21 червня 2022 року Справа № 480/14010/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Гідросфера" про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Гідросфера" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Гідросфера" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено. Визнано протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області про накладення штрафу від 01.12.2021 № 13/656/06/2021. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Гідросфера" (вул. 20 років Перемоги, 10, м. Суми, Сумська область, 40000, ідентифікаційний код 36437226) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області (вул. Горького, 28-б, м. Суми, Сумська область, 40000, ідентифікаційний код 39857622) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
24.05.2022 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Гідросфера" до суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, в обґрунтування якої зазначено, що 10.12.2021 між позивачем - ТОВ "ІБК "Гідросфера" та Адвокатським бюро Павла Кравченка в особі як керуючого бюро - адвоката Кравченка П.А. було укладено угоду про надання правової допомоги, предметом якої є надання юридичних та консультаційних послуг правового характеру, які стосуються оскарження в судовому порядку постанови Управління Держпраці у Сумській області про накладення штрафу від 01.12.2021/2021. Вартість послуг за умовами угоди становить 5000,00 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Гідросфера" щодо вирішення питання про розподіл судових витрат призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.06.2022.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду зазначеної заяви повідомлені належним чином.
Від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, в якому зазначено, що Управління не погоджується з аргументацією позивача щодо стягнення додаткових витрат на правничу допомогу. Для надання заперечень у письмовому вигляді, а також у зв'язку з неможливістю Управління забезпечити участь представника у засіданні, відповідач просив відкласти розгляд справи № 480/14010/21 на іншу дату.
Проте, суд відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання, оскільки відповідачем не було додано до нього жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні. Крім того, з огляду на те, що ухвала суду від 25.05.2022 про призначення до розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення була вручена відповідачу 09.06.2022, суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для підготовки заперечень та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, однак станом на час розгляду заяви їх до суду не подав.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Гідросфера" щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, крім іншого, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
З матеріалів справи судом встановлено, що з метою отримання правничої допомоги, в тому числі щодо представництва та захисту інтересів під час судового оскарження постанови Управління Держпраці у Сумській області про накладення штрафу від 01.12.2021 № 13/656/06/2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "ІБК "Гідросфера" було укладено Угоду про надання правової допомоги від 10.12.2021 з Адвокатським бюро Павла Кравченка (а.с. 115). Відповідно до п. 2.2. зазначеної Угоди, за здійснення дій, передбачених п.1.1. даної Угоди, клієнт сплачує представнику 5000,00 грн. За надані послуги Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБК "Гідросфера" сплатило представнику плату в розмірі 5000,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою від 13.12.2021 № СФ-0000069 та платіжним дорученням від 16.12.2021 № 476 (а.с. 116, 117). На підтвердження виконання вказаного договору, представником позивача надано детальний опис робіт виконаних адвокатом (а.с. 118).
Також, з матеріалів справи суд вбачає, що позовна заява підписана адвокатом Кравченком П.А., як представником позивача. Крім того, Кравченком П.А. були засвідчені всі документи, що додані до позову. Також, адвокатом Кравченко П.А. була складена та подана до суду відповідь на відзив, а також виготовлено копії позову та відповіді на відзив з додатками. Також, адвокат Кравченко П.А. брав участь в судовому засіданні 15.02.2022. Зазначене свідчить про проведену адвокатом роботу, крім того, доводи позову, відповіді на відзив підготовлених ОСОБА_1 були оцінені та враховані при ухваленні судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн. є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг, підтверджується належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами.
При цьому, суд враховує, що відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суду не подавалось.
Отже, суд дійшов висновку, що твердження позивача про наявність підстав для стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. є цілком переконливим.
Відтак, з огляду на рівень складності справи, її значення для позивача та обсяг наданих послуг, задоволення позову, суд, виходячи з критерію пропорційності, співмірності та реальності, вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 295 КАС України, суд, - В И Р І Ш И В:
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Гідросфера" про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Гідросфера" (вул. 20 років Перемоги, 10, м. Суми, Сумська область, 40000, ідентифікаційний код 36437226) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області (вул. Горького, 28-б, м. Суми, Сумська область, 40000, ідентифікаційний код 39857622) витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на додаткове рішення суду в тридцятиденний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Є.Д. Кравченко