Справа № 240/11652/21
Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
15 червня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.
за участю:
секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В.,
представника позивача: Ляшенко Р.В.,
представника відповідача: Зеленової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Галіївський маслозавод" та Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галіївський маслозавод" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
у червні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Галіївський маслозавод» (ТОВ «Галіївський маслозавод») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 червня 2021 року №00057120714, №00057150714 та №00057140714.
22 грудня 2021 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №00057120714 від 07.06.2021 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2912760 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №00057150714 від 07.06.2021 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1108936 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №00057140714 від 07.06.2021 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 255012 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області області на користь ТОВ "Галіївський маслозавод" документально підтверджені судові витрати у сумі 11350,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та розподілу судових витрат та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в цій частині, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послалися на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та порушення норм процесуального права що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити, про задоволення апеляційної скарги відповідача заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
Представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити, про задоволення апеляційної скарги позивача заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
Позивач та треті особи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити частково, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено те, що працівниками ГУ ДПС у Житомирській області в період з 15.03.2021 р. по 23.04.2021 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Галіївський маслозавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.07.2017 по 31.12.2020, за результатами якої складено акт від 30 квітня 2021 року №4873/06-30-07-14/37107815.
У ході проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення ТОВ «Галіївський маслозавод»:
- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 Податкового кодексу України (ПК України), п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №215 Дохід затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №2290 Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. №2860/4153 (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3032143 грн., у тому числі: за 2018 рік в сумі 270289 грн., за І квартал 2019 року в сумі 13796 грн., за півріччя 2019 року в сумі 22699 рн., за три квартали 2019 року в сумі 27207 грн., за 2019 рік в сумі 32897 грн., за І квартал 2020 року в сумі 3648 грн., за три квартали 2020 року в сумі 1085339 грн., за 2020 рік в сумі 2728957 грн.;
- п. 44.1 ст. 44, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1, п.201.10, п.201.14 та п.201.15 ст.201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 395012 грн., в тому числі по періодах: вересень 2017року - на суму 15000 грн.; за жовтень 2017 року - на суму 5000 грн.; за листопад 2017року - на суму 5000 грн.; за червень 2019 року - на суму 274060 грн.; за серпень 2019року - на суму 85952 грн.; за вересень 2019 року - на суму 5000 грн.; за жовтень 2019року - на суму 5000 грн. Та завищено значення р.21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1452269 грн. за грудень 2020 року;
- п 46.1 ст.46, п.51.1, ст.51, пп. б п. 176.2, ст.176 ПК України Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого, Наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 №4.
Податковим агентом допущено помилки при відображенні реєстраційних номерів, серії та номеру паспорта (податковий номер фізичної особи або реєстрацію за серією та номером паспорту фізичної особи закрито, податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО) облікових карток платників податків (Форма №21ДФ) за ІІІ-ІV квартал 2017, І-ІV квартали 2018, І та III квартали 2019 року та II квартал 2020 року.
ТОВ «Галіївський маслозавод» необхідно подати уточнюючі розрахунки Форми № 1ДФ за відповідні періоди з врахуванням вказаних порушень;
- п. 1 ч.2 ст., ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VIвід 08.07.2010, а саме: - у звіті за квітень 2020 року (Таблиця 1 Додаток 4) по працівнику ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) застосовано помилково ставку податку у розмірі 8,41%, замість 22%, що призвело до заниження податкового зобов'язання у розмірі 22% в сумі 1695,80 грн., проте платником самостійно виявлено та виправлено помилку шляхом донарахування цієї суми в звіті за травень 2020року;
- пп. 162.1.3, п. 162.1, ст. 162, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, п. 168.1 і ж 168, п. 170.9 cт. 170, пп. "а " п. 176.2 cт. 176 ПК України, а саме: у платника відсутні достовірні розрахункові документи встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція), що підтверджують факт витрачених коштів (вартість оплачених послуг, придбаних товарів), які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 7984,16 грн., та донараховано суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1437,15 грн.;
- п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення", пп. 162.1.3, п. 162.1, ст. 62, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, п. 168.1 ст.168, п. 170.9 ст. 170, пп. "а" п. 176.2 ст.176 ПК України, а саме: у платника відсутні достовірні розрахункові документи встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція), що підтверджують факт витрачених коштів (вартість оплачених послуг, придбаних товарів), які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 7984,16 грн., та донараховано суму військового збору за ставкою 1,5% в сумі 119,76 грн.;
- п. 19, п. 23, п. 24 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (із змінами і доповненнями), а саме відсутні достовірні підтверджувальні документи до авансових звітів, які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 7984,16 грн.
