт, колісна формула - 4х2, митна вартість товару була визначена позивачем за резервним 6 методом за ціною 154671,76 грн(а.с.48).
Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення. Зокрема, подано рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 24/11/2021/ехр від 30.11.2021; декларацію про походження товару 24/11/2021/ехр від 30.11.2021; свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 від 16.05.2017; калькуляцію транспортних витрат 4/08/12/21 від 08.12.2021; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціально експертною організацією В-734 від 08.12.2021; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів від 01.03.2021.
Подання таких документів відповідач не заперечує.
13.12.2022 посадовими особами відповідача за результатами розгляду ЕМД № UA206020/2021/014256 та доданих до неї документів, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13.12.2021 №UA206000/2021/000127/2 та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206020/2021/000453 (а.с.18-19).
Згідно з графою 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 13.12.2021 №UA206000/2021/000127/2, відповідачем зазначено, що "Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій, третій статті 53 МКУ банківські платіжні документи про оплату товару. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: висновки про вартісні характеристики підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківських платіжних документів про оплату товару. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови \ митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією не прийнято до уваги у зв'язку з невідповідністю вимогам методики оцінки колісних транспортних засобів в редакції від 21.10.2019 № 3207/5/1033. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 27.09.21 № UA500030/2021/225751".
14.12.2021 митним брокером було подано ЕМД № UA206020/2021/014589 на вказаний вище транспортний засіб та у відповідності до рішення про коригування митної вартості товарів від 13.12.2021 №UA206000/2021/000127/2 (а.с.17).
Не погоджуючись з відмовою відповідача у митному оформленні товару та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).
За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із частиною 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України - заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (пункт 2 частина друга статті 52 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Як вбачається з частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Кодексу слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 6 статті 53 МК України).
Суд зазначає, що згідно ЕМД № UA206020/2021/014256 від 10.12.2021, позивачем митна вартість товару була визначена позивачем за резервним 6 методом та на підтвердження заявлених відомостей позивачем було долучено до митної декларації відповідні документи (а.с.48).
Так, позивач через уповноважену особу подав до митного органу, серед іншого, контракт на постачання техніки №01.03.2021 відповідно до п.2.1 якого передбачено, що продавець зобов'язується передати товар та всі відповідні документи на нього протягом 90 календарних днів після передоплати, оплати або після оплати, передати товар покупцю по кількості, якості, асортименту та комплектності згідно умов даного договору, та рахунку-фактури (а.с.14).
Відповідно до рахунку фактури №24/11/2021/ЕХР за автомобіль ТОТОТА марки RAV-4 покупець мав оплатити 2000 євро, тобто на момент за'явлення даного транспортного засобу до митного оформлення відсутнє підтвердження про суму оплати та оплату за вказаний товар, що суперечить п. 2.1 Контракту.
Крім того, до митного оформлення надано висновок експерта, яким визначено вартість в розмірі 4993 Євро, відповідно до якого самим позивачем згідно ЕМД № UA206020/2021/014256 від 10.12.2021 заявлено не 2000 Євро відповідно до рахунку фактури, а 4993 Євро відповідно до висновку експерта.
Також, суд звертає увагу на те, що в рахунку фактурі від 30.11.2021 №24/11/2021/ЕХР міститься інформація, що всю зазначену суму в розмірі 2000 євро мало бути оплачено на протязі 14 днів, однак згідно платіжного документу №27JBKLM1 від 24.01.2022, відповідну суму було сплачено 24.01.2022.
Також позивачем у позовній заяві не наведено доводів щодо спростування висновку митного органу в частині не прийняття та не відповідності Висновку про вартісні характеристики підготовленого спеціалізованою експертною організацією № В-734 від 08.12.2021 вимогам Методики оцінки колісних транспортних засобів в редакції від 21.10.2019 № 3207/5/1033.
З наведених обставин вбачається, що позивач подав до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу документи, які містять очевидні розбіжності.
Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.
З аналізу положень МК України можна дійти висновку про те, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги наявні розбіжності у поданих позивачем документах щодо заявленої митної вартості товару, суд вважає, що у відповідача були підстави, передбачені частиною третьою статті 53 МК України, для пред'явлення позивачу вимоги надати додаткові документи. Відтак відповідач довів обґрунтований сумнів правильності визначення митної вартості товарів, а тому доводи позивача у цій частині суд відхиляє.
