ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" червня 2022 р. справа № 300/2220/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання протиправною відмову від 12.04.2021 №35/К/09-97-09, зобов'язання провести перерахунок та виплату коштів за роботу у понадурочний час в період з 29.09.2011 по 15.12.2020.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач з 29.09.2011 проходив службу в органах податкової міліції Головного управління ДФС у Івано-Франківській області. Так, згідно графіків чергування співробітників податкової міліції у складі добового наряду оперативного управління Головного управління, затверджених керівництвом Головного управління, чергування проводилось з 9.00 по 24.00, з 0.00 по 9.00 наступного дня. Крім того згідно вказаних щомісячних графіків, за увесь період своєї служби, для виконання покладених завдань позивач залучався до роботи, в тому числі, у нічний час, за графіком доба-через дві, за місяць, в середньому, виходило 10-11 чергувань по 24 годин. Отже, на думку позивача фактично відпрацьований ним час у місяць становив 240-264 години, в залежності від графіків чергування, а за нормами пункту 21 Положення №114 для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень, а це у місячному еквіваленті становить 164 години, а що є перевищення вказаної цифри є роботою в понадурочний час. Однак, при звільненні 15.12.2020 позивачу не виплачено грошове забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час. Відтак, на переконання позивача, Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області протиправно відмовило у виплаті йому компенсації за роботу в надурочний час у період з 29.09.2011 року по 15.12.2020. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2021, судова справа № 300/2220/21 передана головуючому судді Гундяку В.Д.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.
Розпорядженням керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 за № 60, згідно наказу № 12-ОС від 11.01.2022 про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_2 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 300/2220/21.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2022, судову справу № 300/2220/21 передано судді Микитин Н.М.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 суддею Микитин Н.М. прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.06.2021. Проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що позивач помилково зазначає, що згідно графіків чергувань він залучався протягом усього часу роботи у нічний час та понаднормових годин праці, оскільки ним подано графіки лише за період з 2018 по 2020 рік, однак вказані документи не містять інформації про відпрацьовані години, що, в свою чергу, не може слугувати доказом фактично відпрацьованого часу. Крім того, за роботу в нічний час ГУ ДФС в Івано-Франківській області здійснює нарахування та виплату надбавки до посадового окладу, яка і була виплачена позивачу. Окрім цього представник відповідача зазначив, що відповідно до чинного законодавства України, підставою для нарахування сум, які підлягають виплаті як заробітна плата, та свідченням фактично відпрацьованого часу працівником є табелі обліку робочого часу, перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений наказом Міністерства юстиції України 12.04.2012 № 578/5. Таким чином, відповідно до зазначених вище щомісячних табелів обліку робочого часу відповідач здійснює оплату праці працівників. Однак, згідно з табелями ОСОБА_1 до надурочних робіт останній не залучався. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
На адресу суду 22.06.2021 від позивача, надійшла відповідь на відзив, згідно якої, зазначено, що твердження, вказані у відзиві, є необґрунтовані та не відповідають нормам законодавства України, оскільки графіки чергувань інформацію про фактично відпрацьований час позивача не містять, а підтверджують факт його чергування. Зважаючи на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
09.07.2021 представником відповідача долучено додаткові письмові докази.
Позивач на підтвердження заявлених позовних вимог подав 11.08.2021 в суд додаткові письмові пояснення, згідно яких, зазначив, що надані відповідачем частково табелі обліку використання робочого часу не відповідають фактичним обставинам, зокрема щодо кількості відпрацьованих годин.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим 04.05.2005, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.7).
Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 29.09.2011 по 15.12.2020 займав різні посади в органах податкової міліції, зокрема у ДПА в Івано-Франківській області, ДПС в Івано-Франківській області, ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, ГУ ДФС в Івано-Франківській області (а.с.16-18).
Наказом від 14.12.2020 за №170-о, капітана податкової міліції ОСОБА_1 звільнено з посади та податкової міліції органів ДФС у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 підпунктом „Ж" (за власним бажанням) 15 грудня 2020 року (а.с.12).
Після звільнення зі служби, позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не доплачував йому грошове забезпечення за роботу в понадурочний час, 09.03.2021 звернувся до Головного управління ДФС у Івано-Франківській області із заявою, в якій просив відповідача нарахувати та виплатити йому кошти за роботу в надурочний час у період з 29.09.2011 по 15.12.2020 (а.с.41-44).
На зазначене звернення відповідач листом від 12.04.2021 за №35/К/09-97-09, повідомив, що сектором фінансово-бухгалтерського забезпечення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області при звільненні проведено розрахунок з ОСОБА_1 згідно з нормами чинного законодавства України (а.с.47).
Вважаючи вищенаведену відмову відповідача протиправною та такою, що порушує право на виплату належних сум грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи правову норму, яку слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 45 Конституції України визначено, що максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Відповідно до статті 348 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України), тут і надалі у редакції, чинній не час виникнення спірних правовідносин (чинній до 25.09.2021), у складі контролюючих органів Державної фіскальної служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція.
Згідно п.353.1 ст.353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Пунктом 356.1 статті 356 ПК України визначено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист". В подальшому цей пункт змінено в частині того, що на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Приписами пункту 357.1 статті 357 ПК України визначено, що форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 19 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (чинного до 07 листопада 2015 року, далі- Закон № 565) передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
Відповідно до статті 22 Закону України "Про міліцію" для працівників міліції встановлено 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1716 від 30.10.1998 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 (далі Положення № 114), яке визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки. До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.
Пунктом 12 Положення №114 визначено, що особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ отримують грошове забезпечення за нормами встановленими законодавством.
