Справа № 640/10635/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
23 червня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним висновку, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати незаконним та скасувати Висновок Шевченківського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про внесення змін до актового запису цивільного стану від 02 грудня 2020 року;
- зобов'язати Шевченківський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до відповідних актових записів, а саме: про народження № 171, складеного 24 вересня 1977 року Чорнобильським відділом РАЦС Київської області національність батька, ОСОБА_2 , з «українець» на «поляк» та про шлюб № 813, складеного 10 серпня 1996 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві на ОСОБА_3 , національність нареченої з «українець» на «полька».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року відкрито провадження у справі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року закрито провадження у справі.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апелянт зазначає про її належність до польської національності. Стверджує, що відмова у внесенні змін у запис про національність (порушене право позивача) підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування Висновку-відмови відповідача.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю, зокрема, немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Звертаючись до фактів цієї справи, спірні правовідносини пов'язані з відмовою відповідача внести зміни (зазначити факт належності позивача та її батька до польської національності) до актових записів цивільного стану.
За приписами частин 1 - 3 статті 49 Цивільного кодексу України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VI).
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина 1 статті 9 Закону № 2398-VI), тобто дій/подій, що впливають на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 22 Закону № 2398-VI передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила № 96/5).
Пунктом 1.1. розділу І Правил № 96/5 визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Пунктом 2.13 Правил № 96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.
У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану, суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №425/2737/17 та від 23 січня 2019 року у справі №807/45/17, а також в постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі №820/5198/16.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Натомість, оскільки адміністративний суд, розглядаючи справи даної категорії, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, у разі часткового задоволення позову (в частині визнання рішення неправомірним) захист права не буде ефективним, адже суд адміністративної юрисдикції позбавлений права в межах спірної категорії зобов'язати відповідача вчинити дії.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що спір у цій справі не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 640/11556/20.
При цьому, можливість оскарження відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у судовому порядку прямо передбачена Законом № 2398-VI та Правилами № 96/5.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, однак не може погодитись з висновком про те, що спір взагалі не підлягає розгляду у судовому порядку, а тому оскаржуване судове рішення підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови та доповнення резолютивної частини роз'ясненням позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Окремо суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, натомість Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято рішення.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року змінити шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови та доповнення резолютивної частини наступним абзацом:
«Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.».
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 24 червня 2022 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Суддя В.О.Аліменко
Суддя В.П.Мельничук