Натомість на вимогу митного органу позивач не надав документів, які б усунули виявлені розбіжності щодо заявленої митної вартості товару.
У частині 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;
- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно частини 1 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості таких товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Із змісту оскарженого рішення вбачається, що підставою для його прийняття слугувало те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням Декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2 статті 53 МКУ (банківських платіжних документів).
Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідач дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для прийняття рішення від 13.12.2021 №UA206000/2021/000127/2 про коригування заявленої позивачем митної вартості транспортного засобу.
Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.
У частині 3 статті 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів”, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у графі 33 “Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості” рішення про коригування митної вартості товарів зазначається у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У частинах 3-6 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У частинах 4, 5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами частин 1, 2, 4статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.
В оскарженому рішенні зазначено, що другорядні методи не застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний, оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни.
Також з оскарженого рішення вбачається, що відповідач визначив митну вартість товару за резервним методом, а джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 27.09.21 № UA500030/2021/225751. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п. 5 частини 2 ст. 55 та Главою 4 Митного кодексу України. Визначена митна вартість - 10738 євро.
В частині визначення митної вартості згідно з митною декларацією від 27.09.21 № UA500030/2021/225751, то суд зазначає наступне.
Відповідач надав суду митну декларацію від 27.09.2021 № UA500030/2021/225751, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль, марки - TOYOTA, модель - RAV4, № кузова НОМЕР_1 , бувший у використанні, тип двигуна - бензиновий/гібрид, об'єм двигуна - 2494 см.куб, потужність двигуна - 114 кВт, колісна формула - 4х4.
В графі "31" додатково зафіксовано зовнішній стан товару: "Автомобіль легковий бувший у використанні. Призначений для перевезення людей".
В графах "22" (валюта та загальну сума за рахунком) і "42" (ціна товару) декларації визначено 12100,00 доларів, а в графах "45" (коригування) і "46" (статистична вартість) зазначено 322370,62 гривень.
З наведеного слідує, що 27.09.2021 через митний орган мало місце декларування товару, який за три місяці до спірних правовідносин у даній справі, ввозився на митну територію України, і митне оформлення якого проведено за вартістю 322370,62 грн.
Порівняння відомостей із графи "31" двох декларації від 10.12.2021 № UA206020/2021/014256 та від 27.09.2021 № UA500030/2021/225751 свідчить про обставину декларування автомобіля класу легковий, ідентичної марки і моделі, типу і об'єму двигуна.
Тобто, опис товару в декларації від 27.09.2021 № UA500030/2021/225751 відповідає такому опису транспортному засобу позивача, задекларованого декларацією від 10.12.2021 № UA206020/2021/014256.
Таким чином, судом не встановлено об'єктивних застережень, які перешкоджають застосуванню митної вартості, визначеної декларацією від 27.09.2021 № UA500030/2021/225751, для визначення у спірному випадку шостого (резервним) методу.
З урахуванням вказаного, на переконання суду, визначаючи спірну митну вартість за митною декларацією 27.09.2021 № UA500030/2021/225751, відповідач, діяв у відповідності до приписів частини 2 статті 64 Митного кодексу України, оскільки така митна вартість раніше визнана (визначена) митними органами.
Відтак, суд відхиляє аргументи позивача про те, що відповідач не обґрунтував підставність і правомірність рішення про коригування митної вартості товарів від 13.12.2021 №UA206000/2021/000127/2, оскільки використання митним органом при коригуванні митної вартості товару за резервним методом не суперечить законам України та принципам і положенням Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку рішення про коригування митної вартості товарів від 13.12.2021 №UA206000/2021/000127/2 винесене відповідачем в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому, скасуванню не підлягає.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Белеріон" (код ЄДРПОУ 43253190, вул. Борців, 10, с. Микитинці, Івано-Франківськ, місто, Івано-Франківська області, 76494);
відповідач - Івано-Франківська митниця Державної митної служби України(код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005).
Суддя /підпис/ Микитин Н.М.