154/2374/21
2/154/72/22
14.06.2022 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Мазій І.В., представника позивача адвоката Машевської Л.А., представника третьої особа ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Володимирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Оваднівської сільської ради, про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів, -
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Оваднівської сільської ради Володимир-Волинського району, Волиньскої області про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів на утримання дитини.
Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї та відповідача у фактичних шлюбних відносинах народився син ОСОБА_4 . Відповідач визнав себе батьком дитини та у свідоцтві про народження, в графі батько зазначено " ОСОБА_3 ".
12 квітня 2021 року ОСОБА_2 уклала шлюб та змінила дошлюбне призвище " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_2 ".
Після укладення нею шлюбу, відповідач повністю самоусунувся від виховання та утримання сина, не цікавиться його життям, здоров'ям, не бере участі у його вихованні, не надає коштів на придбання необхідних дитині речей. Син залишився проживати разом з нею та перебуває на повному її утриманні, на неодноразові усні прохання стосовно допомоги у матеріальному забезпеченні сина, відповідач не реагував.
На даний час син ОСОБА_4 навчається у 2-му класі дошкільного навчального закладу, а тому потребує значно більшого догляду та значних матеріальних коштів на навчання, одяг, харчування.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06.11.2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 2012 р.н. в твердій грошовій сумі, 500 гн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 26.08.2015 року.
Однак, сума яка присуджена судом до сплати відповідачем, не є достатньою для належного забезпечення потреб дитини, оскільки вона є значно меншою ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.
Враховуючи вищевикладене та з посиланням на норми ст.ст. 164, 165 Сімейного кодексу України просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 та змінити розмір аліментів з відповідача на її користь з 500 грн. щомісячно на 2000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , з врахуванням індексу інфляції, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Представник позивача - адвокат Машевська Л.А., яка діє на підставі ордеру ВЛ №000057098 від 08.06.2021р., в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, в своїх поясненнях посилалась на обставини, викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про дату, час і місце розгляду справи неодноразово повідомлений належним чином, заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у його відсутності від нього не надходило.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Бельзюк І.І. в судовому засіданні пояснила, що за весь час своєї роботи відповідач жодного разу до дитини не приходив, не цікавиться його життям і здоров'ям, дитина проживає разом з матір'ю та бабусею, перебуває на повному утриманні позивачки. Відповідно до висновку органу опіки від 18.06.2021 року, "Про доцільність позбавлення батьківських прав" вважає доцільним позбавити відповідача батьківським прав та стягнути з нього аліменти на утримання дитини.
Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивачка не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.
Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу за доказами, що містяться в матеріалах справи, при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.
Заслухавши пояснення та доводи представника позивача, представника третьої особи, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та з'ясовувати позицію й обґрунтування відповідача.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження останнього серії НОМЕР_1 .
За довідкою про склад сім?ї №306 від 18.06.2021 року, дитина ОСОБА_4 проживає разом із матір?ю, позивачем по справі - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 , є учнем "ЗОШ І ступеня-дошкільний навчальний заклад", вихованням дитини займається мати, батько ж протягом усього навчання дитини у школі жодного разу не був присутнім на батьківських зборах, ніколи дитиною не цікавився, із вчителями не спілкується.
Висновок органу опіки та піклування Оваднівської сілької ради від 18.06.2021 року № 71, обгрунтований тим, що малолітній ОСОБА_4 проживає разом зі своєю матір?ю ОСОБА_2 , яка забезпечує сина усім необхідним. На засіданні комісії ОСОБА_2 пояснила, як батько дитини ОСОБА_3 самоусунувся від виховання та утримання сина, не цікавиться його життям, здоров'ям, не шукає з ним зустрічей, не вітає зі святами, не надає коштів на придбання необхідних дитині речей, не цікавиться успіхами сина, не відвідує батьківські збори, не спілкується з вчителями, класним керівником. ОСОБА_3 на засідання комісії на неодноразові виклики, не з,являлвся, а тому відібрати в нього пояснення щодо участі у вихованні та утриманні сина, а також з'ясувати його думку щодо позбавлення батьківських прав не вдалось можливим.
В Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про стан здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей є підставою для позбавлення їх батьківських прав щодо дітей.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків.
Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).
За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині вимог про позбавлення батьківських прав відповідача відносно його сина ОСОБА_4 , оскільки в ході розгляду справи встановлено факт ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків щодо сина.
Також суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до ч.3 ст.166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про зміну розміру аліментів на дитину.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння; вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості (принцип 6).
Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2020 рік» з 01 липня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 2318 гривень.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України слідує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Крім того, за змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Частиною 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , будучи батьком дитини ОСОБА_4 , проживає окремо від сина, участі в його матеріальному утриманні не бере. Фактично дитина перебуває на утриманні мами, яка займається її вихованням та розвитком.
Доказів того, що на утриманні відповідача перебувають інші діти, непрацездатні чоловік, дружина, батьки, дочка, син, суду не представлено.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що слід змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 , за рішенням Володимир-Волинського міського суду від 06.11.2015 року, в твердій грошовій сумі 500(п'ятсот) гривень щомісячно на 2000(дві тисячі) гривень щомісячно, але не менше 50(п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які підлягають стягненню починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з положеннями ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 164, 165, 166, 180, 181, 183 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», суд -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Оваднівської сільської ради, про позбавлення батьківських прав та зміну розміру аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Змінити розмір стягуваних аліментів, визначений рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06.11.2015 року, яким з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 стягувались аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 грн. на 2000 (дві тисячі) грн. щомісячно,але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з врахуванням індексу інфляції, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1408 (одну тисячу чотириста вісім) грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Володимир-Волинським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду або в разі пропуску з інших поважних причин.
На рішення може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено протягом 10 днів.
Суддя: Тетяна Пустовойт