Справа № 752/7925/20
Провадження № 2-а/752/55/22
Іменем України
20 квітня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора управління патрульної поліції в Черкаській області Мусатенка Володимира Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.04.2020 року рахався на автомобілі по трасі М-05, коли був зупинений відповідачем. Отримавши від нього документи інспектор пішов до свого автомобіля. Через деякий час повернувся і запропонував розписатися про отримання копії постанови про накладення штрафу за порушення швидкості. Наголошує на порушеннях при накладенні на нього стягнення відповідачем, зокрема не дотримано вимоги статей 249, 279, 280, 285 КУпАП. Під час оформлення постанови поліцейський позбавив його всіх процесуальних прав. Також до оскаржуваної постанови не додано жодних доказів, які б встановлювали позицію відповідача.
Позивач вважає дану постанову незаконною, а тому просить її скасувати.
2 квітня 2021 року ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановлено строк для подання відзиву (а.с. 9).
У відзиві на позов відповідач інспектор взводу патрульної поліції в м. Умань батальйону управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Мусатенко В.О. позовні вимоги не визнає та заперечує проти позову з наступних підстав. Зазначає, що під час несення служби 16.04.2020 близько 11 год. 15 хв. на 166 км автодороги М-05 Київ-Одеса, що на території Жашківського району Черкаської області, за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 ІІ (серійний номер ТС000563) було зафіксовано, що водій, керуючи транспортним засобом SUZUKI, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 153 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 43 км/год, чим порушив п.12.9.б) Правил дорожнього руху, а тому на підставі п.1 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», вказаний ТЗ був зупинений. Розглянувши справу відповідно до ст. 258 КУпАП, з дотриманням ст. 283 КУпАП з врахуванням ч. 2 ст. 33, 251, 252 КУпАП виніс постанову ЕАК № 2396037 за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно позивача, внаслідок чого на ОСОБА_1 було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
Сторони у судовому засіданні відсутні. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно з постановою серії ЕАК № 2396037 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складеної 16.04.2020 року інспектором молодшим лейтенантом поліції 1 батальйона Управління патрульної поліції в Черкаській області Мусатенко В.О. на позивача ОСОБА_1 був накладений штраф в сумі 255 грн. за правопорушення, передбачене ч. 1ст.122 КУпАП.
В постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 16.04.2020 року вказано, що ОСОБА_1 , 16.04.2020 року о 11 год. 15 хв. на автодорозі М-05 "Київ-Одеса" 166 км, керуючи транспортним засобом SUZUKI, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 153 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 43 км/год, чим порушив п.12.9.б) Правил дорожнього руху. Швидкість руху вимірювалась за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000563) (а.с. 3).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту.
Частиною другою цієї статті передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Так, ч. ч. 9, 10 Розділ ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз.1 п.4 розділ 1 Інструкції). Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення .
Згідно із статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001 № 1306.
Згідно п. 14 Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Будь - яка розбіжність із положеннями Правил, відхилення від їх вимог може порушити встановлений порядок дорожнього руху і створити загрозу для його безпеки.
П.п. 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих ПДР, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Зі змісту постанови вбачається, що водій ТЗ рухався з перевищенням встановленого обмеження швидкості руху на 43 км/год, чим порушив п.12.9 ПДР України.
Пунктом 12.9.6) Правил дорожнього руху визначено, що забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
По суті зафіксованого в оскаржуваній постанові правопорушення суд вважає необхідним зазначити наступне.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
У відповідності до частини 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що реалізації прав і обов?язків, гарантованих ст. 268 КУпАП при розгляді справи, його було позбавлено. Також інспектором порушена процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
З огляду на імперативний обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, а також у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 77 КАС України довести у подальшому перед судом правомірність своїх дій, і такі обставини повинні бути підтвердженні як належними, допустимими, достовірними, такі достатніми доказами, суд приходить до висновку, що відповідач правомірність свого рішення не довів, а обставини, викладені в оскаржуваній постанові, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
При цьому, пункт 9 оскаржуваної постанови: «До постанови додається …» - працівником поліції не заповнений, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення.
Доводи, відображені у відзиві на позов не підтверджені будь-якими доказами. Посилання на правомірність рішення, обґрунтування застосування приладу TruCam не можуть підміняти собою доказів вчинення саме поданого адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, на підставі яких було прийнято рішення притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (фото, відео-докази, покази свідків.)
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
В ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 122, 247, 251, 268, 283, 284, 287- 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 9, 90, 229, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора управління патрульної поліції в Черкаській області Мусатенка Володимира Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити.
Скасувати постанову інспектора управління патрульної поліції в Черкаській області Мусатенка Володимира Олександровича серії ЕАМ № 2396037 від 16.04.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Голосіївський районний суд м. Києва.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя К.Г.Плахотнюк