Відповідно до пункту 21 Положення № 114 для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.
Внутрішній розпорядок в органах внутрішніх справ, а також у навчальних закладах (навчальних підрозділах), що здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації начальницького складу Міністерства внутрішніх справ, встановлюється з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів.
При змінній роботі (службі) і безперервному чергуванні встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.
Особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників. Направлення для проходження служби за межами республіки здійснюється за згодою працівника в порядку, встановленому законодавством.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268 затверджено схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної Ради України, апарату Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Рахункової палати України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, апарату Вищої ради юстиції, секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, апарату Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Рахункової палати Автономної Республіки Крим, виборчої комісії Автономної Республіки Крим, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, органів прокуратури, судів та інших органів державної влади, згідно з додатками 1 - 47, 55, а також розміри надбавок за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, спеціальне звання та окладів осіб рядового і начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання згідно з додатками 56 - 58.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 року №1294 (надалі -Постанова №1294), установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно пункту 2 Постанови №1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
На виконання Постанови №1294 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 31.12.2007 № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (надалі - Інструкція №499).
Згідно із пунктом 3.7 Інструкції № 499, при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.
Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.
Служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.
Підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ; б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.
Облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин.
Службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Особам, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в робочий час.
Особам добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі), яка не враховується в робочий час.
Наказом Державного комітету статистики України № 489 від 05 грудня 2008 року «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» з метою обліку використання робочого часу та розрахунків з працівниками із заробітної плати затверджено та введено в дію з 01.01.2009 року типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, зокрема, типову форму № П-5 «Табель обліку використання робочого часу», яка передбачає відображення даних про фактично відпрацьований час, явку та причини неявки на роботу, відпрацьовані за місяць години, в т.ч. надурочні, вечірні, нічні тощо.
При цьому суд зазначає, що у разі відсутності таких табелів обліку за вказаний ОСОБА_1 період, встановити фактичну кількість відпрацьованих ним годин понаднормово неможливо.
Як встановлено судом, передбачених Інструкцією №499 законних підстави для здійснення таких виплат, а саме наявності табелю обліку робочого часу з відмітками понаднормового виходу на службу, відсутні.
Відповідно до статті 62 КЗпП України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61).
Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій цієї статті.
При цьому, приписами 65 КЗпП України надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.
Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.
Надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації (стаття 64 КЗпП України).
Відповідно до статті 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.
Відтак, з огляду на викладені норми, суд дійшов висновку, що підставою для залучення особи до праці понаднормово та виплати компенсації за таку роботу можуть бути лише розпорядчі документи керівників структурних підрозділів органів податкової міліції про залучення особи рядового та начальницького складу до несення служби понад встановлений законодавством час. У разі відсутності зазначених документів, додаткова оплата понаднормової роботи не проводиться, оскільки фактично неможливо встановити факт залучення до здійснення надурочних робіт.
Суд зауважує, що відповідно до пункту 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999у №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не є надурочною робота працівника з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входила до кола його обов'язків.
Також суд зазначає, що згідно із роз'ясненнями, викладеними в листі Міністерства соціальної політики України від 11.07.2018 за № 1217/0/101-18/28, у випадку оплати годин роботи у нічний час, оплата тих же годин як надурочних не здійснюється. Також, не вважається надурочною робота, яка, зокрема, виконується працівниками з ненормованим робочим днем. У цьому разі переробки понад нормальну тривалість обумовлені необхідністю виконання звичайних обов'язків, що випливають із трудової функції працівників, вони не мають виняткового характеру.
На переконання суду оплата праці за роботу в понаднормовий час можлива лише при наявності всіх складових, а саме письмових наказів, які підписані керівником органу, графіків нарядів, чергувань, які затверджені керівниками відповідних органів та табелів обліку понаднормового виходу на роботу.
Згідно із частиною 1 статті 73 та частиною 2 статті 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд зазначає, що в матеріалах справи містять графіки чергувань ОСОБА_1 за період з липня 2018 по грудень 2018, однак вказані графіки інформацію про фактично відпрацьований час позивача не містять. Відповідно до особових рахунків про нарахування заробітної плати відпрацьовані години роботи, в тому числі у нічний час, позивачу оплачені відповідно до норм чинного законодавства.
Одночасно, суд зазначає, що самі лише графіки понаднормову роботу ОСОБА_1 не підтверджують. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач в спірні періоди виплачував позивачу грошове забезпечення відповідно до чинного законодавства. Таким чином, в порушення частини 1 статті 77 КАС України позивачем не доведено суду, а судом, з врахуванням витребуваних доказів, не встановлено обставин роботи ОСОБА_1 в надурочний час у період з 29.09.2011 року по 15.12.2020 року.
Одночасно суд приймає до уваги, те що з наявних в матеріалах справи табелів обліку використання робочого часу працівників ГУ ДФС в Івано-Франківській області вбачається, що ОСОБА_1 до робіт в надурочний час не залучався.
Таким чином, наявні у матеріалах справи докази не дають суду можливості підтвердити роботу ОСОБА_1 в надурочний час у період з 29.09.2011 по 15.12.2020.
Відтак, позивачем під час розгляду справи не надано до суду доказів залучення його до понадурочних робіт, як, зокрема, не надано будь-яких розпорядчих актів керівництва Головного управління ДФС в Івано-Франківській області чи будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт виконання понадурочних робіт під час проходження служби в податковій міліції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у зв'язку з відсутністю первинних документів, які б свідчили про залучення позивача до понаднормової служби, немає правових підстав для задоволення позову.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Микитин Н.М.