Справа № 703/896/22
2/703/813/22
22 червня 2022 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Прилуцького В.О.
секретаря судового засідання Кочеткової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,-
встановив:
Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу з оплати послуг централізованого опалення житла.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є постачальником теплової енергії до будинку, в якому знаходиться квартира відповідача. Позивач надавав відповідачу послуги з теплопостачання в повному обсязі у відповідності до якісних показників згідно з вимогами нормативно-технічних документів, а відповідач, в свою чергу, зобов'язаний щомісячно розрахуватися з позивачем за спожиті послуги з теплопостачання. Однак відповідач не сплачує за надані послуги, в зв'язку з чим має заборгованість за період з листопада 2020 року по квітень 2022 року, яка складається з основного боргу за опалення в сумі 40 172 грн. 74 коп., інфляційних витрат - 1628 грн. 11 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 589 грн. 56 коп. та 614 грн. 60 коп. пені.
Оскільки відповідач в добровільному порядку плату за отримані послуги не здійснює, просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого опалення житла за вказаний період та судові витрати по справі.
Ухвалою судді від 06 травня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача в направленій до суду заяві просив розглядати справу у його відсутності.
Відповідач також подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги визнала частково, а саме в задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення з неї пені в розмірі 614 грн. 60 коп. просила відмовити, оскільки такі нарахування штрафних санкцій здійснені позивачем в період дії карантину.
За таких обставин суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Крім того, правовідносини з приводу постачання теплової енергії регулюються нормами Закону України «Про теплопостачання».
Відповідно до ст. 162 ЖК УРСР відповідачі зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги у строки, встановлені чинним законодавством.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать в т.ч. комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з ст. 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Статтею 10 Закону визначено, що ціни (тарифи)на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни(тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.
Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат (стаття 21 Закону).
За змістом статті 1 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року №2633-IV, споживач теплової енергії фізична особа, яка використовує теплову енергію. Теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі продажу.
Згідно статті 19 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633IV споживач повинен щомісячно здійснювати оплату Теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 23 лютого 2018 року № 70 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» КП «Смілакомунтеплоенерго» визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об'єктів усіх форм власності з 01 лютого 2018 року (а.с.12).
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 463 від 20 жовтня 2017 року та № 414 від 22 листопада 2018 року встановлені тарифи на послуги з централізованого опалення та теплову енергію(а.с. 11).
Відповідач є споживачем послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач отримувала послуги по забезпеченню житла теплом, що вбачається з актів про подачу теплової енергії. Відповідно до вказаних актів, у зв'язку з початком опалювальних сезонів у м. Сміла, до будинку, в якому мешкає відповідач, КП «Смілакомунтеплоенерго» було подано теплову енергію.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем у газеті «Сміла» №9 (1101) від 28 лютого 2018 року опубліковано типовий договір про надання послуг з централізованого опалення (а.с. 7).
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконала обов'язку щодо укладання договору з виконавцем послуг в особі КП «Смілакомунтеплоенерго». У зв'язку цим надання послуги з централізованого опалення будинку, в якому проживає відповідач, здійснювалось у відповідності до положень Закону та Правил.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15.
Таким чином між сторонами виникли та існують договірні відносини. Відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно з п.п. 18, 29, 30 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року, споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги та зобов'язаний проводити оплату житлово-комунальних послуг в установлені строки. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
КП «Смілакомунтеплоенерго» щомісячно нараховувало відповідачу плату за надані послуги з постачання теплової енергії, однак остання не сплачувала в належному розмірі кошти за вказані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 40 172 грн. 74 коп. Зазначена обставина підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по розрахунку за спожиту теплову енергію (а.с.4). Вказаний розрахунок відповідачем будь-якими доказами спростований не був та крім того відповідач у поданій до суду заяві визнала позовні вимоги в цій частині.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статями ст. 610,612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Положеннями ст. 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц.
Суд враховує положення ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, дані правовідносини за своїм змістом є грошовим зобов'язанням, тому серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Враховуючи те, що спірні правовідносини за своєю суттю є грошовим зобов'язанням, а отже на них поширюється дія ст.625 ЦК України.
Згідно з наданою позивачем розрахунку боргу вбачається, що відповідач має заборгованість з інфляційних витрат - 1628 грн. 11 коп., 3% річних від простроченої суми в розмірі 589 грн. 56 коп. (а.с. 5).
Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд враховує, що такий був проведений із застосуванням відповідних розрахунків, належним чином обґрунтований та мотивований.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за послуги з централізованого опалення житла в розмірі 40 172 грн. 74 коп., трьох відсотків річних в розмірі 589 грн. 56 коп. та індексу інфляції в розмірі 1 628 грн. 11 коп., а всього - 42 390 грн. 41 коп. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються відповідними доказами, відтак підлягають до задоволення.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.
Розглядаючи аргументи відповідача про те, що законодавством заборонено в період карантину нараховувати штрафні санкції на заборгованість по комунальним платежам, суд зауважує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Разом з тим дію частини 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зупинено на період дії карантину.
Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-IX встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Згідно Постанови Кабінету міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 (зі змінами), Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 (зі змінами) з 12.03.2020 року на усій території України встановлено карантин.
За змістом ст.549 Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, пеня є штрафною санкцією, а отже на неї поширюються обмеження, встановлені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року № 530-IX. Відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню із стягненням на користь позивача суми заборгованості за послуги з опалення житла, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Вирішуючи вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору, розрахованого пропорційно до заявлених та задоволених позовних вимог, в сумі 2221 грн. 79 коп. (з розрахунку: 42390,41 х 2254 / 43005,01).
На підставі наведеного та керуючись ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633-ІV, ст.ст.13, 19, 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-ІV, ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265 ЦПК України,-
вирішив:
Позов комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» (адреса: Черкаська область, м. Сміла, вул. В'ячеслава Чорновола, 72-а, код ЄДРПОУ 33648312) 40 172 грн. 74 коп. боргу з оплати послуги з централізованого опалення житла, 1628 грн. 11 коп. інфляційних витрат, 589 грн. 56 коп. як три проценти річних від простроченої заборгованості та 2221 грн. 79 коп. судового збору, а всього - 44 612 грн. 20 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: В. О. Прилуцький