23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/13538/21
адміністративне провадження № К/990/13694/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Енергетична Компанія "Севастопольенерго" до ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022, позов Акціонерного товариства "Енергетична Компанія "Севастопольенерго" (далі - АТ "ЕК "Севастопольенерго") задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18.01.2021 № 005821812; здійснено розподіл судових витрат.
02.06.2022 ГУ ДПС направило на адресу Верховного Суду засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на вищезазначені судові рішення, в якій підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме: неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду в постановах від 30.10.2018 (справа №806/2419/16), від 02.10.2018 (справа №820/2244/17), від 05.06.2018 (справа №803/1315/17), від 13.06.2019 (справа №820/5299/17), від 19.09.2019 (справа №815/4013/14) при застосуванні норм статті 50, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пунктів 76.1, 76.2 статті 76 Податкового кодексу України, порушення норм статей 72, 73,77 КАС.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац другий пункту 4 частини другої статті 330 КАС).
Будь-яка підстава касаційного оскарження, передбачена нормами частини четвертої статті 328 КАС, згідно з вимогою пункту 4 частини другої статті 330 КАС означає, зокрема, що підстава касаційного оскарження у касаційній скарзі повинна стосуватися підстав, з яких судом апеляційної інстанції задоволено позов або відмовлено у задоволенні позову.
Підставами для задоволення позову судами першої і апеляційної інстанцій визнано, по-перше, встановлений у судовому процесі факт, що камеральна перевірка податкової декларації з податку на прибуток АТ "ЕК "Севастопольенерго" проведена з порушенням строку, встановленого пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, оскільки перевірка проведена 01.12.2020 за звітний (податковий) період 2017 рік (суд виходив з того, що в назві акта камеральної перевірки зазначено, що камеральна перевірка здійснюється за три квартали 2020 року, тоді як у вступній частині акта - що камеральну перевірку проведено за звітний період - 2017 рік із використанням податкових декларацій з податку на прибуток за 2016, 2017, 2018, 2019 роки та три квартали 2020 року та бази даних ДПС України).
По-друге, позивач допустив помилку у декларації за 2016 рік, не подавши додаток РІ та не вказавши в рядку 03 РІ декларації (-)46893335,00 грн. Однак, збиток у такому розмірі відображений позивачем у звіті про фінансовий результат за 2016 рік (рядки 2355 та 2465). В податковій декларації з податку на прибуток за 2017 рік позивач виправив цю помилку (щодо податкової декларації за 2016 рік), вказавши у рядку 03 РІ (- )46893335,00 грн). Суди попередніх інстанцій визнали допущену АТ "ЕК "Севастопольенерго" помилку в декларації за 2016 рік технічною, яка була виправлена відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.
Враховуючи ці обставини, суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що підстав для зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в податковому обліку позивача за 2017, 2018, 2019 роки та за три квартали 2020 року на 46 893 335 грн немає, адже мала місце технічна помилка в заповненні податкової декларації за 2016 рік, яка в подальшому була виправлена позивачем в установлений законом спосіб.
В постановах від 13.06.2019 (справа №820/5299/17), від 19.09.2019 (справа №815/4013/14) Верховний Суд зробив висновок, що пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України встановлено обмеження щодо часу подання платником податків уточнення показників поданої звітності лише у разі проведення документальної планової або позапланової перевірки. Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.
Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що уточнюючий розрахунок АТ "ЕК "Севастопольенерго" подало до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, а тому інше застосування норми пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України судами першої і апеляційної інстанцій, в порівнянні з вищезазначеними постановами Верховного Суду, не має місця.
У постанові від 02.10.2018 у справі №820/2244/17 Верховний Суд виснував, що з 01.01.2017 (з дати набрання чинності Законом №1797-VIII від 21.12.2016) у контролюючого органу з'явилися підстави для проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності сплати узгодженої суми грошового (податкового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, та з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України. Такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Аналогічний підхід щодо застосування норм пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України зроблено і в постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №806/2419/16.
У постанові від 05.06.2018 у справі №803/1315/17 Верховний Суд зробив висновок, що предметом камеральної перевірки, в тому числі, й відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 01.01.2017, охоплюються питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Виявлення контролюючим органом порушення строку реєстрації податкової накладної не потребує дослідження будь-яких документів платника податку, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, презюмує подібність правовідносин у справі, судові рішення в якій оскаржуються, та у справі, в якій Верховний Суд вже застосував норму матеріального права по-іншому, ніж в оскаржуваних судових рішеннях.
Разом з тим, відповідач, зазначаючи пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС як підставу касаційного оскарження, не вказує, яка (які) норма (норми) матеріального права судами першої і апеляційної інстанцій неправильно застосовані (за змістом касаційної скарги можна дійти висновку, що це стосується, зокрема норм статті 50, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пунктів 76.1, 76.2 статті 76 Податкового кодексу України, хоча ГУ ДПС наводить в касаційній скарзі ще низку норм Податкового кодексу України); в чому полягає неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у постановах від 30.10.2018 (справа №806/2419/16), від 02.10.2018 (справа №820/2244/17), від 05.06.2018 (справа №803/1315/17), на які ГУ ДПС посилається на обґрунтування підстави касаційного оскарження. Не наводить ГУ ДПС і обґрунтування подібності правовідносин у справі № 640/13538/21 та у справах №806/2419/16, № 820/2244/17, №815/4013/14.
Відповідно до положень статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, касаційна скарга відповідача підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження, оскільки лише зазначення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС, постанов Верховного Суду, викладення правових норм не може бути розцінено як відповідність касаційної скарги пункту 4 частини другої статті 330 КАС.
Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п'ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 повернути.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЄ.А. Усенко