Дата документу 22.06.2022 Справа № 643/1398/22
22 червня 2022 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12021226200001632 від 01 вересня 2021 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України,
До провадження Октябрського районного суду м. Полтави надійшли матеріали клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12021226200001632 від 01 вересня 2021 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України.
Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що 31 серпня 2021 року, приблизно о 16 год 30 хв, обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні магазину ТОВ «Кисет» в м. Харкові по вул. Академіка Павлова, 132, де за прилавком знаходилася раніше йому не знайома потерпіла ОСОБА_6 , чий мобільний телефон «Samsung M115» знаходився на прилавку поруч з касовим апаратом, діючи умисно та повторно, таємно викрав вказаний телефон, спричинивши потерпілій матеріального збитку на суму 3508,00 грн.
Крім того, 10 грудня 2021 року, близько 21 години, обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем мешкання в АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно, з метою незаконного особистого збагачення за рахунок чужого майна, шляхом обману, повідомив потерпілому ОСОБА_7 завідомо неправдиву інформацію про те, що йому необхідно здійснити телефонні дзвінки, та під вказаним приводом отримав та в подальшому залишив собі мобільний телефон «Samsung Galaxy G3», чим спричинив потерпілому матеріального збитку на суму 817,00 грн.
14 грудня 2021 року, приблизно о 12 годині, обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи в м. Харкові по вул. Гв. Широнінців, 59, навпроти 11 під'їзду, діючи умисно та повторно, таємно взяв акумуляторний перфоратор «Dnipro M DHR-200», з приєднаною акумуляторною батареєю «Dnipro-M LI-ION BATTERY BP-240», який був залишений на землі ОСОБА_8 , працюючим в ТОВ «Цифрал сервіс», який виконував відповідні ремонтні роботи з будівельним інструментом, чим спричинив потерпілому ТОВ «Цифрал сервіс» матеріального збитку на суму 2192,00 грн.
В судовому засіданні прокурор оголосив вищезазначене клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , мотивуючи його тим, підозра останнього у вчиненні інкримінованих правопорушень є обґрунтованою, а ризики, зазначені в ст. 177 КПК України, які існували як під час досудового розслідування, так і на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу, на цей час не зникли та не зменшилися. Посилався на поведінку та особу обвинуваченого, та вважав, що є всі підстави, що він може ухилитися від суду з метою уникнення покарання за вчинене у зв'язку з тим, що хоча й має адресу реєстрації, однак постійно змінює місце проживання, а також продовжити злочинну діяльність, у зв'язку з відсутністю законних джерел отримання грошових кошті та систематично скоює кримінальні правопорушення.
Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , вважаючи що підстави для цього відсутні, а ризики прокурором не доведені, у зв'язку з чим просив змінити стосовно останнього запобіжний захід на домашній арешт в нічний час або зменшити визначений розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2021 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» з визначенням застави у розмірі 45 400 грн, який в подальшому був продовжений відповідною ухвалою Московського районного суду м. Харкова та востаннє в порядку ч. 6 ст. 615 КПК України строком до 23 червня 2022 року, у зв'язку з чим на цей час виникла необхідність щодо вирішення питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 .
Відповідно до Розпорядження Голови Верховного Суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» від 08 березня 2022 року № 2/0/9-22, винесеного на підставі ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (зі змінами), було змінено територіальну підсудність судових справ Московського районного суду м. Харкова та визначено територіальну підсудність справ за Октябрським районним судом м. Полтави.
Незважаючи на визначенні підсудності за Октябрським районним судом м. Полтави, справи з Московського районного суду м. Харкова для її розгляду в Октябрському районному суді м. Полтави, в числі інших, які надійшли до суду, не направлено.
Відповідно до листа Верховного Суду від 03 березня 2022 року «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» за №1/0/2-22, зазначено, що вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені вище дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання (продовження) запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, вказані в ст. 178 КПК України.
Зокрема, необхідно провести оцінку в сукупності всіх обставин, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами прокурора про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання за вчинене, враховуючи, що судовий розгляд в цьому кримінальному провадженні не завершено, а також ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 не має постійних та офіційних джерел доходу та на протязі тривалого часу систематично вчиняє кримінальні правопорушення, за що є неодноразово судимим.
Серед іншого, суд враховує характеристику особи обвинуваченого, який є не одруженим, не працюючим, не має стійких та міцних соціальних зв'язків, що також підтверджує доводи прокурора щодо наявності ризику що в разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
Таким чином, у судовому засіданні не встановлено достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а отже суд не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт в нічний час.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наявні достатні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 з мотивів, наведених прокурором, зважаючи при цьому, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу щодо останнього не зникли та продовжують існувати й на цей час, так як сам факт перебування обвинуваченого в умовах ізоляції, на думку суду, не міг змінити його настільки, що зникла суспільна небезпечність вчиненого діяння або змінились обставини, які б виключали можливість повторення вчинення ним аналогічних дій.
При цьому, суд враховує положення ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до якого, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до положень п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину становить від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави, суд враховує практику ЄСПЛ, яка є джерелом права в Україні, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі Мангурас проти Іспанії Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, враховуючи характеристику особи обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України віднесено до нетяжкого злочину, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу у розмірі п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 2 481,00 гривень), вважаючи, що внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 з визначенням розміру застави.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331, 372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів, а саме до 21 серпня 2022 року.
Визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в сумі п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 12 405,00 грн.
При внесенні визначеної суми застави, обвинуваченого з-під варти - звільнити.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого строком на 60 днів, тобто до 21 серпня 2022 року, наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися за межі України без дозволу суду та повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до вимог ст. 182 КПК України, в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде внесена в дохід держави та зарахована до Державного бюджету України.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити уповноваженій службовій особі Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.
Повний текст ухвали складено та оголошено о 17 годині 22 червня 2022 року.
Суддя ОСОБА_10