вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" червня 2022 р. м. Київ Справа№ 910/9975/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
при секретарі судового засідання Ковган О.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: Дорофеєв М.Ю.,
від відповідача: Онищенко О.А.,
від третьої особи 1: не з'явився,
від третьої особи 2.: не з'явився,
від третьої особи 3.: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 (повне рішення складено 24.11.2021)
у справі № 910/9975/21 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Велика Добронь»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»,
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»,
Кабінету Міністрів України
про стягнення 9 068 398,93 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Велика Добронь» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 3 514 532,46 грн пені, 4 075 450,12 грн штрафу, 1 478 416,35 грн 3 % річних та судового збору у розмірі 136 025,99 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - третя особа 1), Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі по тексту - третя особа 2), Кабінет Міністрів України (далі по тексту - третя особа 3).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов Договору №14803/01 від 31.01.2018, зі змінами внесеними Додатковою угодою №109/01 від 30.06.2019, якою змінено сторону за зобов'язанням, прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті за електроенергію, придбану у позивача у травні - серпні 2020 року згідно Актів купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 року від 31.05.2020, за червень 2020 року від 30.06.2020, за липень 2020 року від 31.07.2020 та за серпень 2020 року від 31.08.2020. А тому позивачем нараховано відповідачу 3 514 532,46 грн пені за період з 27.06.2020 по 26.12.2020, з 25.07.2020 по 24.01.2021, з 22.08.2020 по 21.02.2021, з 26.09.2020 по 29.09.2020, за 30.09.2020 та 4 075 450,12 грн штрафу на підставі п. 4.6 Договору за період з травня по серпень 2020, та 1 478 416,35 грн 3% річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) за період з 27.06.2020 по 01.06.2021.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/9975/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Велика Добронь» 1 756 067,77 грн пені, 2 037 725,02 грн штрафу, 1 476 840,34 грн 3% річних та 135 966,99 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 756 067,77 грн пені, 2 037 725,02 грн штрафу, 1 476 840,34 грн 3% річних. Водночас судом першої інстанції, при здійснені перевірки правильності нарахування позивачем пені та 3% річних, виявлена невірність такого нарахування у зв'язку із чим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні стягнення з відповідача на користь позивача 2 396,93 грн пені та 1 576,01 грн 3% річних.
Крім того, суд першої інстанції врахував клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, керуючись положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), зменшив на 50 % розмір, заявлених до стягнення пені та штрафу.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/9975/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права ст.ст. 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст.ст. 525, 526, 614 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 196 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020 №810-ІХ, ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та норм процесуального права - ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, параграфи 2-4 Глави 6 Розгляду справи по суті Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).
Як вказує апелянт судом не було враховано строки виникнення грошового зобов'язання у відповідача щодо оплати електричної енергії за спірний період, оскільки обов'язок Гарантованого покупця з оплати 100 % вартості відпущеної продавцем за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця можливе за одночасної наявності двох обов'язкових умов: отримання Гарантованим покупцем підписаного Продавцем акту купівлі-продажу електроенергії; затвердження Регулятором розміру вартості послуги, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. При цьому, згідно п. 10.4 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), зобов'язання Гарантованого покупця з оплати електроенергії відносно кожного розрахункового місяця спірного періоду виникає лише з другого робочого дня після отримання акта приймання-передачі та затвердження розміру вартості послуги Регулятором. Як зазначає апелянт, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують дату отримання Гарантованим покупцем Актів купівлі-продажу.
Апелянт також вказує на необхідність застосування судом положення ст. 614 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки обсяг виконання зобов'язань відповідача стосовно оплати за відпущену виробниками за «зеленим» тарифом електроенергію ставиться в залежність від виконання спеціальних обов'язків НЕК «Укренерго».
Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не у повній мірі застосовано положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, оскільки відповідачем було наведено обґрунтовані обставини, які свідчать про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій до 1 гривні.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» у справі № 910/9975/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий (суддя-доповідач)), судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9975/21 та відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі № 910/9975/21.