На підставі акта перевірки, 07 червня 2021 року ГУ ДПС у Житомирській області прийняті податкові повідомлення-рішення №00057120714, №00057150714, №00057140714, якими донараховано за результатами перевірки суми податкових зобов'язань та штрафних санкцій за порушення:
-заниження доходу на суму 5544681,32 грн., в т.ч. за IV квартал 2020 року на суму 5544681,32 грн. (за жовтень 2020 року на суму 1441100,14 грн., за листопад 2020 року на суму 4103581,18 грн.) по безоплатно отриманому молоку коров'ячому незбираному охолодженому першого гатунку у зв'язку з не підтвердженням взаємовідносин з ТОВ «С.В. ТРАНС» - донарахована сума податку на прибуток 998043 грн;
- заниження доходу на суму 1275059,66 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2018 року на суму 1275059,66 грн. (за травень 2018 року на суму 1275059,66 грн.), по отриманому сухому знежиреному молоку ТМ «UKRPRODUCT» в кількості 22000 кг. від ДП «Старокостянтинівський молочний завод» та не включеному до доходів - донарахована сума податку на прибуток 229510 грн (фінансова санкція 22951 грн);
- занижену фінансового результату до оподаткування на загальну суму 9362260 грн., з реалізації нерезидентам власної продукції за цінами що нижчі за собівартість такої продукції - донарахована сума податку на прибуток 1685207 грн.;
- заниження фінансового результату на витрати не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення яких передбачено правилами бухгалтерського обліку на загальні суму 663236 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 - донарахована сума податку на прибуток 119383 грн. (фінансова санкція 7368 грн);
- завищення податкового кредиту на; суму 1103936 грн., в т.ч. за жовтень 2020 року на суму 288220 грн., за листопад 2020 року на суму 820716 грн., по взаємовідносин з ТОВ «С.В. ТРАНС» - зменшено від'ємне значення на суму 1108936 грн.;
- заниження податкових зобов'язань на суму 255012 грн., в за травень 2018 року на суму 255012 грн., по отриманому сухому знежиреному молоку ТМ «UKRPRODUCT» в кількості 22000 кг. від ДП «Старокостянтинівський молочний завод» - донарахована сума податку на додану вартість на суму 255012 грн. (фінансова санкція 25501 грн);
- завищено суму податкового кредиту загальну суму 483333 грн. внаслідок відображення у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість придбаних товарів/послуг, не підтверджених первинними документами по оренді автомобілів преміум класу, а саме MERCEDES-BENZ GL 350CDI та BENTLEY BENTAYGA - донарахована сума податку на додану вартість 140000 грн. (фінансова санкція 14000 грн), зменшено від'ємне значення на суму 343333 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх Житомирського окружного адміністративного суду.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Так, п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а)в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Згідно п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно п. 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).
Відповідно до п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Із наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
Також, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Щодо господарських операцій між ТОВ «Галіївський маслозавод» та ТОВ «С.В. ТРАНС», то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно договору №82/2019-0 на закупівлю молока від 09.10,2019 ТОВ «Галіївський маслозавод» - Покупець, а TOB «С.В. ТРАНС» - Продавець. Предмет договору: Продавець зобов'язується продати покупцю молоко коров'яче первинної обробки, зберігання та транспортування, що повністю відповідає діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарно-санітарним вимогам, діючим на момент продажу в Україні. Покупець зобов'язується прийняти молоко і оплатити його відповідно до умов договору. Відповідно до пп. 5.3 даного договору: разом з розрахунками за молоко проводяться розрахунки і за доставку молока, якщо продукція доставлялася транспортом Продавця, пп. 5.5 передбачено, що вивіз молока від Продавця здійснюється транспортом Покупця та Продавця за домовленістю сторін. Термін дії договору до 31.12.2019 року. Відповідно до додаткової угоди №1 від 27.12.2019 до Договору №82/2019-0 на закупівлю молока від 09.10.2019р. термін дії продовжено до 31.12.2020 року.
