Дата документу 14.06.2022 Справа № 645/390/21
Провадження № 2/554/2510/2022
іменем України
14 червня 2022 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі
головуючого судді Андрієнко Г. В.,
за участю секретаря судового засідання Звігольської О. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
У січні 2021 року адвокат Семенових О. С. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить виконавчий напис № 29228 приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що 10 лютого 2014 року ОСОБА_1 зробила оферту ПАТ «Дельта Банк» щодо укладення кредитного договору шляхом заповнення заяви від 10 лютого 2014 року про надання кредиту та підписання Умов кредитування, при цьому кредитний договір у письмовій формі відповідно до 1055 ЦК України сторони не укладали. В подальшому, 26 листопада 2020 року приватний виконавець Малкова М. В. відкрила виконавче провадження № 63740892 на підставі виконавчого напису № 29228 від 08 вересня 2020 року, що видав приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Горай О. С. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження позивач не отримувала, а про факт її ухвалення стало відомо з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень і лише після щомісячних відрахувань із заробітної плати на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд». Зазначає, що з 10 лютого 2015 року у кредитора (його правонаступника) виникло право примусового стягнення боргу з боржника, тоді як приватним нотаріусом виконавчий напис № 29228 було вчинено 08 вересня 2020 року, тобто поза межами встановленого ст. 88 Закону України «Про нотаріат» трирічного строку з дня виникнення права вимоги. Позивач вважає, що цей виконавчий напис є незаконним і таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з тим, що нотаріус не дотримався вимог вказаної норми в частині безспірності заборгованості, яка встановлюється ним за фактом надання стягувачем документів за передбаченим законодавством переліком. Позивач стверджує, що безспірність заборгованості на момент вчинення виконавчого напису не була підтверджена. Крім того, відповідач не повідомив позивача про заміну кредитора в зобов'язанні (з банку на фінансову компанію), що свідчить про те, що згідно зі ст. 517 ЦК України новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків через таке неповідомлення, та не направив вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, позбавивши позивача права надати пояснення та власні заперечення з приводу стягнення заборгованості. Все це, на переконання позивача, свідчить, що сума заборгованості на момент вчинення виконавчого напису не була безспірною. Також посилається на позицію ВП ВС, викладену у постанові від 29 січня 2019 року, де зазначено, що вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним, оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2017 року, залишеною без змін, визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року в частині п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами. Зазначає про неправомірність вимог стягувача, яка обумовлюється відсутністю кредитних відносин між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» внаслідок недодержання письмової форми укладення кредитного договору. Крім того, ТОВ «ФК «Аланд» стверджує про наявність заборгованості, яка не підтверджена встановленими у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» доказами. На підставі викладеного, а також із урахуванням доводів, викладених у позовній заяві, представник позивачки звернулась за судовим захистом.
27 січня 2021 року ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено (а. с. 25-26).
29 січня 2021 року ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження по цивільній справі та призначено підготовче судове засідання; витребувано в учасників справи докази, які необхідні для повного та об'єктивного розгляду справи (а. с. 30-31).
18 травня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а. с. 62).
11 червня 2021 року ухвалою судді заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Семенових О. С. про забезпечення позову повернуто заявнику (а. с. 67-68).
17 червня 2021 року ухвалою судді заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено; забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 29228 від 08 вересня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С., що перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М. В. згідно виконавчого провадження № 63740892 від 26 листопада 20202 року, до прийняття рішення у справі (а. с. 87-88).
Відповідно до розпорядження Верховного Суду № 2/0/9/-22 від 08 березня 2022 року, з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Фрунзенського районного суду м. Харкова, визначивши їх підсудність за Октябрським районним судом м. Полтави.
30 травня 2022 року ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави прийнято до провадження цивільну справу та визначено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а. с. 113-114).
01 червня 2022 року з метою повного та всебічного розгляду зазначеної справи приватному виконавцю Виконавчого округу м. Києва Малковій М. В. направлено судовий запит про витребування копії виконавчого напису № 29228, виданого 08 вересня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості в розмірі 16498,83 грн (а. с. 117).
