Справа № 600/70/22-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич І.В.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
24 червня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
в січні 2022 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №0053894/1302-2209 від 15.03.2018 в сумі 109404,80 грн., №0004654-5306-2209 від 25.02.2019 на суму 25457,13 грн., №0031134-5607-2209 від 24.04.2020 в сумі 142670,70 грн., №0049826-2407-2412 від 06.04.2021 в сумі 222027,64 грн.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0053894/1302-2209 від 15.03.2018 року в сумі 109404,80 грн, №0004654-5306-2209 від 25.02.2019 на суму 25457,13 грн., №0031134-5607-2209 від 24.04.2020 в сумі 142670,70 грн., №0049826-2407-2412 від 06.04.2021 в сумі 222027,64 грн. - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи положення ст. 311 КАС України, відсутність клопотань про розгляд справи за їх участю, а також той факт, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.01.2022 позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду. В мотивувальній частині ухвали суду запропоновано позивачу подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.
31.03.2022 позивачем до суду подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому апелянт зазначає, що про наявність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень йому стало відомо 25.11.2021 з матеріалів адміністративної справи №600/5868/21, яка знаходиться в провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Також, заявник вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не вручалися ОСОБА_1 і повернулися відправнику з невідомих причин, оскільки у повідомленні про вручення не зазначено з яких причин поштове відправлення повернуто. Крім того, на інших повідомленнях про вручення поштового відправлення наявні підписи, які позивач не проставляв, та які візуально відрізняються від долученої до матеріалів справи копії паспорту, де такий наявний.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою з підстав, що визначені у заяві про поновлення процесуального строку від 31 березня 2022 року, та позовну заяву залишено без розгляду.
Підставою для прийняття вказаної ухвали, згідно висновків суду першої інстанції, слугувало те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, встановлений КАС України.
Щодо наявних в матеріалах справи копії рекомендованих повідомлень про направлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за особисто вказаною позивачем адресою, суд першої інстанції зазначив, що згідно положень ст. 70 Податкового кодексу України, саме на позивача покладено обов'язок інформування податкового органу про своє місцезнаходження або його зміну.
В свою чергу звернення представника позивача до контролюючого органу щодо надання спірних податкових повідомлень-рішень поза межами строків звернення до суду з позовом про оскарження спірних рішень не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Суд першої інстанції вказав, що з матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів не встановлено, а представником позивача в клопотанні про поновлення строку звернення до суду не вказано на наявність поважних причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин, що дає підстави для висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з чим позовна заява подана ОСОБА_1 з пропуском встановленого законом строку звернення до суду, а тому підлягає залишенню без розгляду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, аналізуючи викладене, колегія суддів зазначає, що КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Так, відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Суд апеляційної інстанції враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові Верховного Суду від 27 січня 2022 року, справа №160/11673/20.
Так, судовою палатою зазначено, що стаття 122 КАС України встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Колегією суддів зауважено, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова палата вказала, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
Отже, аналізуючи вищевикладені обставини, а також, враховуючи, що ОСОБА_1 не вживались заходи досудового врегулювання спору, колегія суддів погоджується, що в спірних правовідносинах строк звернення до суду з адміністративним позовом становить шість місяців з дня коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав.
Згідно вимог п. 58.3 ст. 58 ПК України ( в редакції, чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення №0053894/1302-2209 від 15.03.2018, №0004654-5306-2209 від 25.02.2019, №0031134-5607-2209 від 24.04.2021) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Згідно вимог п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Крім того, в п. 42.4 ст. 42 ПУ України вказано, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно вимог п. 58.3 ст. 58 ПК України ( в редакції Закону, чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення №0049826-2407-2412 від 06.04.2021) податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, аналізуючи положення Податкового кодексу України, чинних, на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів наголошує, що документ вважається належним чином врученим, якщо він надісланий за місцезнаходженням платника, якому такий документ адресований або вручений повноважній особі такого платника податку. Крім того, направлення документів рекомендованим листом з повідомленням за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків, але не отриманими ними не з вини податкового органу, вважаються належним чином врученими.
Так, досліджуючи матеріли справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що податкові повідомлення рішення №0053894/302-2209 від 15.03.2018 (а.с. 40) та №0004654-5306-2209 від 25.02.2019 (а.с.41) повернуті відділенням поштового зв'язку до податкового органу, однак дату повернення поштових відправлень з наданих копій конвертів та рекомендованих повідомлень встановити неможливо. Підстави повернення поштового відправлення - «за закінченням терміну зберігання».
Отже, податкові повідомлення-рішення, відповідно до статті 42 ПК України, вважаються врученими апелянту.
Щодо направлення та отримання позивачем податкових повідомлень-рішень №0031134-5607-2412 від 24.04.2020 та №0049825-2407-2412 від 06.04.2021, колегія суддів зазначає, що згідно рекомендованих поштових відправлень, вказані рішення податкового органу отримані ОСОБА_1 30.06.2020 (а.с. 42) та 18.06.2021 (а.с. 43) відповідно.
Тобто, вказане свідчить про те, що оскаржувані податкові повідомлення рішення належним чином вручені позивачу згідно вимог ПК України.
При цьому, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що він не отримував оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а підпис на поштовому повідомленні не відповідає підпису ОСОБА_1 (згідно відомостей з паспорту позивача), оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували аргументи позивача, а інших доказів ОСОБА_1 до матеріалів справи не надано.
Також, з копій рекомендованих повідомлень поштових відправлень судом встановлено, що алреса, на яку направлялись вищевказані податкові повідомлення-рішення, а саме АДРЕСА_1 , відповідає адресі, яка самостійно вказана позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом.
Колегія суддів зауважує, що п. 70.7 ст. 70 ПК України визначено, що фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому, жодних змін до відомостей стосовно особистий даних, зокрема, зміни адреси місця проживання, ОСОБА_1 не вносились.
Отже, матеріалами справи підтверджується той факт, що апелянту були направлені оскаржувані податкові повідомлення-рішення на адресу, яка є актуальною станом на момент направлення податкових повідомлень-рішень, а також звернення як з адміністративним позовом, так і з апеляційною скаргою до суду.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважаються врученими позивачу належним чином згідно вимог ст. 42 Податкового кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо визнання неповжними причин пропуску строку звернення до суду та залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.