Справа № 548/254/22
Провадження № 3/548/98/22
16.06.2022 року м. Хорол
Суддя Хорольського районного суду Полтавської області Старокожко В.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №2 Лубенського РВП ГУНП України в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Орликівщина Лубенськогорайону Полтавської області, українця, гр. України, непрацюючого, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, утриманців немаючого, не судимого, такого, що притягувався до адміністративної відповідальності 30.11.2021 року за ст. 121 ч.6, 126 ч.4, 126 ч.1 КУпАП Миргородським районним відділом поліції з накладенням стягнення у виді штрафу в сумі 20400 грн,
за ч. 2, 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
Водій ОСОБА_1 23.01.2022 близько 01:06 год в м. Хорол по вул. Небесної Сотні Лубенського району Полтавської області керував автомобілем марки ВАЗ21013 державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на відео.
Крім того, водій ОСОБА_1 30.03.2022 близько 20:30 год в с. Кузубівка Лубенського району Полтавської області керував автомобілем марки ВАЗ21013 державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на відео.
В судовому засіданні 19.05.2022 ОСОБА_1 не заперечував факти викладені в протоколах про адміністративне правопорушення, у вчиненому розкаявся.
В подальшому судові засідання відкладалися в зв'язку з необхідністю долучення до справи додаткових даних, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністартвиної відповідальності.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 130 ч. 1 КУпАП, доводиться даними протоколів про адміністративне правопорушення від 23.01.2022 серія БР № 063419, та серії ААБ № 159453, в яких зазначені обставини керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, та те, що він від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився на відео.; - письмовими поясненнями гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних тенічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 відмовися від проходження огляду на стан сп'яніння із застосуванням приладу «Драгер»; переглянутими CD дисками із відеозаписом порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 .
Дослідивши сукупність наявних матеріалів справи, переглянувши відеозапис з реєстратора патрульного автомобіля та боді-камери патрульного поліцейського (в обсязі, який наданий суду органом Національної поліції) і давши цим доказам належну оцінку, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він двічі 23.01.2022 та 30.03.2022 керував транспортним засобом ВАЗ-21013 днз НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
Органами поліції дії ОСОБА_1 вчинене ним 23.01.2022 кваліфіковане за ст. 130 ч. 2 КупАП, а вчинене 30.03.2022 року - за ст. 130 ч. 3 КУпАП.
Частина 2 статті 130 КУпАП встановлює відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853, повторність правопорушення - це повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою ст.130 КУпАП).
Судом встановлено, що згідно постанови Хорольського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2020 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП за керування автомобілем 16.10.2020 року близько 23 год 15 хв у стані алкогольного сп'яніння та накладено адміністративне стягнення.
Дана постанова набрала законної сили 18.12.2020. Відомості про інші постанови якими останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення посадовою особою Лубенського відділення поліції невірно було кваліфіковано дії гр. ОСОБА_1 (вчинені ним 23.01.2022) за ч .2 ст. 130 КУпАП, так як на момент вчинення ним цього правопорушення минуло більше року з моменту набрання законної сили попередньої постанови, згідно якої останній був притягнутий до відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Суддя констатує, що згідно ч. 3 ст. 130 КУпАП, відповідальність настає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином для кваліфікації дій ОСОБА_1 (за дії вчинені ним 30.03.2022 року) за ст. 130 ч. 3 КУпАП необхідно наявність двох фактів накладення адміністративного стягнення на правопорушника за ст. 130 ч. 1 чи/або 130 ч. 2 КУпАП, що матеріалами справи не підтверджується.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві. Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення.
Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ. Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд вважає за необхідне дії ОСОБА_1 перекваліфікувати з ч. 2 ст. 130, ч. 3 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перекваліфікація дій не порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі.
Досліджені докази повністю узгоджуються між собою, їх аналіз дає суду підстави прийти до висновку, що вина ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За нормою ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 1.10. Правил дорожнього руху визначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Аналіз положень п. 2.5 Правил дорожнього руху України в сукупності та в системному взаємозв'язку з пунктами 2,3,6,7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції свідчить про те, що, відповідна уповноважена посадова особа Національної поліції мала право за відповідних виявлених ним ознак алкогольного сп'яніння водія запропонувати йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому порядку (що ним і було зроблено згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення, який посвідчено відповідними написами, а також вбачається з переглянутого в судовому засіданні відеозапису).
Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП встановлює юридичну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст.61 Конституції України).
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст.23 КУпАП). За загальними правилами ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують відповідальність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та обставин, що обтяжують його відповідальність суд не вбачає.
Відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо і стягнення накладаються в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням суті та характеру вчиненого ОСОБА_1 грубого адміністративного правопорушення у сфері транспорту, з метою запобіганню вчинення ним нових правопорушень, суд вважає за необхідне застосувати відносно гр. ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу.
При цьому, враховуючи положення ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення застосовує до винної особи разом із штрафом позбавлення права керування транспортними засобами.
Згідно ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.
Враховуючи цю норму законодавства та виходячи з положень ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у даній справі про адміністративне правопорушення в сумі 496,20 грн належить стягнути з гр. ОСОБА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст.61 Конституції України, ст.ст.9, 23, 27, 33, 40-1, ч.ч. 1, 2 ст.130, 251, 252, 280, 283, 284, 289, 294 КУпАП,
Об'єднати в одне провадження справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч.2 КУпАП, № 548/254/22, провадження № 3/548/98/22, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч.3 КУпАП, № 548/478/22, провадження № 3/548/140/22, об'єднаній справі присвоїти № 548/254/22.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП із урахуванням ст. 36 КУпАП накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Реквізити для сплати штрафу: Полтавська/21081300 код отримувача ЄДРПОУ: 37959255; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рр UA048999980313050149000016001).
У разі несплати добровільно штрафу протягом 15 днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП сума штрафу, вказана вище, підлягає стягненню у подвійному розмірі - в сумі 34 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 496.20 грн.(отримувач: ГУК Полтав.обл/Полтавська/21081300 код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рр: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106)
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 10 діб з дня її винесення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд Полтавської області.
Суддя В.П. Старокожко