Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 червня 2022 року Справа№200/242/22
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бєломєстнова О.Ю.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання протиправними дії та стягнення недоотриманої частини грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, -
06.01.2022 року позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ: 25953617, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. героїв Небесної Сотні, 23), у якому просить:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 різниці між фактично виплаченою та передбаченою законодавством разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі, визначеному ч.5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік, відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у розмірі 7354,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є учасником бойових дій. У 2021 році він отримав грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій, у розмірі 1491,00 грн. Вважає, що незважаючи на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020, відповідач не виплатив йому у належному розмірі грошову допомогу до 5 травня. Наведене стало підставою його звернення з даним позовом.
Ухвалою суду від 11.01.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.
28.01.2022 року відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому вказав, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до постанови КМ України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 08.04.2021 року № 325 встановлено розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році для учасників бойових дій, який складає 1491,00 грн. Зазначена допомога у 2021 році позивачу була нарахована управлінням у розмірі 1491,00 грн. На даний час постанова КМ України № 325 від 08.04.2021 року чинна та зміни щодо розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня не вносилися.
З 31.01.2022 року по 28.02.2022 року суддя перебував у відпустці. Після її завершення у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, рішенням Ради суддів України №9 від 24.02.2022, наказом голови Донецького окружного адміністративного суду №14/І-г від 26.02.2022 про запровадження особливого режиму роботи суду, у встановлений КАС України строк рішення по справі з об'єктивних причин не було прийнято. Зважаючи на вихід судді з відпустки 23.06.2022, справу розглянуто у розумний строк після виникнення можливості для цього.
Дослідивши подані сторонами документи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 28.11.2001 року. Належить до осіб, що мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 05.06.2015 року.
Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ: 25953617, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23) є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує повноваження, передбачені ст.17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII.
Судом встановлено, що позивачу було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня на 2021 рік для учасників бойових дій у розмірі 1491,00 грн. Зазначене підтверджується викладеним у позові та відзиві на позовну заяву.
Не погодившись з діями відповідача, які полягають в неповній виплаті коштів, на які розраховував позивач, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон №3551).
Відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину п'яту статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28 грудня 2007 року.
В подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, якими визначався розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Так, у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» № 325 від 08 квітня 2021 року визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій- 1491,00 грн.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не можуть застосовуватися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тому з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX від 15 грудня 2020 року установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.
З урахуванням цього, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році становить 8845,00 грн. (1769,00 грн. х 5).
Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 29 вересня 2020 року за результатами розгляду справи № 440/2722/20. Посилання на дане рішення, яке приймається судом до уваги відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не свідчить про його застосування в порядку ст. 291 КАС України.
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі меншому, ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд дійшов висновку про те, що відповідач вчинив протиправні дії щодо відмови позивачу у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
З урахуванням того, що відповідачем було виплачено позивачу разову грошову допомогу до 5 травня на 2021 рік для учасників бойових дій у розмірі 1491,00 грн., залишок невиплаченої грошової допомоги до 5 травня на 2021 рік становить 7354,00 грн.
Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Враховуючи наведене, суд вважає, що достатнім, необхідним, ефективним та повним способом захисту є:
визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
стягнення з відповідача на користь позивача частини грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з відрахуванням раніше виплаченої суми такої допомоги, а саме у розмірі 7354,00 грн.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем до суду надано: договір про надання правової допомоги № 43 від 13.09.2021 року; акт приймання-передачі виконаних робіт згідно вказаного договору; розрахунок витрат на правову допомогу (який містить детальний опис наданих послуг, відповідно до якого виконавцем послуг позивачу надані наступні послуги: консультація з питання стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня протягом 30 хв. - 400,00 грн., складання позовної заяви протягом 2 год. 30 хв. - 2600,00 грн.. правове супроводження ведення справи - 2000,00 грн., що разом складає 5000,00 грн.); ордер та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.
Витрати за надану професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. позивачем оплачені, що підтверджується квитанцією № 1 про сплату послуг у наданні правової допомоги до договору про надання допомоги № 43 від 13.09.2021 року (в квитанції відображено, що адвокат отримав від позивача вказану суму коштів).
За приписами ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ч.ч.1 - 3 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами ч.4 ст.134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Суд не ставить під сумнів вартість гонорару адвоката, оскільки відповідний розмір визначений у додатку до договору про надання правничої допомоги.
Як визначено у ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Виходячи зі змісту ч.6 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог ч.5 ст.134 КАС України суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, а також, те що справу віднесено до справ незначної складності, суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 5000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи.
Таким чином, на переконання суду заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі необхідно зменшити до 1000,00 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.
Отже, вимога позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвокатом підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257, 293-295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання протиправними дії та стягнення недоотриманої частини грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ: 25953617, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) частину грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з відрахуванням раніше виплаченої суми такої допомоги, а саме у розмірі 7354 (сім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ: 25953617, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Повний текст судового рішення складено та підписано 24 червня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Бєломєстнов О.Ю.