24 червня 2022 рокуСправа № 280/3781/22 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Богатинський Б.В. перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову у справі за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку (69063, м.Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, буд. 2, код ЄДРПОУ 09508562)
про визнання дій протиправними та скасування наказів,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку (відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати п.4 наказу від 26.05.2022 року № 31 (з основної діяльності) «Про підсумки службового розслідування» начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку, яким на ОСОБА_1 , накладене дисциплінарне стягнення «догана».
- визнати протиправним та скасувати наказ від 26.05.2022 року № 32 (з основної діяльності) «Про притягнення до матеріальної відповідальності» начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку, яким ОСОБА_1 , притягнуто до матеріальної відповідальності за збитки, нанесені державі на суму 17497,11 грн.
Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд: вжити заходи забезпечення позову до Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку та зупинити дію наказу від 26.05.2022 року № 32 (з основної діяльності) «Про притягнення до матеріальної відповідальності» начальника Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що у разі задоволення судом позову позивач буде змушений вживати заходи для поновлення своїх прав, а саме для повернення безпідставно стягнутих з нього коштів, що може потребувати звернення до суду ще з одними позовом, тобто, зробить захист інтересів позивача таким судовим рішенням менш ефективним.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Згідно зі ст.151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що підстави, визначені статтею 150 КАС України є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18).
Крім того, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач не погоджується з законністю за суттю оскаржуваних наказів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі №800/521/17 дійшла до висновку та зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
В даній справі, у разі задоволення поданої позивачем заяви, суд своєю ухвалою фактично відновлює те становище, що існувало до прийняття оскаржуваного рішення, формально нівелюючи наслідки його прийняття враховуючи часові рамки дії такого акту.
Суд вважає, що наведені у заяві доводи не свідчать про те, що невжиття саме таких заходів може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, як це передбачено пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України.
Наведені заявником доводи про протиправність оскаржуваних наказів потребують з'ясування та перевірки їх доказами на стадії розгляду справи по суті та не можуть бути підставою для зупинення дії наказів до набрання рішенням суду у даній справі законної сили, як заходів забезпечення позову.
Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Відтак, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову в обраний заявником спосіб не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, а тому така заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.77, 150-154, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку визнання дій протиправними та скасування наказів, - відмовити.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів за правилами, встановленими ст.ст.293-297 КАС України.
Ухвалу складено та підписано 24.06.2022.
Суддя Б.В. Богатинський