Справа № 752/21906/21
Провадження № 2/752/3445/22
Заочне Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
01 березня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину,
встановив:
у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд збільшити розмір аліментів, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 13 жовтня 2006 року між нею та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 1639 і підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану №2 Харківського обласного управління юстиції про шлюб у м. Харкові.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача і відповідача народилася донька ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації народжень зроблено актовий запис і підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану №2 Харківського РУЮ у м. Харкові 10.06.2007.
Шлюб між нею і ОСОБА_2 розірвано рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.05.2009 року.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 5 червня 2019 року з відповідача було стягнуто на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.03.2019 року до досягнення нею повноліття.
Зазначає, що на день подання позову відповідач є працездатним і має змогу сплачувати аліменти. Також у власності має квартиру, яку здає в оренду та отримує дохід.
Враховуючи той факт, що вона є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованого району Донецької області, втратила постійну роботу і її матеріальне становище погіршилось, а витрати на утримання доньки навпаки зросли і фактичні аліменти у розмірі 1500 грн їх не покривають, просить збільшити розмір стягуваних з відповідача аліментів до 5000 грн у твердій грошовій сумі для дитини відповідного віку.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення виявлених недоліків (а.с. 41).
Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою від 8 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 47).
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, відповідач відзив на позов не подав.
Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Суд, перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_4 народилася донька ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації народжень 19.06.2007 зроблено відповідний актовий запис № 541 і підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №2 Харківського РУЮ у м. Харкові 19.06.2007 року (а.с. 9).
Згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 шлюб між чоловіком ОСОБА_5 і дружиною ОСОБА_1 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 405 від 16 червня 2009 року (а.с. 12).
Відповідно до виконавчого листа, виданого 28.08.2009, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05.06.2009 року у справі № 2-5024/09 із ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.03.2009 року до досягнення повноліття (а.с. 10).
Норми права, якими врегульовані спірні правовідносини Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).
Правовідносини пов'язані із обов'язком батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття та визначення розміру такого утримання врегульовані сімейним кодексом україни (далі - СК України ).
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з положеннями статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України). При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
Законом України від 17 травня 2017 року № 037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: "Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін до статті 182 СК України - 30 %).
Відповідно до Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривень, з 1 грудня - 2833 гривень.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У позовній заяві позивачка зазначила, що у доньки ОСОБА_3 погіршився зір і вона потребує систематичного обстеження у лікаря-окуліста та витрат пов'язаних з поліпшенням її стану, на підтвердження чого надала копії консультаційних висновків, рецептів (а.с. 14-24).
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
Аналогічні висновки містяться в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання визначення суми аліментів суд враховує положення ст. ст. 182, 184 СК України, а саме, що відповідач є працездатним. Однак позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження значного покращення матеріального становища відповідача ОСОБА_2 , а тому визначений позивачем розмір аліментів в розмірі 5 000 грн. щомісячно на утримання дитини є необґрунтованим.
Оскільки двоє батьків зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, суд вважає, що слід визначити розмір аліментів, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 2 500,00 грн щомісячно.
З урахуванням наведеного, суд змінює спосіб стягнення аліментів з стягнення у частках від доходу на стягнення у твердій грошовій сумі і приходить до висновку, що вимоги позивачки щодо збільшення розміру аліментів підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину, задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 05.06.2009 року справа №2-5024/09 та стягувати з ОСОБА_2 (1984 р.н., ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 щомісячно в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили до досягнення нею повноліття.
З часу набрання рішенням законної сили припинити стягнення аліментів по виконавчому листу № 2-5024/09, виданим Московським районним судом м. Харкова.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя К.Г. Плахотнюк