16 червня 2022 року від приватного виконавця на адресу суду надійшли витребувані документи (а. с. 118-122).
Від відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» відзив на позовну заяву, інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Від третіх осіб будь-яких заяв, клопотань, пояснень до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши належну правову оцінку зібраним доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Установлено, що 08 вересня 2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. вчинив виконавчий напис № 29228 про стягнення з ОСОБА_1 невиплачені нею в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», якому ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» було відступлено право вимоги на підставі Договору відступлення прав вимоги, якому в свою чергу ПАТ «Дельта Банк» відступило право вимоги на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 395/К від 20 квітня 2018 року, зокрема, кредитним договором 001-20535-100214 від 10 лютого 2014 року, укладеним між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 . Відповідно до змісту виконавчого напису строк платежу за кредитним договором 001-20535-100214 від 10 лютого 2014 року настав, боржником допущено прострочення платежів. Період стягнення заборгованості - з 11 серпня 2020 року по 17 серпня 2020 року. Загальна сума, що підлягає стягненню, складає 16498,83 грн (а. с. 120).
Також установлено, що 26 листопада 2020 року приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Малковою М. В. на підставі заяви стягувача відкрито виконавче провадження ВП № 63740892; постановою виконавця 01 грудня 2020 року звернуто стягнення на доходи боржника (а. с. 38-39, 81-82).
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, який набрав чинності 07 березня 2012 року.
Так, відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи: підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).
Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17.
Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відтак, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
В межах розгляду даної справи судом встановлено, що спірний виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 001-20535-100214 від 10 лютого 2014 року, вчинений нотаріусом 07 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Разом із цим, відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису кредитний договір № 001-20535-100214 від 10 лютого 2014 року, укладений між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого, як слідує із позову, є ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», укладений без дотримання письмової форми договору, і що такий договір не був посвідчений нотаріально.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 29228 від 08 вересня 2020 року таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Суд зазначає, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21 вересня 2021 року по справі 910/10374/17.
Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заперечується безспірність заборгованості за кредитним договором № 001-20535-100214 від 10 лютого 2014 року у загальній сумі 15998,83 грн, яка пред'явлена до стягнення.
Водночас, суд має встановити, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Як стверджує позивач, нотаріус при вчиненні виконавчого напису від 08 вересня 2020 року не перевірив безспірності вимог стягувача, не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку та не надав достатніх та належних доказів відповідно до п. 3.2 передбаченого Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Натомість, відповідач не спростував зазначені позивачем обставини.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми процентів, зазначені у написі, є безспірними.
Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.
За таких обставин, наявні матеріали справи та надані сторонами докази вказують на те, що під час розгляду справи знайшов своє підтвердження той факт, що відповідач не надав приватному нотаріусу необхідних та достатніх документів, зокрема, які підтверджують безспірність заборгованості позивача.
Так, стороною відповідача не надано суду доказів на підтвердження подання нотаріусу документів, передбачених законом, які б давали можливість вчинити виконавчий напис у встановленому законом порядку.
Суду не надано доказів на підтвердження належного направлення боржнику заключної вимоги про дострокове погашення заборгованості та, відповідно, отримання її боржником.
Отже, позивач не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення спірного виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Проаналізувавши надані суду письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позивач довів суду факт вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та всупереч чинній редакції Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
За встановлених обставин, оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем всупереч вищевказаних норм процесуального права не надано суду жодних доказів спростування доводів позивача.
За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено, з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем при подачі позову та забезпечення позову судовий збір (908,00 грн та 454,00 грн відповідно).
Крім того, за положеннями частини 7 статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, і зареєстрований в реєстрі за № 29228, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 15998,83 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн та судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 454,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач: Товариство з обмежено відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 42642578.
третя особа: приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, адреса: вул. Поправки Юрія, буд. 6, офіс 14, м. Київ, 02094.
третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, адреса: вул. Велика Бердичівська, буд. 35, м. Житомир, 10008.
Суддя Г. В. Андрієнко