22.12.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9975/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/9975/21 залишено без руху.
Після усунення апелянтом недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у справі №910/9975/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/9975/21. Розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/9975/21 призначено на 22.02.2022 о 12 год. 00 хв. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, пояснення, клопотання до 07.02.2022. 09.02.2022 від позивача на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, який здано на пошту 07.02.2022, отже, в силу ч. 6 ст. 116 ГПК України є таким, що поданий без порушення строку, встановленого судом. За письмовим відзивом на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду від 04.11.2021 у справі №910/9975/21 залишити без змін.
На обґрунтування заперечень позивач зазначає, що у відповідача за умовами Договору та Порядку наявне зобов'язання купувати всю відпущену позивачем електричну енергію за «зеленим» тарифом та здійснювати оплату за неї у порядку, визначеному Договором та вимогами законодавства України, у тому числі Порядку.
Щодо дати виникнення зобов'язання, то відповідач шляхом проставлення підпису уповноваженою особою та відтиску печатки на Акті купівлі-продажу визнано, що датою складання такого Акта і є датою його отримання. Крім того, між сторонами складено та підписано акти звірки взаєморозрахунків, в яких відображені підписані між сторонами Акти купівлі-продажу електричної енергії за спірний період.
Щодо доводів апелянта про необхідність застосування судом положень ст. 614 ЦК України, то позивач на спростування вказаних доводів посилається на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у справі №910/7256/20.
Також позивач не погоджується із доводами апелянта стосовно незастосування судом першої інстанції положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та зменшення розміру штрафних санкцій до 1 гривні, посилаючись на те, що зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду за наявності виняткових обставин у кожній конкретній справі.
Крім того, у позивача наявні кредитні зобов'язання перед Акціонерним банком «Укргазбанк» за кредитними договорами: КД №17-МСБ/17 від 28.04.2017, ДД № 570/2018/ТОД-МСБ-ГКД_1 від 04.06.2018 до ГКД №570/2018/ТОД-МСБ-ГКД від 04.06.2018, КД №261/2019/ЗакОД-МСБ-НВКЛ від 09.04.2019 та Субкредитної угоди №APEX-021-UGB від 15.08.2019. В свою чергу, внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань з оплати за відпущену позивачем електричну енергію за «зеленим» тарифом, позивач поніс збитки на суму 8 960 596,51 грн.
21.02.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення від Кабінету Міністрів України, за якими третя особа 3 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/9975/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги, та врахувати Порядок виконання спеціальних обов'язків покладених на учасників ринку електричної енергії, порядок розрахунку за електричну енергію за «зеленим» тарифом визначений в Законі України «Про ринок електричної енергії» та Порядок купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом.
22.02.2022 відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки та 3% річних, за яким апелянт просить суд апеляційної інстанції, у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог, зменшити розмір неустойки та нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України до 1 гривні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 розгляд справи №910/9975/21 відкладено на 01.03.2022 на 13 год 10 хв.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан в Україні, строк дії якого продовжено Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022 та №341/2022 від 17.05.2022.
Наказом Північного апеляційного господарського суду №1 від 03.03.2022 тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
Наказом Північного апеляційного господарського суду №11 від 31.03.2022 відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
У період з 04.04.2020 по 08.04.2022 та з 11.04.2022 по 15.04.2022 головуюча (суддя - доповідач) Владимиренко С.В. перебувала у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 справу №910/9975/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 призначено до розгляду на 21.06.2022 на 12:00.
Представники третіх осіб в судове засідання 21.06.2022 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
З метою інформування про рух судових справ, на офіційному вебсайті Північного апеляційного господарського суду було розміщено відповідне повідомлення стосовно розгляду справи №910/9975/21 та здійснено надсилання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 на відомі суду електронні адреси учасників справи.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 21.06.2022 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/9975/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні 21.06.2022 заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/9975/21 залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас представник відповідача просив суд апеляційної інстанції задовольнити його клопотання про зменшення розміру неустойки та 3% річних, за яким апелянт просить суд апеляційної інстанції, у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог, зменшити розмір неустойки та нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України до 1 гривні.
Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки та 3% річних, за яким апелянт просить суд апеляційної інстанції, у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог, зменшити розмір неустойки та нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України до 1 гривні.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, письмові пояснення, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 31.01.2018 між Державним підприємством «Енергоринок» (далі - ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Велика Добронь» (далі - ВАД) укладено Договір №14803/01 (далі - Договір), за умовами якого ВАД зобов'язалося продавати, а ДПЕ зобов'язалося купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору. (т.1, а.с. 13-16).
30.06.2019 між Державний підприємством «Енергоринок» (далі - ДПЕ), Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Велика Добронь» (далі - ВАД) укладено Додаткову угоду № 109/01 до Договору (далі - Додаткова угода), якою сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» та замінити статті 1-10 даного правочину статтями 1-8 у новій редакції. (т.1, а.с. 17-23).
Таким чином, за умовами Додаткової угоди відбулася зміна покупця у вказаному зобов'язанні за договором, новим покупцем став відповідач.
Відповідно до п. 1.1 Договору, у редакції Додаткової угоди, виробник за «зеленим тарифом» зобов'язався продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок).
Пунктом 4.1 Договору, у редакції Додаткової угоди, передбачено право виробника за «зеленим» тарифом вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.
П.п. 1, 2 п. 4.5 Договору, у редакції Додаткової угоди, гарантований покупець зобов'язався купувати у виробника за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за «зеленим» тарифом електричну енергію.
Відповідно до п. 3.3 Договору, у редакції Додаткової угоди, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Судом встановлено і зазначене підтверджується матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору, в редакції Додаткової угоди, за період з травня по серпень 2020 було вироблено та продано відповідачу електричну енергію на загальну суму 81 617 597,25 грн, що підтверджується Актами купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 року від 31.05.2020 на суму 17 615 896,47 грн, за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 20 179 561,60 грн, за липень 2020 року від 31.07.2020 на суму 22 863 413,96 грн та за серпень 2020 року від 31.08.2020 на суму 20 958 725,22 грн. (т.1, а.с. 24-29).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 275, ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 №2019-VIII (далі - Закон №2019-VIII) визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника «останньої надії»; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування «зеленого» тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов'язки з дотриманням норм цієї статті.
Згідно ч. 2 ст. 65 Закону №2019-VIII гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 65 Закону №2019-VIII гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону.
Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Так, главою 10 Порядку визначено наступне:
п. 10.1. До 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
п. 10.2. З урахуванням вимог глави 8 цього Порядку гарантований покупець протягом перших 3-х робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата споживачу за «зеленим» тарифом за розрахунковий місяць, та направляє споживачу за «зеленим» тарифом два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
п.10.3. Після отримання від гарантованого покупця двох примірників акта купівлі-продажу відповідно до пункту 10.2 цієї глави, підписаних з його сторони, продавець повертає протягом перших п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони.
Якщо протягом указаного строку продавець не повертає підписаний примірник акта купівлі - продажу, то з наступного розрахункового місяця гарантований покупець надсилає продавцю поштою протягом перших трьох робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу у двох примірниках, не підписаних зі своєї сторони.
Продавець підписує акт купівлі-продажу у двох примірниках і направляє їх на адресу гарантованого покупця. Гарантований покупець у триденний термін з дати отримання актів купівлі - продажу зі своєї сторони підписує їх у двох примірниках та надсилає продавцю один примірник поштою. Такий порядок зберігається до повернення гарантованому покупцю всіх актів купівлі-продажу, що були направлені на адресу продавця.
