Справа № 304/1028/22 Провадження № 2/304/200/2022
21 червня 2022 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді Гевці В.М.,
за участі секретаря судового засідання Ковач М.Ф.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/1028/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та просить залишити сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживати разом з ним.
Позовні вимоги мотивує тим, що 17 вересня 2011 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області. Від цього шлюбу в них народилася двоє дітей - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що протягом останнього року сімейні стосунки між сторонами поступово погіршувалось, що призвело до постійних сварок та фактичного припинення шлюбних відносин, зникло взаєморозуміння, вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Також зазначає, що перебування сторін у шлюбі носить формальний характер, спільне господарство вони не ведуть та не підтримують подружніх стосунків. При цьому вказує, що між ним і відповідачкою досягнуто згоди, що їхні діти будуть проживати разом з ним. У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд шлюб розірвати, а також залишити сина ОСОБА_5 та доньку ОСОБА_6 проживати разом з ним.
Ухвалою суду від 02 червня 2022 року було відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання.
У підготовче судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 подав заяву, в якій просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 також подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги визнає, при цьому не заперечує проти того, щоб їхні спільні діти після розірвання шлюбу залишилися проживати разом з батьком.
Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За змістом частини четвертої статті 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Так, частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, ЦПК України допускає ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами, відповідач позов визнав, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тобто в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні.
Так, у судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 17 вересня 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Також встановлено, що сторони в справі мають двох дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
За приписами ст. 51 Конституції України, ст. 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
За правилами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частиною другою статті 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 2 статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з частиною 3 статті 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Судом з'ясовано, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, шлюб носить формальний характер, тому його збереження неможливе та недоцільне, оскільки буде суперечити їхнім інтересам, у зв'язку з чим суд вважає, що шлюб між сторонами слід розірвати.
Вирішуючи питання про місце проживання дітей після розірвання шлюбу, то суд дійшов такого висновку.
Так, згідно з принципом 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідачкою ОСОБА_2 подано до суду заяву, в якій вона зазначає, що надає свою згоду на розірвання шлюбу з позивачем та не заперечує проти того, щоб їхні спільні син та донька після розірвання шлюбу залишилися проживати разом з батьком.
За наведених обставин, суд вважає, що дітей - сина ОСОБА_3 та доньку ОСОБА_4 після розірвання шлюбу між сторонами слід залишити проживати саме з батьком - ОСОБА_1 .
Крім цього, з відповідачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок, що відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України.
З огляду на наведене та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 12, 24, 105, 110, 112, 160, 161 СК України, ст. ст. 6-13, 76, 89, 141, 200 ч. 3, 206 ч. 4, 259, 263-265, 294 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17 вересня 2011 року відділом реєстрації актів цивільного стану Перечинського районного управління юстиції Закарпатської області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 41.
Дітей, а саме сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити проживати разом з батьком - ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 984 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Головуюча: Гевці В. М.