До складу податкового кредиту ТОВ «Галіївський маслозавод» суми ПДВ по фінансово- господарських взаємовідносинах з ТОВ «С.В. ТРАНС» віднесено на підставі зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних за жовтень 2020 на суму ПДВ 288220,03 грн., та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.
Також, згідно умов договору №82/2019-С на закупівлю молока від 09.10.2019 Продавець зобов'язується продати покупцю молоко коров'яче первинної обробки, зберігання та транспортування, що повністю відповідає діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарно-санітарним вимогам, діючим на момент продажу в країні . Тобто у вартість закупленого молока вже входить вартість його доставки.
Крім того, ціна на молоко узгоджена в щомісячних протоколах погодження ціни з яких слідує, що до вартості придбаного молока входить вартість його доставки на підприємство.
Так, надані ТОВ «Галіївський маслозавод» документи, складені за результатом здійснення вище наведеної господарської операції, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, які містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період.
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом без наміру створити наслідки, які передбачені договором.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача стосовно податкової інформації відносно контрагентів (постачальників молока) ТОВ «НЕКТАРИН ПЛЮС» та ТОВ «КАЛЬКЕРІЯ», у тому числі, щодо відсутності податкової інформації придбання ними молока, що, на думку відповідача, свідчить про нереальність укладеного правочину, з огляду на наступне.
Так, податкова інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.
Посилання податкового органу на відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладеного договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт реального здійснення господарської операції з придбання у ТОВ «С.В. ТРАНС» молока коров'ячого незбираному охолодженого першого гатунку, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необгрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем доходу на суму 5544681,32 грн. по безоплатно отриманому молоку коров'ячому незбираному охолодженому першого гатунку, завищення податкового кредиту на суму 1103936 грн., а тому податковим органом безпідставно донараховано суми податку на прибуток 998043 грн та зменшення від'ємного значення на суму 1108936 грн.
Щодо господарських операцій між ТОВ «Галіївський маслозавод» та ДП «Старокостянтинівський молочний завод», то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, предметом договору №10 від 06.03.2018 укладеного між ТОВ «Галіївський маслозавод» та ДП «Старокостянтинівський молочний завод» є надання послуг з переробки молока знежиреного - давальницької сировини на сухе знежирене молоко.
Згідно акту передачі №СК-16215 від 22.05.2018 року ТОВ «Галіївський маслозавод» було отримано від ДП «Старокостянтинівський молочний завод» сухе знежирене молоко в обсязі 22000 кг. Без зазначення його вартості.Також, актами прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг), до Договору №10 від 06.03.2018 року підтверджується факт надання послуг по переробці давальницької сировини.
За результатами наданих послуг ДП «Старокостянтинівський молочний завод» було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні накладні з номенклатурою: послуги по переробці давальницької сировини.
Таким чином, безпідставним є твердження відповідача про необхідність підтверження факту придбання позивачем у ДП «Старокостянтинівський молочний завод» сухого знежиреного молоко в обсязі 22000 кг., оскільки ДП «Старокостянтинівський молочний завод» надавало лише послуги з переробки сировини для ТОВ «Галіївський маслозавод»,а тому позивачем правомірно включено до собівартості продукції для реалізації вартість знежиреного молока, яке було передано на переробку та вартість витрат понесених на таку переробку.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковим безпідставно донараховано суму податку на прибуток 229510 грн (фінансова санкція 22951 грн) та донараховано суму податку на додану вартість на суму 255012 грн. (фінансова санкція 25501 грн).
Щодо порушень ТОВ «Галіївський маслозавод» в частині реалізації готової продукції на експорт за цінами що є нижчими за її собівартість, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у ході проведеної перевірки податковим органом встановлено здійснення ТОВ «Галіївський маслозавод» операцій з реалізації нерезединтам власної продукції за цінами, що нижчі за собівартість такої продукції, які проводились з наступними контрагентами: GARMONIYA FOOD TRADE ООО (Республіка Узбекистан), SA (NLAС (Республіка Молдова), EUROLACTA SRL (Республика Молдова), KASKAT Sp.z.o.o. (Польща), SA Lactis (Молдова), LAOX PRIM SRL (Республіка Молдова), SA JLC (Молдова), TOB AVOA /LLC AVOA MMC (Азербайджан), Lactos GmbH (Німеччина).
