308/7701/22
21.06.2022 року місто Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участі прокурора - ОСОБА_2 , підозрюваного - ОСОБА_3 та його захисника - ОСОБА_4 , секретаря судових засідань - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_6 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , місце фактичиного проживання: АДРЕСА_2 , громадянина України, уродженця Узбекістану, із базовою загальною середньою освітою, раніше не судимого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдата, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.408 Кримінального кодексу України, -
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Старший слідчий Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним клопотанням, яке обґрунтовує наступним.
Під час досудового розслідування з'ясовано, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за процесуального керівництва Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022071210000116, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
06.03.2022 громадянин ОСОБА_3 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) для постановки на військовий облік, при цьому усвідомлював, що в Україні введений з 24.02.2022 воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та можливість за потреби бути призваним по мобілізації до лав Збройних Сил України.
06.03.2022 солдата ОСОБА_3 направлено для подальшого проходження військової служби у розпорядження військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_3 № 8 від 06.03.2022, солдата ОСОБА_3 призначено на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти вищевказаної військової частини та солдат ОСОБА_3 вважається таким, що з 06.03.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов'язків.
Відтак, з моменту відправлення до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, тобто з 06.03.2022 солдат ОСОБА_3 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.
13.03.2022 солдат військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ОСОБА_3 прийняв присягу на вірність народу України.
У відповідності до ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_3 , під час несення військової служби, зобов'язаний був свято і непорушно додержуватися вимог Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов'язок, не допускати негідних вчинків.
Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Зі змісту клопотання слідчого слідує, що солдат ОСОБА_3 у порушення вказаних вимог законодавства вирішив стати на злочинний шлях та вчинив злочин проти встановленого порядку несення військової служби.
Так солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , солдатом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитись від несення обов'язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, діючи за попередньою змовою із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , солдатом ОСОБА_7 близько 11:00 год. 17.06.2022 самовільно залишив тимчасове місце несення служби, яке знаходилося за адресою: смт. Черкаське, Дніпропетровської області, без поважних причин та без відповідного дозволу, в умовах воєнного стану періоду, чим вчинив дезертирство - самовільне залишення місця несення служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб.
В подальшому 18.06.2022 близько 17 год 30 хв. неподалік 260 прикордонного знаку (територія Тячівської об'єднаної територіальної громади Тячівського району Закарпатської області) на відстані 70 метрів від лінії державного кордону при спробі здійснення незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон був затриманий працівниками Державної прикордонної служби України разом із солдатом ОСОБА_7 .
Таким чином, солдат ОСОБА_3 органом досудового слідства підозрюється в тому, що будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитись від несення обов'язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, діючи за попередньою змовою із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , солдатом ОСОБА_7 близько 11:00 год. 17.06.2022 самовільно залишив тимчасове місце служби, яке знаходилося за адресою: м. смт. Черкаське, Дніпропетровської області, без поважних причин та без відповідного дозволу, в умовах воєнного стану періоду, чим вчинив дезертирство - самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб. В подальшому 18.06.2022 близько 17 год 30 хв. неподалік 260 прикордонного знаку (територія Тячівської об'єднаної територіальної громади Тячівського району Закарпатської області) на відстані 70 метрів від лінії державного кордону при спробі здійснення незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон був затриманий працівниками Державної прикордонної служби України разом із солдатом ОСОБА_7 ..
Повідомлення про підозру ОСОБА_3 вручено 20.06.2022 року за ч. 4 ст. 408 КК України
Підозру ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення сторона кримінального провадження слідчий обґрунтовує зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Сторона обвинувачення вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, з врахуванням обставин вчинення злочину, ОСОБА_3 як підозрюваного у кримінальному провадженні, з метою запобігання можливого ухилення від досудового слідства, виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так слідчий звертає увагу на те, що на даний час ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5-ти до 12-ти років. Також вказує на існуванні ризиків, передбачених ст. 177 КК України, то, на думку сторони обвинувачення, в ході досудового розслідування встановлено їх наявність, а саме те, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Таким чином клопотання слідчого обґрунтовується тим, що у сторони обвинувачення є всі підстави вважати, що особисте зобов'язання, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання вказаним ризикам порівняно із триманням під вартою, і не забезпечать виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов'язків, що в подальшому може призвести до не виконання завдань кримінального судочинства.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених у змісті клопотання.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні просили визначити суд мінімальний розмір застави. Акцентували увагу на тому, що підозрюваний не має жодних намірів уникати слідства чи суду.
Заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'яти років.
Положеннями ч. 1 ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ч. 2 вказаної норми закону передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за процесуального керівництва Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022071210000116, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.06.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
В даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 20.06.2022 року вручено повідомлення про підозру за ч. 4 ст. 408 КК України.
Таким чином, солдат ОСОБА_3 , органом досудового слідства підозрюється в тому, що будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитись від несення обов'язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, діючи за попередньою змовою із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , солдатом ОСОБА_7 близько 11:00 год. 17.06.2022 самовільно залишив тимчасове місце служби, яке знаходилося за адресою: м. смт. Черкаське, Дніпропетровської області, без поважних причин та без відповідного дозволу, в умовах воєнного стану періоду, чим вчинив дезертирство - самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб.
Сторона кримінального провадження слідчий обґрунтовує зібраними у кримінальному провадження доказами, зокрема: протоколом затримання ОСОБА_3 ; протоколом відібрання поясненнями ОСОБА_3 ; повідомленнями про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України із оперативного підрозділу ДБР та ВКР СБУ від 19.06.2022; протоколом про адміністративне правопорушення № 14168 від 18.06.2022 року; протоколом про адміністративне затримання ОСОБА_3 від 18.06.2022 року; іншими матеріалами даного кримінального провадження.
Сторона обвинувачення вказує на існування ризиків, визначених ч. 1 ст.177 КПК України, зокрема того, що підозрюваний ОСОБА_3 знаючи про тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Вказані наведені стороною обвинувачення фактичні обставини та існуючі ризики не були спростовані стороною захисту в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Надавши оцінку доводам сторін кримінального провадження, суд приходить до переконання, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_3 може в подальшому ухилятися від слідства та суду, враховуючи тяжкість покарання за злочин, в якому він підозрюється.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполучного Королівства» (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Затримання та тримання під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії).
Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), зазначив: «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу».
Таким чином, з урахуванням характеру та особливої тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному, обставин вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується.
В даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою позбавляє можливості підозрюваного перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду та запобігає можливості вчинення підозрюваним нового злочину.
Обираючи запобіжний захід слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_3 раніше несудимий, має постійне місце проживання, обґрунтовано підозрюється в скоєнні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі п'яти до дванадцяти років, відтак усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним, перебуваючи на волі може впливати на свідків, вчинити спроби переховування від органів слідства та суду, тощо. У зв'язку з цим наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Доказів того, що за станом здоров'я такий не може утримуватись в умовах СІЗО матеріали клопотання не містять, а тому слідчий суддя приходить до переконання, що застосування більш м'яких запобіжних заходів таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, що дає обґрунтовані підстави для обрання відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, суд відповідно до ч. З ст. 183 КПК України, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 182 ч. 4 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Ч. 5 цієї статті визначено, що розмір застави щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлюється в розмірі від вісімдесяти до триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі наведеного приходжу до висновку, що розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_3 своїх обов'язків, передбачених цим Кодексом слід встановити у виді 120 (сто двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 297 720 грн.
Керуючись ст.ст. 177,178,182,183,186,193,194,196,197,309,392,395 КПК України, -
Клопотання слідчого задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.408 Кримінального кодексу України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 19.06.2022 року 18 год. 35 хв.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується 17.08.2022 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання покладених на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,слідчим суддею обов'язків у виді сто двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 297 720 (двісті дев'яносто сім тисяч сімсот двадцять гривень) грн.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавець мають право в будь-який момент на протязі 5 -и днів внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов'язки:
- з'являтися до слідчого, прокурора, суду з встановленою періодичністю;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, роботи і навчання
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт
(паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають
право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків два місяці.
Повний текст ухвали складено 22.06.2022 року
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1