У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі - продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
п.10.4. Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
п.10.5. З урахуванням положень глави 9 цього Порядку гарантований покупець протягом перших трьох робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок суми відшкодування продавцем вартості врегулювання небалансу та направляє продавцю два примірники акта купівлі - продажу, підписані зі своєї сторони.
п.10.6. Після отримання двох примірників акта купівлі-продажу, підписаних зі сторони гарантованого покупця, продавець направляє гарантованому покупцю протягом перших п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони.
Якщо протягом указаного строку продавець не повертає підписаний примірник акта купівлі - продажу, то з наступного розрахункового місяця гарантований покупець надсилає продавцю поштою протягом перших трьох робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу у двох примірниках, не підписаних зі своєї сторони.
Продавець підписує акт купівлі-продажу у двох примірниках і направляє його на адресу гарантованого покупця. Гарантований покупець у триденний термін з дати отримання актів купівлі - продажу зі своєї сторони підписує їх у двох примірниках та надсилає продавцю один примірник поштою. Такий порядок зберігається до повернення гарантованому покупцю всіх актів купівлі-продажу, які направлені на адресу продавця.
За наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем гарантованому покупцю акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок відшкодування продавцем гарантованому покупцю вартості врегулювання небалансу здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
п.10.7. Продавець здійснює відшкодування вартості врегулювання небалансу гарантованому покупцю протягом перших двох робочих днів після отримання від гарантованого покупця акта купівлі - продажу.
Відповідно до п.п. 12.3, 12.6 Порядку гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі разом з розрахунками, що є додатками до акта приймання-передачі. ОСП після отримання двох примірників акта приймання-передачі повертає гарантованому покупцю протягом одного робочого дня підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою примірник акта приймання-передачі.
У випадку здійснення перерахунку гарантованим покупцем розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до акта приймання-передачі з ОСП укладається акт корегування. Після підписання ОСП акта корегування гарантований покупець надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, враховуючи приписи Порядку відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куповану електроенергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуг.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановами від 24.06.2020 № 1211, від 22.07.2020 № 1435, від 19.08.2020 №1600, від 23.09.2020 №1740 затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу в період з травня 2020 року по серпень 2020 року.
Згідно з вищевказаними постановам НКРЕКП розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованому покупцю: у травні 2020 року складає 4 337 390 779,22 грн (без ПДВ), у червні 2020 року - 4 246 519 382,97 грн (без ПДВ), у липні 2020 року - 4 634 530 383,78 грн (без ПДВ), у серпні 2020 року - 3 555 847 601,64 грн.
При звернені до суду із даним позовом позивач зазначає, що станом на 01.06.2021 придбана відповідачем у позивача у спірному періоді електроенергія була оплачена в повному обсязі лише за серпень 2020 року, а загальний розмір заборгованості відповідача складає 58 220 513,99 грн, з яких: 16 764 759,95 грн - за травень 2020 року, 19 396 460,53 грн - за червень 2020 року, 22 059 293,51 грн - за липень 2020 року, а тому позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 514 532,46 грн пені, 4 075 450,12 грн штрафу та трьох процентів річних у розмірі 1 478 416,35 грн.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. (ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
За статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Умовами Договору, в редакції Додаткової угоди, сторони погодили, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня у розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за «зеленим» тарифом (п. 4.6).
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та здійсненим судом розрахунком, нарахованих позивачем відповідачу пені та штрафу, з огляду на те, що у частині нарахувань за період з 24 жовтня 2020 року по 24 січня 2021 року (замість розрахованої позивачем суми: 593 053,41 грн, вірною є: 591 485,33 грн) та за період з 11 грудня 2020 року по 21 лютого 2021 року (заміть розрахованої позивачем суми: 529 423,03 грн, вірною є: 528 594,18 грн). А тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача 2 396,93 грн пені.
Також суд апеляційної інстанції погоджується із розрахунком суду першої інстанції в частині нарахування 3 % річних та відмовою судом першої інстанції у стягненні з відповідача на користь позивача 1 576,01 грн 3 % річних.