Перевіркою встановлено здійснення таких господарських операцій з нерезидентами, що не мають ділової мети, а саме проведення реалізації власної продукції за цінами, що нижчі за її собівартість, що визначені в бухгалтерському обліку ТОВ «Галіївський маслозавод» проводками Д-т 26 Готова продукція - К-т 90 Собівартість реалізованої готової продукції . Розрахунок суми заниження фінансового результату до оподаткування наведено в додатку 17 до акту перевірки.
Із додатку 17 до акту перевірки встановив, що останній у вигляді таблиці, не містить необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не є документом бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону та як наслідок, не є таким, який підлягає обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
При цьому, в матеріалах справи містяться належним чином завірені копії журналів-ордерів та відомості по рахунках 26 та 90 бухгалтерського обліку по контрагентам та операціям що відображені в додатку 17 до акту перевірки, а також зведена таблиця порівняння ціни реалізації з собівартістю, які спростовують відображену інформацію в додатку 17 до акту перевірки.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необгрунтованість висновків відповідача щодо заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 9362260 грн., з реалізації нерезидентам власної продукції за цінами що нижчі за собівартість такої продукції, а тому безпідставним є донарахування позивачу суми податку на прибуток в сумі 1685207 грн.
Щодо господарських операцій між ТОВ «Галіївський маслозавод» та ФОП ОСОБА_2 , то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, 01.02.2017 року між ТОВ «Галіївський маслозавод» (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договір №20 про надання маркетингових послуг, згідно умов якого предметом даного договору є надання замовникові послуг (рекламного, інформаційного, маркетингового характеру) зі стимулювання збуту товарів, які постачаються замовником. В межах послуг зі стимулювання збуту товарів виконавець зобов'язується проводити моніторинг споживчого попиту на товар, який поставляється замовником на території м. Житомира та Житомирської області, надавати консулітації, роз'яснення з приводу продажу товарів замовника, сприяти проведенню замовником рекламних та промоакцій.
У матеріалах справи містяться звіти про виконання робіт щодо надання маркетингових послуг за період з липня 2017 по грудень 2020, звіти про проведення маркетингових досліджень за вказаний період, аналіз споживчого попиту на молочну продукцію (липень-грудень 2017 року, січень, квітень-липень, вересень-грудень 2018 року, січень-травень, липень- вересень, листопад-грудень 2019 року, січень-серпень, жовтень, грудень 2020 року) та акти надання послуг в період з липня 2017 року по грудень 2020 року (найменування послуг "послуги вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту"). Вказані маркетингові послуги надавались ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
У наданих документах відсутня необхідна інформація, зокрема відсутні рекомендації замовнику маркетингових послуг, а наявні лише інформаційні дані у цифрах, де зазначено план (попит) виконання продажу по кожному молочному продукту, без деталізації продажу по кожній із торгівельних мереж, що свідчить про загальний підхід надання маркетингових послуг і не дає змогу визначити в якій саме мережі продажі вищі.
Також, не надано підтверджуючих доказів, чи здійснюється інструктування, консультації персоналу торгових точок, чи проведено акції просування товару (в чому саме полягали), хто виготовляв листівки, брошури, які спеціальні акції проводились.
В актах надання послуг відсутня будь-яка розшифровка та деталізація інформації про послуги зі стимулювання збуту товарів, проведення моніторингу споживчого попиту на товар, який поставляється замовником на території м.Житомира та Житомирської області, про надання консультацій, роз'яснень з приводу продажу товарів замовника, сприяння проведенню замовником рекламних та промоакцій, стосовно місцезнаходження торгових об'єктів, на яких проводились вищезазначені заходи, відсутня інформація щодо впливу вказаних заходів на збільшення або зменшення обсягів продаж, відсутні висновки та рекомендацій по проведених маркетингових дослідженнях.
Відповідно до п.п.14.1.108 п.14.1 ст.14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
До маркетингових послуг належать: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та поширення інформації про продукцію (роботи, послуги).
Деякі маркетингові послуги можуть надаватись як додаткові послуги, що супроводжують процес продажу, та іншими контрагентами підприємства постачальниками (підрядчиками) та/або покупцями.
Так, для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно:
-проводити комплексні дослідження ринку;
- здійснювати аналіз ринку;
- сегментувати ринок;
- позиціонувати товар;
- розробляти маркетингмікс (маркетинговий комплекс) тощо.
Маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватися та проводитися за ініціативою власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.
Замовниками маркетингових послуг можуть бути будь-які підприємства. Проте, як правило, це великі товаровиробники та оптові продавці (дистриб'ютори). Досить часто підприємства купують готові дослідження певного ринку.
При цьому, виконавцями таких послуг можуть бути лише суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність, що відповідає нормам КВЕД ДК 009:2010.
Тобто суб'єктам господарювання, які планують замовити маркетингові послуги (замовникам), слід звернути увагу на те, чи відповідає діяльність виконавця КВЕД 73.20 «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки».
Головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.
Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути такі документи:
-наказ по підприємству, в якому потрібно обґрунтувати необхідність проведення таких маркетингових досліджень (наприклад, у зв'язку з виходом на ринок нового виду продукції), зазначивши період їх проведення, територію, назву виду продукції, категорію потенційних споживачів тощо. Водночас разом з наказом можна розробити план заходів з розповсюдження такого виду продукції, в якому передбачити укладення договору на проведення маркетингових досліджень;
- договір на проведення маркетингових досліджень, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. У розділі Предмет договору потрібно зазначити конкретний вид маркетингових досліджень, мету їх проведення, регіон тощо. При цьому, в такому договорі потрібно зазначити напрями та об'єкти маркетингових досліджень, зокрема:
-дослідження попиту на дану продукцію і відомостей про можливих споживачів;
- вивчення потенційних можливостей здійснення операцій з купівлі-продажу об'єкта маркетингових досліджень на певній території, дослідження необхідного обсягу продажу і пошук покупців, вивчення потреб та ефективності проведення рекламної кампанії щодо даної продукції.
При цьому, у договорі слід передбачити умову про те, що результат маркетингових досліджень оформляється актом приймання-передачі послуг та письмовим звітом.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення операцій з надання маркетингових послуг, враховуючи специфіку останніх та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, що в повній мірі відображають такі операції, зокрема і ті, які посвідчують мету, об'єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг.
Проте, позивачем не надано доказів, що відображають результати вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, визначення відносної динаміки продажу продукції, визначення об'єму продажу виробленої позивачем продукції, а також вплив таких результатів на умови договорів, укладених у подальшому позивачем з контрагентами, тобто доказів досягнення розумної економічної мети завдяки взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 .
Здійснивши системний аналіз наданих позивачем первинних документів, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що останні не підтверджують реальність виконання договору про надання маркетингових послуг, оскільки у первинних документах не конкретизовано які саме послуги були надані позивачу, їх зміст та обсяг із зазначенням їх вартості, годин виконання робіт, тощо.
Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, яким чином надавалися маркетингові послуги, який практичний результат їх використання позивачем.
Крім того, позивачем не надано пояснень за яких критеріїв визначалась ціна таких послуг та її відповідність середньоринковим у вказаній сфері послуг.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, а тому позивач неправомірно формував дані податкового обліку за період з 2017 по 2020 роки по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 , відтак висновки контролюючого органу про заниження об'єкту оподаткування шляхом безпідставного зменшення фінансового результату на витрати не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення яких передбачено правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 663236 грн. є правомірними.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у справах № 816/670/16, № 804/56/15, № 809/303/16, 804/2949/16, 821/1344/17.
Щодо порушень в частині завищення податкового кредиту на загальну суму 483333 грн. внаслідок відображення у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість з вартості придбаних товарів/послуг, та використаних не у господарській діяльності підприємства, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у перевіряємий період ТОВ «Галіївський маслозавод» отримувало у ПАТ «Фаворит Компані» у тимчасове платне користування легкові автомобілі преміум класу, а саме MERCEDES-BENZ GL 350CDI (державний номер НОМЕР_3 ) та BENTLEY BENTAYGA (державний номер НОМЕР_4 ).
У ході проведення перевірки позивачу було надано запит від 31.03.2021 року про надання належним чином завірених копій первинних документів (актів виконаних робіт, договорів та додаткових угод до них, шляхових листів або інших документів, згідно яких здійснювалося списання пального на вказані легкові автомобілі, розпорядчих документів щодо визначення користувачів транспортних засобів та інших документів, що стосуються зазначених орендних відносин) по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПАТ «Фаворит Компані», проте запитуваних первинних документів позивачем надано не було, у відповіді на запит підприємство зазначило про те, що у запиті перелік документів не конкретизовано.
У матеріалах справи наявні копії документів: договір оренди транспортного засобу від 01.12.2015 №2015/39, договір оренди транспортного засобу від 02.01.2019 №2019/49, договір оренди транспортного засобу від 11.11.2019 №111119, акти здачі-приймання, подорожні листи службового легкового автомобіля.
При цьому, вказані договори, подорожні листи, акти здачі-прийманння по суті фіксують лише сам факт укладення правочину та використання автомобілів, і не є тими документами, які підтверджують реальне здійснення господарської операції з оренди в господарських цілях товариства, яка відповідає розумній економічній причині, діловій меті, необхідності оренди та використання автомобілів преміум класу підприємством, яке займається переробленням, виробництвом, торгівлею молочними продуктами, що, в свою чергу, виключає можливість відображення таких операцій в його податковому обліку.
У судовому засіданні представник позивача зазначила про те, що вказані автомобілі преміум класу використовувались у господарській діяльності підприємства для перевезення посадових осіб на різні семінари, зустрічі із іноземними контрагентами.
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що у подорожніх листах в більшості зазначено маршрут - Житомир та Житомирська область, жодних наказів про відрядження та письмових доказів використання вказаних автомобілів у відрядженнях за межами Житомирської області, використання пального та списання паливно-мастильних матеріалів на транспортні засоби у підтвердження своєї позиції позивачем не надано.
Таким чином, наявність первинних документів, які мають обов'язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.
Господарські операції позивача з контрагентом ПАТ "Фаворит Компані" в даному випадку, не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки в ході розгляду справи встановлено відсутність наявності розумних економічних причин (ділової мети по оренді автомобілів преміум класу підприємством, яке займається переробленням, виробництвом, торгівлею молочними продуктами) для здійснення операцій за договорами, укладеним позивачем із ПАТ "Фаворит Компані", що є обов'язковою умовою для можливості правомірного формування покупцем сум податкового кредиту.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність завищення позивачем суми податкового кредиту на загальну суму 483333 грн. внаслідок відображення у складі податкового кредиту сум податку на додану вартість придбаних товарів/послуг, а саме по оренді автомобілів преміум класу - MERCEDES-BENZ GL 350CDI та BENTLEY BENTAYGA, а тому відповідачем правомірно донараховано суму податку на додану вартість в розмірі 140000 грн. (фінансова санкція 14000 грн) та зменшено від'ємне значення на суму 343333 грн.
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги ГУ ДПС України в Житомирській області спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Стосовно тверджень апелянта - ТОВ «Галіївський маслозавод» про допущення судом першої інстанції порушення внаслідок яких до обсягу задоволених вимог не було включено штрафні санкції на підставі встановлених порушень по взаємовідносинах з ДП «Старокостянтинівський завод», а саме по ПДВ 280513,00 грн (255012 податку +25501 штрафна санкція), по податку на прибуток 231761,00 грн (229510 податку +22951 штрафна санкція), то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом безпідставно донараховано суму податку на прибуток 229510 грн (фінансова санкція 22951 грн) та донараховано суму податку на додану вартість на суму 255012 грн. (фінансова санкція 25501 грн).
Проте, у резолютивній частині рішення судом першої інстанції зазначено лише про скасування податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 255012 грн. Тобто, судом першої інстанції допущено технічної описки, а тому позивач не позбавлений права звернутись до суду першої інстанції із заявою про винесення додаткового рішення у справі.
Стосовно розподілу судом першої інстанції судового збору, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому понесені позивачем судові витрати у даній справі, підлягають відшкодуванню в сумі 11350,00 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Так, загальна сума позовних вимог становить 4879425,00 грн відповідно до якої позивачем було розраховано та сплачено судовий збір в розмірі 22700,00 грн.
Проте, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення на загальну суму 4276708,00 грн, що становить 88%/100% від суми позову.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 139 КАС України колегія суддів вважає, що судові витрати понесені позивачем у даній справі підлягають відшкодуванню в сумі 19976,00 грн (88%/100% від сплаченого судового збору в розмірі 22700,00 грн., а не 11350,00 грн як визначено судом першої інстанції.
Статтею 317 КАС України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Відтак, в порядку ст. 317 КАС України, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Галіївський маслозавод" задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року, - змінити.
Викласти абзац шостий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Галіївський маслозавод" судові витрати в розмірі 19976,00 грн.".
В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 21 червня 2022 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.