Справа № 640/32922/20 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
23 червня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ев'яп Трейдинг Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна в заставу,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ев'яп Трейдинг Україна» звернулось до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №81110413 від 27.11.2020; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №60734-13 від 28.12.2020; визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №60734-13 від 28.12.2020.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №81110413 від 27.11.2020. Визнано протиправними податкову вимогу Головного управління ДПС у місті Києві №60734-13 від 28.12.2020 та рішення про опис майна у податкову заставу №60734-13 від 28.12.2020. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ев'яп Трейдинг Україна» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ев'яп Трейдинг Україна» понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.
Не погоджуючись із додатковим рішення суду Головним управлінням ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, у якій останній просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Апелянт вважає неможливим кваліфікувати заявлені витрати у якості фактично понесених.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Колегія суддів звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та обґрунтування їхнього розміру позивачем надано Договір про надання правової допомоги №14/02-19 від 06.02.2019, Додаток №3 від 14.12.2020 до Договору №14/02-19 від 06.02.2019, акт надання послуг від 24.02.2021 №1 по Додатку №3 від 14.12.2020 до Договору №14/02-19 від 06.02.2019; детальний опис наданих послуг №1 по Додатку №3 від 14.12.2020 до Договору №14/02-19 від 06.02.2019; платіжне доручення №74 від 2.01.2021 про оплату професійної правничої допомоги, наданої в межах Договору №14/02-19 від 06.02.2019 на суму 271 300, 80 грн.
Колегія суддів зазначає, що такі документи є достатніми для підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог клопотання позивача про ухвалення додаткового судового рішення.
Поряд з цим, частиною четвертою статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
В даному випадку, згідно з наданими позивачем документами на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, розмір таких витрат оцінено у 271 300, 80 грн.
Вирішуючи питання про розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, суд першої інстанції зазначив, що представником позивача значно перебільшено витрати на професійну правничу допомогу, витрачені на представництво інтересів позивача у суді, та вважав, що судові витрати на правову допомогу у розмірі 271 300,80 грн. не є співрозмірною сумою з наданням адвокатом таких послуг в Окружному адміністративному суді міста Києва та ціною позову.
Оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку позову, підготовку відповіді на відзив, взяв до уваги факт участі представника в судових засіданнях, а також задоволення позову в частині позовних вимог, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що справедливим та співмірним є призначення компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн.
Таким чином, суд першої інстанції, керуючись положеннями частини шостої статті 134 КАС України надав оцінку розміру витрат на правничу допомогу на предмет відповідності його вимогам частини п'ятої вказаної статті та відповідно зменшив їхній розмір.
При цьому, з огляду на обставини справи, наявні у ній матеріали, колегія суддів, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, підстав для перегляду та зміни встановленого судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу, що підлягає відшкодуванню не вбачає.
Враховуючи положення статей 132, 134, 139 КАС України, колегія суддів констатує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційна скарга ГУ ДПС у м. Києві задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, частини 1 статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 24 червня 2022 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Суддя В.О.Аліменко
Суддя В.П.Мельничук