Водночас відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. (Постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20).
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у суді першої інстанції відповідач послався на наступні обставини:
- неможливість забезпечення виконання зобов'язань з оплати електричної енергії за «зеленим» тарифом в інший спосіб, ніж шляхом додержання механізму, встановленого Законом №2019-VIII та Порядком;
- фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису, затвердженого НКРЕКП (ст. 65 Закону №2019-VIII);
- неналежне виконання ПрАТ «НЕК «Укренерго» обов'язку щодо забезпечення надходження грошових коштів гарантованому покупцю для оплати останнім електричної енергії виробникам за «зеленим» тарифом у повному обсязі;
- часткове виконання відповідачем зобов'язань з оплати заборгованості по спірному періоду;
- відсутність вини у невиконанні спірних зобов'язань та складний фінансовий стан гарантованого покупця, пов'язаний з невиконанням іншими учасниками спірних правовідносин наведених спеціальних обов'язків.
Зменшуючи розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) на 50 %, судом першої інстанції було підставно взято до уваги статус та особливості діяльності гарантованого покупця у сфері функціонування ринку електричної енергії, враховано здійснення державою заходів, спрямованих на врегулювання питань розрахунків гарантованого покупця з суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії. Також судом першої інстанції вірно взято до уваги відсутність доказів на підтвердження завдання позивачу суттєвих збитків порушенням відповідачем умов Договору, в редакції Додаткової угоди, причини та наслідки невиконання спірного зобов'язання, а також розмір нарахованих штрафних санкцій.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки та 3% річних у суді апеляційної інстанції, за яким апелянт просить суд апеляційної інстанції, у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог, зменшити розмір неустойки та нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України до 1 гривні, то суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на наступне.
Заявлення боржником клопотання про зменшення нарахувань на 99%, до 1 гривні тощо, тобто до розміру, який насправді означає не зменшення, а звільнення від сплати нарахувань, то задоволення таких клопотань нівелюватиме саме значення штрафних санкцій як відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Адже вона має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених у договорі) отримання коштів за надані ним товари або послуги. Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Стосовно доводів апелянта по суті спору, то з матеріалів справи вбачається і зазначене не спростовано відповідачем акти купівлі-продажу електроенергії за спірний період складені та підписані відповідачем та позивачем, без зауважень та заперечень, а тому обов'язок з оплати відповідного акта виникає у покупця у будь-якому випадку, враховуючи приписи Порядку, що спростовує доводи апелянта про відсутність доказів, що підтверджують дату отримання гарантованим покупцем актів купівлі-продажу електричної енергії за спірний період.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону №2019-VIII позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Посилання апелянта на те, що оплата вартості електричної енергії за «зеленим» тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ «НАК «Укренерго», апеляційним господарським судом до уваги взяті бути не можуть, оскільки за укладеним між сторонами Договором, в редакції Додаткової угоди, саме відповідач узяв на себе обов'язок купувати електроенергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та Порядку. Посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення ДП «Гарантований покупець» у цій справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення оплати вартості електроенергії за «зеленим» тарифом, отриманої від позивача у травні - серпні 2020 року. Такого ж висновку дійшов Верховий Суд, про що зазначено у постанові від 12.05.2021 у справі №910/11830/20.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2015 у справі «Кечко проти України» зазначив, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
У рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (Заява № 70297/01) Європейський суд з прав людини зазначив, що асигнування для виплати державою боргів з державного бюджету можуть викликати певну затримку у виконанні рішень судів , однак відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ст.ст. 76 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції у даній постанові надано вичерпні відповідні на доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, із застосування норм права, які регулюють спірні відносини.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/9975/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство «Гарантований покупець».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/9975/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/9975/21 залишити без змін.
3. У задоволенні клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» про зменшення розміру неустойки та 3% річних відмовити.
4. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Гарантований покупець».
5. Матеріали справи № 910/9975/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 24.06.2022.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак